З Рави рускої пишуть нам:
"Инаше ся ждало, инакше ся склало!" Отся приповідка набігає менї на мисль, коли спогадаю на вибори посла до ради державної, відбули ся у нас 6 с. м. Сподївали ся ми як найтвердше, що з урни виборчої вийде послом проф. Вахнянин, а вже бодай о. Роздїльскій, а тут вийшов с. k. starosta Jozef Lanikiewicz. Про кандидатуру старости до 6 с. м. о 8½ годинї з рана нїхто не відав нї чував, аж в тім часї рознесла ся злорадна вість з бюр староства равского, що правительство поставило кандидатуру п. Ляникевича з Жовкви. Нам здає ся, що се першій випадок, щоби хтось на годину перед розпочином голосованя зголосив свою кандидатуру і вийшов послом! Чи се конституційно? На се питанє кождий зладнає собі відповідь. У нас в Галичинї все можливе.
Майже до дня виборів всї політичні урядники равского староства голосили, що правительство прихильне кандидатурі проф. Вахнянина. Комісарі, що переводили правибори, сим разом з титулу того, що послом вийде Русин, переступали пороги священиків, засїдали за суто наложені столи, зїдали незгірші обіди, спивали не аби-яке винце, говорили, що хотять навіть порозумівати ся взглядом переводженя правиборів і запевняли на своє житє й душу, що Русин, проф. Вахнянин, вийде послом грубою більшостію голосів. Деякі священики, сторонники о. Роздїльского, покмітивши, що вибір Русина запевнений, заявляли комісарям, що й они вже прихиляють ся до кандидатури проф. Вахнянина, признаючи, що проф. Вахнянин має лїпші кваліфікації на посла, нїж о. Роздїльскій. А що-ж нам принїс день 6 падолиста? Гірке розчарованє, їдку лють за-для пусканих халаманів! Бо послом вийшов не вибраний а заименований "свише" с. k. starosta! Всякій иншій кандидат мусить собі промостити дорогу, мусить показати: що він до тепер доброго для народу зробив; мусить і не троха стратитись за-для поїздок, — а тут "с. k. starosta" спокійненько сидить собі в бюрі та тілько сміє ся з других, що мусять так розщибати ся, заким виберут их послами.
Аґітація за "с. k. starost-oю" тревала коротко. Урядники староства равского скликували до своїх бюр війтів і виборцїв, знаних з хрунївства, і наказували им, щоби голосували на "пана старосту з Жовкви", а для запамятаня имени і назвиска ц. к. кандидата давали писані картки. Всї урядники і діюрністи староства ломили пера від поспішного виписуваня имени і назвиска ц. к. кандидата!
Між тим на дворі межи виборцями проф. Вахнянина і о. Роздїльского заволодїла роспука. Гей, люде добрй! Хоч єще в тій послїднїй хвили згодїм ся на одного кандидата нашого: або на проф. Вахнянина або на о. Роздїльского! Хтось зі сторонників "Галичанина" скрикнув: "Волю голосувати на Поляка, нїж на Вахнянина!" Га, що робити? Голосуймо, як хто знає! Чей розібьють ся голоси, прийде здаєсь до тїснїйшого голосованя, бо нїхто з кандидатів не буде мати абсолютної більшости, а при тїснїйшім голосованю компроміс. Добре!
Вибрано комісію виборчу, очевидно в більшости польску. Розпочато голосованє. Два урядники староства станули у дверех, ведучих до веранди, де засїла комісія, — оден коло одного одвірка, другій коло другого, і давай люструвати кождого виборця своїми очками та від часу до часу підшептувати Józef Lanikiewicz. Викликують одного виборця, той надходить, а урядник: "Ага! та ви війт! — На кого голосуєте?" Війт став мов вритий на порозї: По боках урядники староства, перед єго очима сам п. староста, дальше п. маршалок повітовий... Зачинає нїби голосувати: "Юзик... Юзик" і стратив язика. Помогли єму панове з комісії, бо скрикнули за виборця: Józef Lanikiewicz. Викликують иншого виборця, він надходить, стає на порозї. Урядник при одвірках: "А то наш!" панове з комісії: "На кого голосуєте?" Виборець не знає назвати кандидата. Урядник при одвірках винимає картку: "Ану, ану, читайте: Józef Lanikiewicz. Викликують дальшого виборця, виборець війт, стає на порозї, а урядник: "Та ви війт!" Панове з комісії: "На кого голосуєте?" Виборець: "Та бо я тепер не знаю, на кого голосувати. Перше казали в старостві, що будемо голосувати на Русина, а тепер кажуть на якогось старосту..." На лици старости відбилось мале заклопотанє. Урядники при одвірках: "Що ви там плетете! Кажіть, на кого голосуєте?" Виборець притиснений: "Та най буде на старосту!" В комісії заголошено: Józef Lanikiewicz! Таких питань з натиском "на кого голосуєте?" — підшептувань "Józef Lanikiewicz", "то наш", "ви війт" було без кінця.
По прочитаню цїлої листи виборцїв дістали [після приватних записок]: проф. Вахнянин 37 голосів, о. Роздїльскій 91, а Ляникевич 85. Комісія заголосила: хто ще не голосував, най зголосить ся до голосованя. В тім часї оба урядники кинули ся з великою ревностію наганяти опізнених виборцїв і все підшептували: Lanikiewicz-Lanikiewicz, щоби о. Роздїльского переголосувати. Межи опізненими стає виборець, що мав дати голос на о. Роздїльского. Панове з комісії: "На кого голосуєте?" Оба урядники обсипали виборця нападистим поглядом. Виборець встрашив ся і не міг навіть промовити. Якійсь жидок из-заду подповідає: Lanikewicz. А панове з комісії собі: Józef Lauikewicz. В тім один виборець, що близько стояв, відзиває ся: "Прошу! сей виборець ще нїчого не повів! То з-заду оден жидок сказав: Lanikiewicz!" Панове з комісії: "То ви ще не повіли? Повіджте, повіджте: на кого голосуєте? На Ляникевича чи на кого?" Виборець встрашений: "Лайні-Лайні..." А панове з комісії скрикнули: Józei Lanikiewicz. і так нагнано Ляникевичеви голосів [після приватних записок] на 96. Чому після записок комісії Ляникевич дістав 100 голосів, а о. Роздїльскій з 91 лише 80, се може нам пояснити о. Колпачкевич з Гійча, котрий був при комісії, урядував і знав, що стало ся, тілько не мав відваги отворити уст! Так перефорсовано кандидатуру с. k. starosty...
Ми вертали з виборів в роспуцї. Одна партія обвиновачувала другу. Певно, що партійні наші свари погибілью нам! Чи прийде коли до злагоди? Хто знає!... Ми вертали з виборів і нам надбігала думка, длячого то виборцї з парохій, де священики "тверді" голосували на Ляникевича? От з Маґерова, де о. Решетило, виборець Русин, ще й провізор церковний, голосував на Ляникевича! От виборцї з Девятира де о. Паславскій, виборцї з Потилича, де о. Козак, виборцї з Улицка де о. Кунцїв, голосували на Ляникевича! І таких виборцїв було більше. Нам набігала ще й така думка: по якій марі розписувати вибори, вибирати виборцїв, ті виборцї мають ще йти до повітового міста до вибору посла, тратять ся, — і хиба доповняють одної формальности — голосують! Чи не лїпше було би, як би правительство в Галицкій Руси покинуло ту формальність і само, именуючи, покликувало послів?!
Виборець.
Дѣло
10.11.1893