Колись Вільям Шекспір стверджував, що весь цей наш світ – театр. Геніальний англієць трохи помилився, бо забув додати, що тут ще багато бедламу і цирку-шапіто. З крокодилами-русалками і бородатими бабами. Огляд подій тижня в Україні
Феєрія тижня
Поява на трибуні Верховної Ради випускника "Львівської політехніки", який тепер у статусі генерального прокурора, Юрія Луценка – завжди свято для поціновувачів вербального мистецтва. Цього разу Юрій Віталійович майже переплюнув себе самого з того часу, коли кидався лаптями в Леоніда Кучму. Теперішній генеральний прокурор повідомив, що йде у відставку. Десь так само можна було б йому сказати, що родина Луценків вирішила підкорити плем’я маорі чи пройти Північно-Західним шляхом. Регламент Верховної Ради десь загубився в часи, коли Луценко різними гарними словами бештав своїх опонентів, а ті в парламенті, хто шефа ГПУ поважають, сказали «не йди». 38 голосів народних депутатів виявилися антилуценківськими, решта — пропрокурорськими.
Дуже страшно, якщо колись у далекому майбутньому дітей на уроках історії примучуватимуть вчити саме таку дурню. Шанси для такого є, бо Луценко зробив гарний хід для своєї популяризації – "мене парламент не вигнав, то, значить, я гарний прокурор". Амінь.
Комісія тижня
Поки генеральний прокурор кричав негарними словами у сторону народних обранців, вони (обранці) створили тимчасову слідчу комісію, яка має з’ясувати, яким чином компетентні органи розслідують напади на активістів.
Комісію очолив позафракційний Борислав Береза, який дуже не хотів того робити, бо навіть називав себе цапом відбувайлом, котрий займатиметься справою, де йому покажуть тільки те, що можуть показати правоохоронці. Ті, хто подумали правильно, то таки правильно подумали. Проте Береза очолив тимчасову парламентську комісію і, напевно, офірним непарнокопитним таки став.
Хлопці і дівчата в комісії будуть багато говорити за проблеми громадськості, яку б’ють тітушки. А результат з того дійства буде такий самий, як у генпрокурора – багато галасу даремно. І нічого до того Шекспір не має.
Бляхи тижня
У політику можна йти співаючи, волаючи чи спалюючи власні автомобілі. Останній варіант вибрав лідер організацій «АвтоЄвроСила» Олег Ярошевич. Хлопець спалив свій позашляховик на «бляхах». Народна мудрість з того приводу згадує про внука, який відморозив на зло бабці вуха. Власні вуха.
Інша народна мудрість до «євробляхерів» є ще ближчою. Мудрі українці давно знали, що «пусти свиню під стіл, то вона вилізе на стіл» – й у власників не розмитнених автомобілів виявилося абсолютно так. Їм дозволили завозити в Україну не дуже нормальне чотириколісне гімно, потім цими завезеними фекаліями почали турбуватися в парламенті. Верховна Рада пішла на поступки і якось дуже незграбно допомогла людям з «бляхами» – але виявилося, що того мало... Історія з поганими машинами, поганими водіями, поганим законодавством триватиме ще довго. На жаль. А ідея про спалення власного металобрухту – дуже цікава.
Мєропріятіє тижня
Заходом, який здуру росіяни назвали виборами в тому, що так само назвали "Донецька і Луганська народні республіки", ті самі росіяни лякали світ. Проводити електоральні процедури на окупованих територіях РФ вміє ще з часів чеченських війн. Потім Кремль тренувався на Осетії з Абхазією, відточував у Криму і нарешті ще раз робить таке саме в ОРДЛО. Захарченка з Плотніцким вже вибирали. Один має зараз справу з тамтешнім світом, другий, кажуть, живе десь у Росії. І невідомо, кому з «лідерів» того всього ідіотизму пощастило більше. Тепер «волевиявлення» сказало, що Пушилін буде їсти в кабаку «Сепар», а луганський хлопець Пасічник шукатиме десь своє місцеперебування в сонячній Воркуті. Традиції Росії – вічні.