В Польщі неодноразово звучать звинувачення Україні стосовно ґлорифікації осіб, яких вважають винних у злочинах проти польського народу. Нині ситуація отримала зворотній напрямок: група польських громадян звернула увагу місцевого самоврядування на назви вулиць в честь тих, кого історики з уповноваженого державою Інституту національної пам'яті вважають злочинцями.
Всепольський рух «Громадяни РП» звернувся нині з заявою до Ради міста Грубешів та Томашів в Люблінському воєводстві з проханням змінити назви вулиць, що вшановують осіб, які командували акціями проти цивільних громадян Республіки Польща в березні 1944 року, в тому числі масакрою в Сагрині.
В Грубещові це вулиця Станіслава Басая "Рися", а в Томашові Любельському — Зенона Яхимка "Віктора".
«Громадяни РП» як рух у своїх діях керується захистом гідності людини як фундаментальної цінності. Вшановування в публічному просторі осіб, відповідальних за злочин проти українського цивільного населення в містах, розташованих біля прикордонних переходів з Україною, вражає гідність людей прикордоння, перш за все громадян РП українського походження, та суперечить розвитку добросусідських відносин Польщі з Україною.
В березні 1944 року відбулася низка акцій загонів Армії Крайової та Хлопських Батальйонів проти сіл на терені колишніх Грубешівського та Томашівського повітів.
За даними польських істориків (у тому числі з Інституту національної пам'яті, зокрема статей д-ра M. Заячковського та д-ра Ігора Галаґіди), в результаті діяльності польського підпілля були знищені кількадесят сіл. В процесі пацифікації гинули громадяни Річпосполитої, українське цивільне населення. Найбільше жертв було вбито 10 березня 1944 року.
В селі Сагринь та присілках загинуло тоді 606 мешканців, відомих поіменно, в тому числі щонайменше шість осіб польської національності, помилково прийнятих за українців (серед жертв було 227 жінок і 151 дитина), в селі Шиховице — щонайменше 138 осіб (у тому числі 66 жінок і 34 дітей), в Ментке — щонайменше 110 осіб (у тому числі 44 жінки і 27 дітей), в Ласкуві — 326 осіб (131 жінка і 72 дітей).
Впродовж кількох днів (від 9 до 11 березня 1944) було знищено аж одинадцять населених пунктів. Згідно з останніми даними, від рук польських формувань загинуло тоді щонайменше 1228 українців. Ще 21 населених пунктів знищено між 19 та 22 березня.
Однією з найбільших трагедій цього періоду була пацифікація села Бересть 21 березня 1944 року. Тоді загинуло щонайменше 239 осіб (у тому числі 104 жінки і 50 дітей). Всього у березні-квітні на східній Любельщині загинуло щонайменше 2220 осіб української національності, в тому числі 850 жінок і 422 дітей.
Пацифікаціями зазначених сіл командували серед інших Станіслав Басай "Рись" та Зенон Яхимек "Віктор". Як командири вони несуть відповідальність за вчинки підлеглих. Аналіз джерел і рапортів показує, що в процесі пацифікації громадян Республіки Польща вбивали на підставі критерію національності. Члени АК та БХ чинили воєнні злочини щодо цивільних осіб, ґвалтували та катували їх.
Тому вшанування в публічному просторі осіб, що несуть безпосередню відповідальність за злочинні вчинки підлеглих стосовно польських громадян, ми вважаємо таким, що порушує норми суспільного співіснування, завдає шкоди гідності та благу всіх громадян Річпосполитої. Ми вимагаємо від самоврядної влади прийняти рішення про зміну назв вулиць.