Львів, 8. падолиста 1918.

 

Нині тиждень, як Українська Національна Рада обняла державну власть в нашій країні.

 

Тиждень — і яка зміна.

 

Вся українська Галичина за сей тиждень стала справді — не тільки правно, але й дійсно українського державною територією, на якій власть виконується в імени Української Національної Ради.

 

Що особливо треба зазначити, — так се, що ся глибока переміна, яка спричинила такий основний державно-правний переворот дотеперішних відносин, відбулася зовсім спокійно, без нiяких особливійших потрясень.

 

Наша дотеперішна праця над поширенням і поглиленням раціональної свідомости наших народніх мас і над зорґанізуванням їх в свідому своєї національної мети силу, видала тепер плід.

 

Зрозуміли се дотеперішні польські меншости в нашій країні і помирилися з українським державним характером нашої країни, признаючи сим, що споконвічне українське населення країни мало повне право виконати акт національного самоозначення і покликати до життя свою власну державність.

 

Тільки в нечисленних місцевостях польський елємент пробує опиратися новому державному ладови, стягаючи на сі місцевости нещастя боротьби. Та коли в краю ся боротьба належить до виїмків і ніде не доходить до поважнійших розмірів, то у Львові ся боротьба перемінилася в формальну війну.

 

Та коли з початку могло їй ще здаватися, що осягнуть свою ціль, то тепер сповняють злочин на населенню м. Львова і на цілім польськім народі.

 

Хто томy винен,— се знає ціле населення столиці без ріжниці народности і віри. І тут панував би спокій, лад і безпечність публична, якби часть польського громадянства, сліпа і глуха на дух часу, який в цілій Европі нищить "лад", опертий на насильстві, розбиває держави-тюрми народів, валить престоли і зриває корони — не завзялася оружною силою повалити українську державність найперше в столиці, а звідти опанувати знов цілу Східну Галичину.

 

Тільки в сій ціли, а не в обороні польських національних дібр виступили польські боєві відділи, бо польські національні добра українська державна власть шанує й охороняє на рівні з українськими. Самоуправа Львова, польські культурні й господарські інституції — все те має в Українській Державі повну правну охорону.

 

Та коли з початку могло їм ще здаватися, що осягнуть свою ціль, то тепер сповняють злочин на населенню м. Львова і на цілім поліськім народі ті Поляки, які ще дуряться, що можуть для польської державности опанувати Львів. І тому до всіх Поляків доброї волі звертаємося з покликом:

 

Заверніть з своєї дороги, перестаньте проливати кров і приступіть з нами до спільної праці над укріпленням спокою, ладу і безпечности публичної в місті.

 

Зробіть се, доки не за пізно доки український нарід цілого краю не буде виведений вашим замахом на його право caмоозначення з дотеперішного спокою і стотисячними масами не стане під мурами столиці своєї держави, щоб завести в ній супокій і порядок.

 

Сьогодня ще час закінчити пролив крови помиренням і згодою, — завтра може бути вже за пізно!

 

[Діло, 09.11.1918]

09.11.1918