Відозва.

Панове Громадо! Чи одна вже чорна туча прогула над рідною країною; чи оден ворог нищив городи і села єї; була, була тота лиха бувальщина — темна, чорна, як нутро курганів, в котрих спить доля-воля наша, — мимо того наш нарід, наш люд остав в живих і жити буде. Побіч скорбних співів жалоби, що чайками-скиглицями лїтали по всїй Руси-Українї; побіч похоронних дзвонів ридання гудїв таки голосний псалом правди і волї, що "не вмерла Україна", звіщав будучість люду... А люд — той люд в кайдани забитий, вірив, що "встане правда, встане воля" "й усміхнеть ся заплакана Мати"... люд — осміяв лихо!... І так крізь сумну исторію могил тече-пронизуєсь чарівний ручай гумору. Оцей гумор розбивав усяке горе, проганяв плюгаві змори відчаю, додавав гарту, сили мушкуламь рідних братів. Поляки мали свою шляхту, своїх панів дуків, що від часу до часу стріляли дотепами, часто й такими, що других слабших болїли, — у нас брат хлїбороб або козак-очайдуха складав сміховинки на "дурного біса", що його погубити бажа’, та не втне вражій батько, компонував співанки веселі-веселі, аж степ реготав ся, коли гукнути було. І позістало того клейноту багато-багато під соломяною стріхою, в устах народних блищить він в непорочних серцях люду.

Менї прийшла думка тай охота збирати тії перлини ріднього гумору й видавати опісля місячник під заголовком "Руска гумористика". Поговорив я в тій справі з многими нашими письмовцями та рішивсь вкінци попровадити задумане дїло при помочи щирої рускої Громади.

Toтo видавництво містити-ме в собі а) чисто народні річи, як: Гумористичні казки, жартобливі оповідання сатиричні байочки, дотепні приповідки, пословицї, тези, веселі співанки, віючі щирим природним, незакрашуваним гумором — та

б) ориґінальні твори наших письмовцїв, як: Жартобливі оповіданя, новельки, пригоди з житя, пісоньки, сатиричні співи, дрібні сатири і пр.

Менї хотїлось би щиро хоть трохи розрухати наших письмовцїв, щоб кинулись і на поле гумористики, а то рідко коли що веселе прочитаєш у наших часописях. А здалось би на такі часи... хороші.

Поки-що прошу Впов. Родимцїв уклінно, щоб присилали менї так ориґінальні статьї, як і чисто народні річи, котрі мати-муть стійність літературну. Помагайте, Панове Громадо, чим хто може, пізнавати-мемо й з того боку душу нашого роду... І тепер часом навинесь хвилька смутна-невесела, наляжуть турботи серце, запоморочать душу — а тодї прочитаеш річ щиро-веселу то і засмієш ся і раднїще стане на думцї.

Проспект і услівя предплати оголошу пізнїйше. Поки що поручаю редакційну теку ласкавій памяти наших письмовцїв і щирої рускої Громади. Статьї прошу слати на адресу:

Сильвестер Яричевскій,

студент фільософії, Львів тов. ак. "Ватра", ул. Вірменьска ч. 2.

Дѣло