Плян Німців окуповання України. Військова конвенція Скоропадським. Експльоатованнє України Німцями. — Представники преси коаліції про відношеннє коаліції до України. — Америк. Українці, а війна. — Вільсон і укр. питання. — Масарик про Українців. — Заграничня преса про повстаннє Захід. Укр. Народн. Републики.
Саме приїхав з Німеччини проф. А. Миколаєвич, який був занятий пропаґандою в таборах для полонених Українців і від нього засягнули ми інформацій про відношеннє заграниці до України та ділимо ся його спостереженнями з читачами.
Німеччина плянувала при помочі гетьмана переведення окупації України і в часі побуту Скоропадського в Берліні був випрацьований подрібний плян окупації і відрізання України від Чорного Моря дорогою кольонізації побережя. Була також списана військова конвенція, силою котрої Україна мала Німеччині доставити на весні 1919 р. пів-міліонову армію на француський фронт.
Німеччина експльоатувала Україну немилосердно. Вивожено збіже, битий дріб, безроги, худобу, коні, муку, цукор, пшоно (яке продавано як поживу для конарків, бо Німці не знали, що з ним робити), оброблене дерево, тютюн, хустки і гір. У Франкфурті є висипані українською землею огороди.
Спершу обіцювало пруське воєн. міністерство висилати українських полонених у першу чергу, та тепер свідомих Українців не хотять випускати і стягнувши їх з робітничих команд, позамикали їх в таборах, окружили табори скорострілами і тут полонені мруть з голоду, бо дістають тільки юшку і 200 ґр. хліба денно. Вправді з України прийшла для полонених пожива, одначе ваґони з нею застрягли в Зальцведелі і Німці не відправляють далі, оправдуючи ся сим, що ваґони потрібні до перевоження власного війська.
Наш інформатор мав нагоду говорити з представниками преси країв коаліції, які висловились, що коаліція противна насильному розбиванню великої Росії, одначе не піде проти волі її народів. На питаннє, як поставить ся коаліція до питання про самостійність України, вони відповіли, що вони як реальні політики беруть під увагу не тільки теперішний стан, але й найблищу будуччину. Анґлійські вчені обчислили, що за 20 літ Франція числитиме 20 міл. населення, а зате Україна 60 міл. До того Україна одинокий хлібний шпіхлір для Европи в Европі. І це буде рішаючим моментом.
Американські полонені (галицькі еміґранти) в Раштаді росказують, що американські Українці захоплені подіями на Україні зложили вже paз 100 тис. доляр. для державної України, а тепер роблять другу складку. Як вибухнула війна, вони заявили ся за зломаннєм німецького мілітаризму і розбиттям Австрії і зложили великі суми на червоний хрест і на веденнє війни — та просили, щоб Американці допомогли визволенню України. У презид. Вільсона була двічи українська депутація яка просила, щоб Америка не висилала Українців на італійський фронт проти своїх братів і ся депутація мала успіх. Друга депутація доторкнулась всяких політичних питань. През. Вільсон говорив з депутацією дуже чемно, але неофіціяльно. Вказав на те, що в Америці є неприхильний настрій до Українців в Европі, бо їм закидують, що вони берестейським договором зломили російський фронт і допомогли Німцям — та сим він дав до зрозуміння, що він особисто проти самостійности України не має нічого.
В Парижі видав Масарик брошуру у виді відкритого письма до Чехів, в котрій узяв Українців в горячу оборону. Зміст брошури був зреферований німецькою пресою. Масарик зазначує, що вправді Українці заслугують на закид ослаблення рос. фронту і зате, що вони не йшли зі Славянами, а хилили ся в сторону Німців та піддержували Австрію, але на їх оправданнє треба сказати, що найбільшими їхніми гнобителями і ворогами були два словянські народи. Далі вказує на те, що україн. козаки в давнині ратували Европу перед навалою турків і татар, та що Україна має дуже стару історію і культуру. Згадавши про Шевченка відкликує ся він до Чехів і каже, що не пора тепер на порахунки з Українцями, а навпаки треба забути про деякі помилки Українців і витягнути до них руку як до братів.
Тут замітимо, що була спроба Чехів навязання з українськими політиками у Відні зносин в діли товарообміну, та на жаль наші представники не пішли на зустріч бажанням Чехів.
Взагалі невтральна преса відноситься до наших братів з Наддніпровя з теплом, зате рішеннє львівської У. Н. Ради про повстаннє Західно-Української Нар. Републики зустріла ся преса холодно без коментарів, а вчасти іронічно, замічуючи, що підчас коли другі народи, спираючись на прінціп през. Вільсона єднають ся в одно тіло, одні Українці творять дві держави.
[Український голос, 20.12.1918]