Мимо того, що коаліційне міністерство запоручило поодиноким народностям долитавским ненарушимість их правно-політичного та національного посїданя, шовіністичні орґани праси нїмецкої і польскої уважають нинїшну хвилю за дуже пригідну до того, щоб розвинути ширше свої національні аспірації еґоїстичні і час коаліції використати в свою виключну користь. Нїмецкі орґани мають, розуміє ся, на цїли скріпляти і так вже надто сильний елємент нїмецкій в некористь країв славяньских, а польска праса з малими виїмками думає о розширеню і скріпленю польскости на галицкій Руси. Тактика одних і других однакова. Праса нїмецка стала від якогось часу з більшим натиском підносити мниму небезпечність винародовленя Нїмцїв в краях славяньских через Чехів та Словінцїв, а праса польска підняла в тім самім часї крик на рущенє селян польских, розселених на галицкій Руси.
Однакож того було ще декому за мало.
Нїмцї, прийшовши по довгих лїтах блуканя опозиційного остаточно до участи в кермованю долею долитавских народів, суть того пересвідченя, що не треба им вдоволитись самим фактом препотенції в Долитавщинї і тим, що до кабінету покликано их провідників в значнім числї. Они ударили в дневниках своїх на алярм і бажають з всею енерґією взятись тепер за "орґанічну працю нїмецку" мов-то в оборонї себе против славяньства, а на дїлї за нїмченє Славян. Дневники нїмецкого шовінізму ставлять проґраму консолідації всїх сил своїх до спільного атаку на Чехів і Словінцїв именно в так званих замкнених нїмецких областях. Вже давнїйше не позваляли они в тих областях закладати славяньских шкіл, принимати урядам славяньскі письма, робітникам по фабриках нїмецких говорити своїм рідним словом і т. д. Нинї кличуть они: Сполучуймо всї сили, освідомлюймо всї верстви і одноцїльною лавою идїм против Славян, котрі — risum teneatis — грозять затратою нашому нїмецкому елєментови! Нїмцям — коротко кажучи — хочесь нинї під крилами коаліції і своїх земляків-міністрів станути до екстірпаційної війни з Чехами і Словінцями. Для них проґрама ненарушимости національного посїданя єсть пустою фразою і маскою для задушевної відвічної нетерпимости супротив Славян, уміреність лиш так довго була на устах, як довго власть не попалась в их руки, як довго треба було удавати що нїмецкій елємент міг би задля своїх ліберальних та толєрантних пересвідчень стати чинником державним.
В зовсїм подібнім тонї заспівали і дневники польскі в послїдних часах, коли вже набрали певности, що д-р Плєнер прийме Поляків до коаліції. Як давнїйше мож було бодай в деяких дневниках польских від часу до часу ad captandam benevoleatiam висших сфер читати про симпатії (!) для справи рускої, — так від хвилї зложеня коаліції змінила праса польска нагло фронт і нинї нема майже одного дневника, в котрім би не зазивано суспільности польскої до такої акції супротив Русинів галицких, до якої праса шовіністів нїмецких кличе своїх Нїмцїв супротив Чехів та Словінцїв.
Дневники польскі подають безнастанно вісти про "ucisk" Поляків Русинами. Всяке движенє народу руского на полях просвітнім, економічнім та політичнім маркують чим-то небезпечним. Накликують своїх менерів до "ostrożności z ustępstwami" Русинів, що смілїйше виступають в оборонї загрожених прав народу свого, окликують "wichrzycielami", а побіч всего того з більшою интензивностію як давнїйше розвивають акцію польщеня і обезсилюваня Руси галицкої. В роботї тій веде перед праса польска всхідної Галичини, а головно звістна з нетерпимости своєї для Русинів "Cazeta Narodowa". Коло неї згромадив ся нинї весь шовіністичний табор польскій, в котрого склад входять так добре "демократи" польскі, як і так звана фракція "Подоляків". Табор сей, як звістно, зашумів страшно зараз в першій хвили, як ино перед трома роками розійшлась вість, що центральне правительство за-для усмиреня ростучого в Галичинї антаґонізму національного задумало змінити свою Русинам крайно неприязну систему. Табор сей заходить ся у Відни і у Львові безнастанно коло того, щоби спинити всяку добру волю правительства супротив Русинів. Табор сей впливає своїм шовінізмом на орґани правительственні в краю, а навіть тероризує их. Табор сей обкроїв всї ті концесії, які прийшли Русинам за послїдні три роки на поли шкільництва. Табор сей лучить ся з всїми Русинам неприхильними елементами, навіть з фракцією Маркова, щоб лиш спиняти і нищити щирі заходи Русинів галицких коло двигненя народу свого. Табор сей кликнув оногди устами Плятона Костецкого: Берім ся до Русинів, настала "pomyślna" хвиля, на яку ждали ми більше як цїлий вік! Отже гайда на Русинів!
Чи загал польскій зсолідаризуєсь з нівеляційними забаганками тих шовіністичних елементів, а чи з другої сторони правительство краєве спроможесь на то, щоб против таких змагань заложити рішучій протест — се не наше дїло судити. На кождий случай, Русинам галицким треба пильно стояти на сторожи своїх прав і интересів, треба під нинїшну критичну хвилю розвивати значно більшу дїяльність, як коли-небудь давнїйше, Periculum in mora! Наколи за ґр. Таффого, що инавґуровав проґраму "примиреня народів" шовінізм звістного табору доказував богато на шкоду Русинів, то чого-ж надїятись нинї, єсли оправдаєсь припущенє, мов-то Поляки Нїмцям, а д-р Плєнер Полякам розвязав руки супротив слабших орґанізмів національних? Результат готов вийти такій, що Галичина в першій лінії станесь ареною грізного а для держави вельми некористного антаґонізму національного. Поляки не можуть надїятись того, щоб рускій нарід скапітулював з прав своїх. Наслїдки будуть як-раз противні. Найспокійнїйші уми рускі мусять розярити ся на вид такої політики, яку заповідає "Gazeta Narodowa" і єї сторонники. А побіч того зможесь і скріпить ся той табор межи Русинами, що давно втратив віру в modus vivendi з Поляками і звернув очи зовсїм в иншу сторону.
[Дѣло, 26.12.1893]
26.12.1893