авторка – адвокат, партнер практики кримінального права юридичної компанії Marchenko partners
Вночі, виступаючи на засіданні РНБО, Президент України пообіцяв, що введення воєнного стану жодних обмежень щодо прав та свобод людини не передбачає. Це не зовсім відповідає дійсності, оскільки введення у дію безпекових заходів неможливе без запровадження ряду дій обмежувального та примусового характеру.
Окрім того, з оприлюдненого тексту указу Президента (читайте внизу тексту) стало відомо, що все ж введення воєнного стану в Україні передбачає обмеження прав та свобод людини ще й на всій території України. Більше того, передбачено обмеження всіх прав та свобод людини і громадянина, обмеження яких можливо під час введення воєнного стану у відповідності до Конституції України.
Давайте розберемося, що мав на увазі Головнокамандувач і що насправді може відбутися із нашими правами вже сьогодні.
Насамперед хочу зазначити, що, говорячи про права людини, я маю на увазі не лише своє право на свободу вираження поглядів або бажання вийти на маніфестацію під посольство сусідньої країни. У тому числі я кажу про безпеку від свавільних дій правоохоронців, мародерство, утиски та банальний захист не лише приватної власності, а й бізнесу в сьогоднішніх умовах. Саме тому це важливо і про це необхідно говорити.
Введення воєнного стану передбачає як можливість обмежувати певні права людини вибірково, так і вичерпний перелік випадків, коли права людини будуть обмежуватися, незважаючи на заяви глави держави.
Так, у своєму указі Президент України зобов’язаний визначити чіткий перелік прав і свобод, які можна буде невелювати під час чітко визначеного строку дії воєнного стану – цього Президентом України у своєму указі «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року "Щодо надзвичайних заходів із забезпечення державного суверенітету і незалежності України та введення воєнного стану в Україні"» зроблено не було.
Такий указ Президента має бути затверджений ВРУ та оприлюднений разом із законом щодо затвердження такого указу.
Фактично ж виконання цих актів покладається на військове командування (або ж утворені військові адміністрації), які під час проведення тих чи інших заходів не мають права виходити за визначені в указі Президента України та погоджені ВРУ рамки і здійснювати дії, що б обмежували ширше коло прав, ніж було погоджено Президентом України та законодавцями.
Які права можуть бути обмежені?
На сьогодні запропоновано обмежити наступні права та свободи людини:
Право на вільне пересування. Може бути запроваджена комендантська година – думаю, тут будь-які додаткові пояснення зайві. Лише хочу зазначити, що контроль за виконанням цього пункту покладається фактично на всі правоохоронні органи України. Також може бути встановлено особливий режим в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів. На засіданні РНБО було зазначено, що жодних обмежень у реалізації права в’їзду і виїзду не буде здійснюватися, окрім як можлива відмова в перетині кордону з Україною для деяких громадян РФ. Насправді ця заборона не нова, оскільки т.зв. «секретні» списки СБУ, в яких фігурують особи, яким заборонено в’їзд до нашої країни, діють уже не перший рік. Також передбачена можливість інтернувати (примусово виселяти) громадян іноземної держави, яка загрожує нападом чи здійснює агресію проти України – виконання цієї процедури покладено на правоохоронні органи, але процедура, яка б чітко визначала цей процес, не встановлена. Тобто, фактично здійснити таке «інтернування» поки що буде неможливо.
Право власності. Передбачена можливість використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності – тобто мова йде не лише про державні установи, а й про приватний бізнес. Відсутність процедури фактично унеможливлює виконання таких обмежень.
Ще цікавішим виглядає інший аспект порушення права власності, а саме можливість примусового відчужувати майна, що перебуває у приватній власності, який можливо здійснити лише у встановленому законом порядку та з видачею відповідних документів встановленого зразка. До таких дій можуть залучатися також сили МВС, Національної гвардії України та Збройних сил України. Таке майно фактично переходить у право власності держави з обов’язковим попереднім або ж подальшим відшкодуванням його повної вартості. Вартість визначається на основі акта оцінки (який в разі незгоди колишній власник може оскаржити до суду), й оплата проводиться за рахунок державного бюджету або до моменту вилучення такого майна – тобто підписання акта прийому-передачі, або ж у наступному бюджетному періоді після завершення періоду військово стану. Тобто нехай не ідеальний, але механізм захисту права на власність нашими законодавцем усе ж передбачений.
Право на повагу до особистого життя. Режим воєнного стану передбачає можливість перевіряти документи осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Тут варто зазначити, що право на недоторканність житла або ж таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції – серед тих прав, які під час режиму воєнного стану обмежувати можна. Тобто якщо в указі Президента все ж буде визначено обмеження цього права, фактично гарантування неможливості проникнення до житла особи без відповідного рішення суду може бути тимчасово припинене. Але тут виникає колізія, оскільки однією з гарантій дотримання прав людини є те, що підстави та процедура такого втручання має бути чітко визначена в законі. Тобто до моменту чіткого законодавчого врегулювання можливості огляду речей, транспортного засобу чи житла особи в умовах воєнного стану, правоохоронними органами можуть здійснюватися маніпуляції та перевищення своїх службових повноважень. Більше того, без чіткого визначення в законі порядку та підстав, будь-яке таке втручання може розглядатися як порушення прав людини.
