Латино-польска интриґа.

[Письмо від Збаражского.]

 

Від якогось часу зашуміло по польских дневниках против Русинів і руского духовеньства на темат "ucisk Polaków przez Rusinów nа Rusi" та "ruszczenie polskiego ludu" — і наші braсiа бють у дзвін на ґвалт против Русинів у Галичинї, як би против Москалїв в Россії! А що початок до того нового "hejże na Soplicę!" дав шовінізм латино-польскій зі Збаражчини, — то ми, знаючи добре тую околицю, хочемо справі сїй трохи приглянутись.

 

У нас на граници в остатних часах побудовано много величавих мурованих церквей переважно жертволюбивостію прихожань, навіть фундаціями поодиноких господарів, при ревних заходах нашого духовеньства. Приход у нас найменшій числить до 2.000 душ з прилученим одним селом, а найчастїйше бувають з двома й трома селами у віддаленю більше як милю — а з одним священиком. Так Клебанівка з Коршилівкою і Яцівцями, Медян з Пеньківцями і Воробіївкою, Нове-село з Голошинцями, Сухівцями і Козярами, Добриводи з Чумалями і Новиками — і т. д. в повітї збаражскім. Капелянія у нас найменше числить 700—1000 душ або й більше. Отже з одної сторони труд наших священиків звичний, а з другої, при матеріяльнім упадку народу, бит их невідрадний, то й живуть спокійно, тихо заняті обовязками свого званя.

 

Инакше клир латиньскій. Він остатними часами розконцентрувавши тут свої парохії на части — або поскладав нові приходи з костелами парохіяльними, або капелянії, а в селах, де находить ся ледви кільканацять душ латиньского обряду, побудував каплицї з готових фондів. В той спосіб, при помноженю каплиць і костелів, помножилось і священьство обряду латиньского.

 

Латиньскій клир не може нарікати на священьство руске, бо оно було по христіяньски терпиме — нераз навіть були в польских дневниках звістки, що один або другій священик рускій взяв навіть участь в посвященю нового костела чи каплицї.

 

Але зріст той костелів і каплиць впав у мисленне око самого руского народу, котрий нинї поступив значно в перед у просвітї і в знаню свого обряду та в привязаню до него. Не диво-ж, що через те клир латиньскій побачив ся заведеним в своїх надїях на польщенє та латиньщенє руского народу — бо каплички і каплицї, при маленькім числї парохіян лат. обряду, стоять нераз пустками. Отже щоби була покрита невдача задумів клира латиньского, котрий не має тілько занять в душпастирстві, як священики рускі, — пускають ся видумки на руске духовеньство і кидає ся гучний оклик в польскі ґазети на темат "ucisk Polaków przez Rusinów" та "ruszczenie ludu polskiego"...

 

На сфінґуваний той "ucisk" — подаєсь і причина ложна. Кажуть, що нема костелів і каплиць на Руси — тимчасом их єсть аж над міру й потребу. Нарікають на индиферентизм панів-коляторів, що не хотять складати фонди на будову каплиць і на удержанє душпастирів [так взивають ґр. Голуховского, щоби зложив в намістництві 3000 зр.], а зі всего видко, що тут не иде о оборону віри, а тілько о латиньщенє і польщенє руского народу. Ба, що більше, напастують навіть цїсарскі уряди й суди, бючи на них, що они нїби-то помагають Русинам русчити і гнести Поляків, — але хто именно помагав, кого і де — того не кажуть, і не диво, бо все те лиш фікція і злоба.

 

Найбільше нїби-то угнетений має бути повіт збаражскій, а ми бачимо, що в тім повітї латиньскій клир положений далеко користнїйше нїж рускій. В Підволочисках, котрі належали до Токів, єсть костел з священиком в місци; в поблизу в Росоховатци каплиця; в Мединї каплиця з вікарієм: в Токах після ерекції єсть новопобудований костел з парохом; о пів милї в Кошляках костел з священиком; поблизько в Голошинцях знов каплиця; в охрестности самого Збаража каплицї в Синяві, Стриївцї, Чагарах, а коли додати чин Бернардинів з кількома священиками, що в тих сторонах мають свої приходи — мусить кождий признати, що Иолякам на Руси не зле дїє ся, нїякого "ucisku" для них не видко, — а навпаки руске духовеньство остаєсь в реґресї, взявши на увагу такі приходи, як Клебанівка, Доброводи і инші з трема церквами а з одним священиком.

 

Чи піднята аґітація против духовеньства руского а навіть против властей може вийти на добро держави й церкви, заснованої на правдї, — на се кождий сам дасть собі відповідь. А що-до самої річи — то ми показали, що bracia наші "молотять солому". Своїм же безпамятним криком дають хиба доказ, що мимо своїх фондів та каплиць не мають впливу на нарід рускій... Се именно доводить их до такого відчаяня, що хапають ся за фікції, за лож і за клевети...

 

Дѣло

02.12.1893

До теми