Право на політичну громадську діяльність. Військове командування або ж військова адміністрація мають право порушувати питання про заборону діяльності будь-яких політичних чи громадських формувань, які, на їхню думку, діють всупереч безпеці та обороні країни і провадять підривну діяльність. Порядок заборони діяльності не відрізняється від загального, тобто це можливо лише після звернення до суду та винесення відповідного судового рішення. І це досить цікавий аспект. За логікою, заборонити діяльність політичної сили, яка діє проти та всупереч інтересам безпеки держави, набагато складніше, ніж провести «огляд» житла простого громадянина або ж використати ресурси певного підприємства.
Заборона примусової праці та право на працю. Дійсно, може бути запроваджена трудова повинність з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та для задоволення потреб Збройних сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту.
Перж ніж лякатися, необхідно запам’ятати, що такий сценарій можливий лише щодо працездатних осіб у період мобілізації. За словами Президента України, на сьогодні оголошення загальної мобілізації не передбачається – але як стало відомо з тексту указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року "Щодо надзвичайних заходів із забезпечення державного суверенітету і незалежності України та введення воєнного стану в Україні", передбачена часткова мобілізація.
Також буде можливо усувати з посад керівників підприємств, установ і організацій за неналежне виконання ними визначених обов’язків та призначати виконувачів обов’язків керівників зазначених підприємств, установ і організацій. Знову ж таки, абсолютно нечітко та неякісно прописаний механізм, оскільки фактично передбачено можливість звільнення керівників підприємств, які не виконують ніде не прописаних правил.
Які права людини будуть точно обмежені?
Право на участь у мирних зборах / мітингах / демонстраціях. Хоча і передбачено, що це право може бути обмежене, відповідно до статті 19 Закону України «Про режим воєнного стану» воно буде обмежене апріорі, оскільки така діяльність або ж участь у ній прямо заборонена.
Право на участь у виборах, проведення референдумів та зміну Конституції також заборонено.
Отже, запропоновано ввести воєнний стан строком до 25 січня 2019 року. Оскільки чергові вибори Президента України мають відбутися 31 березня 2019 року, говорити про скасування виборів Президента України ще рано. Хоча проблемними моментом може стати той факт, що у своєму указі Президент України не вказав нічого про момент початку виборчої кампанії, тобто жодним чином не зазначив, яким чином має регулюватися процес, що повинен розпочатися 31 грудня 2018 року. А тому є всі підстави вважати, що нам знову доведеться діяти не у рамках якісно визначеного правового поля, а «як карта ляже» і як буде вигідно тим чи іншим політичним силам.
P.S. Обмеження конкретних прав та свобод людини та територія, на яку вони поширюються, мають бути підтримані парламентарями. Окрім того, більшість із заходів, що можуть бути застосовані державою щодо власних громадян, іноземців та бізнесу, жодним чином не врегульовані законом. І саме тому буде недоцільним введення механізмів, які скорше призведуть до зростання свавілля, невдоволення суспільства та прямого порушення прав людини. Варто не забувати, наскільки й у якій редакції пропозиція Президента України буде підтримана парламентарями – спрогнозувати важко, і тому на сьогодні захист наших прав та свобод лежить саме на них.
P.P.S. О 17:33 26 листопада було оприлюднено заяву Президента України про зменшення терміну воєнного стану до 30 днів і "що в Указі я не передбачаю жодних заходів, пов’язаних із обмеженням прав і свобод громадян, впровадженням цензури тощо" та що не планується "поки що вдаватися до повної чи часткової мобілізації – ця можливість залишається відкритою лише якщо Росія таки вдасться до подальшої ескалації."
Відповідно, очевидно, тексти указів будуть змінені.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №390/2018
(оприлюдено на сайті Президента України)
Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року "Щодо надзвичайних заходів із забезпечення державного суверенітету і незалежності України та введення воєнного стану в Україні"
Відповідно до статті 107 Конституції України постановляю:
1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року "Щодо надзвичайних заходів із забезпечення державного суверенітету і незалежності України та введення воєнного стану в Україні" (додається, таємно, без пункту 12 – нетаємно).
2. Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України П.ПОРОШЕНКО26 листопада 2018 року
Введено в дію
Указом Президента України
від 26 листопада 2018 року №390/2018
Таємно
(без пункту 12 – нетаємно)
Прим.
РІШЕННЯ
Ради національної безпеки і оборони України
від 26 листопада 2018 року
Щодо надзвичайних заходів із забезпечення
державного суверенітету і незалежності України та
введення воєнного стану в Україні
У зв’язку з черговим актом збройної агресії з боку Російської Федерації, що відбувся 25 листопада 2018 року у районі Керченської протоки проти кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що мав важкі наслідки, іншими агресивними діями Російської Федерації в Азовському та Чорному морях, наявною загрозою широкомасштабного вторгнення в Україну збройних сил Російської Федерації, на тлі окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та частини Донецької і Луганської областей, з метою адекватного реагування на ескалацію збройної агресії Російської Федерації проти України, враховуючи відсутність інших, передбачених Конституцією та законами України, можливостей для відсічі збройній агресії, забезпечення національної безпеки, припинення поширення терористичної загрози, що становить небезпеку незалежності України, її територіальній цілісності, для створення умов із здійснення органами державної влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями наданих їм повноважень, необхідних для відвернення загрози і забезпечення територіальної цілісності України, її національної безпеки Рада національної безпеки і оборони України вирішила:
1. Констатувати, що дії Російської Федерації проти кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що мали важкі наслідки, становлять злочин збройної агресії і підпадають під пункти "с" і "d" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року.
2. Визнати за необхідне введення в Україні особливого правового режиму для створення умов з відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загроз державній незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України.
3. Запропонувати Президентові України ввести з 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року воєнний стан в Україні строком на 60 діб до 14 години 00 хвилин 25 січня 2019 року.
4. Міністерству закордонних справ України:
звернутися до держав, що підписали Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, з пропозицією негайно організувати консультації з приводу акту збройної агресії Російської Федерації проти України;
невідкладно ініціювати скликання засідань Ради Безпеки ООН, Постійної Ради Організації з питань безпеки і співробітництва в Європі;
організувати консультації Президента України, Міністра закордонних справ України з лідерами союзницьких і партнерських держав, Європейського Союзу, керівництвом ООН, ОБСЄ, інших міжнародних організацій.
5. Міністерству закордонних справ України, Міністерству інформаційної політики України невідкладно організувати інформаційну кампанію щодо доведення до керівництва іноземних держав, впливових міжнародних політичних, економічних, громадських кіл об’єктивної інформації про черговий акт збройної агресії Російської Федерації проти України.
6. Міністерству оборони України, Генеральному штабу Збройних Сил України невідкладно в установленому порядку уточнити Мобілізаційний план Збройних Сил України, зокрема обсяги призову резервістів оперативного резерву першої черги.
7. Генеральному штабу Збройних Сил України невідкладно:
1) подати Президентові України пропозиції щодо введення в дію документів з питань застосування Збройних Сил України та інших військових формувань;
2) організувати протиповітряну оборону України з метою прикриття важливих державних об’єктів, промислових районів, адміністративних центрів держави та угруповань військ (сил) від ударів з повітря;
3) внести на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо залучення інших військових формувань та правоохоронних органів до здійснення заходів правового режиму воєнного стану;
4) передбачити заходи часткової мобілізації, організувати та провести навчальні збори з резервістами оперативного резерву у необхідних обсягах.
8. Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України вжити невідкладних заходів з метою забезпечення громадського порядку, охорони і оборони об’єктів критичної інфраструктури, охорони іноземних дипломатичних представництв.
9. Службі безпеки України вжити невідкладних заходів щодо посилення контррозвідувального, антитерористичного та контрдиверсійного режиму, інформаційної безпеки.
10. Службі безпеки України, Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, іншим суб’єктам забезпечення кібербезпеки вжити заходів щодо забезпечення кібербезпеки.
11. Адміністрації Державної прикордонної служби України посилити охорону державного кордону з Російською Федерацією та адміністративної межі з Автономною Республікою Крим.
12. Таємно.
Секретар Ради національної безпеки і оборони України О.ТУРЧИНОВ
УКАЗ Президента України №391/2018
(оприлюдено на сайті Верховної Ради України)
Про введення воєнного стану в Україні
У зв'язку із черговим актом збройної агресії з боку Російської Федерації, що відбувся 25 листопада 2018 року у районі Керченської протоки проти кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України, що мав важкі наслідки, іншими агресивними діями Російської Федерації в Азовському та Чорному морях, наявною загрозою широкомасштабного вторгнення в Україну збройних сил Російської Федерації, на тлі окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та частини Донецької та Луганської областей, небезпекою державному суверенітету та незалежності України, її територіальній цілісності, з метою створення умов для здійснення органами державної влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями наданих їм повноважень, необхідних для відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановляю:
1. Ввести в Україні воєнний стан із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 60 діб до 14 години 00 хвилин 25 січня 2019 року.
2. Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з’єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
3. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 — 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
4. Кабінету Міністрів України:
1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні;
2) забезпечити постачання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням матеріально-технічних ресурсів і майна, надання послуг та їх фінансування в обсягах, що необхідні для ефективного виконання покладених на них завдань в особливий період.
5. Державній службі України з надзвичайних ситуацій невідкладно разом з обласними державними адміністраціями, іншими державними органами, установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності привести у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період із введенням ступеня ПОВНА ГОТОВНІСТЬ визначені об'єкти єдиної державної системи цивільного захисту, її функціональних та територіальних підсистем.
6. Обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.
7. Міністерству закордонних справ України забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про введення в Україні воєнного стану, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов'язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.
8. Цей Указ набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення
м. К и ї в
26 листопада 2018 року №391/2018
Президент України П.ПОРОШЕНКО
Z: нагадуємо зміст статей Конституції згаданих в Указі Президента №391/2018:
Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.
Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.
Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.
Заборона страйку можлива лише на підставі закону.
Стаття 53. Кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.