Віденські звістки про положення у Львові. Віденська преса має досить вичерпуючі звістки про положення у Львові. Всі віденські ґазети містять вістку про передачу власти ґр. Гуйном Українській Національній Раді. Одночасно, читаючи віденську пресу, можна замітити деяке вдоволення, що Українці не далися взяти на ніякі польські обіцянки, лиш самі, спираючись на точки Вільзона, посягнули по владу над своєю країною. Споміж рядків виходить, що Полякам рішучо не треба вірити, бо це нація дуже непевна; Поляки ніколи не додержали ні одної умови (це вже ми краще знаємо!). Є теж звістки, що у Львові вибухла "польська революція", та що през. У.Н.Р. д-р Кость Левицький убитий. (Як кажуть, це добрий знак; наш довголітній громадянський діяч буде тішитися ще довгим життям).

 

Яскравий зразок "культурного" воювання Поляків. Вчора переходив вулицею Вірменською редактор "Українського Слова" Степан Чернецький з жінкою ґімназійного професора д-ра Філярета Колесси та її своячкою. Нераз з вікна одного дому впали на переходячих два стріли, які зранили паню Колессову в двох місцях, в її своячку в обличчє.

 

Польське "завішення оружя". Вчора о год. 10.30 перед полуднем, значить, коли ще обовязувало завішення оружя, впало з одної наріжної камениці при площі Смольки кілька стрілів на українських жовнірів. Одного з них убито, а двох тяжко ранено.

 

В справі школи інвалідів. В справі зайняття школи воєнних інвалідів у Львові, вул. Куркова 14, українськими військами появилася в ранішнім "Киrjer-i Lwowsk-iм" з дня 7. падолиста 1918 нотатка, яка баламутить населення краю і дає доказ, якими видуманими подіями воює польська преса. Супроти цього треба подати до загального відома ось що: Дотеперішній командант школи полковник Кемпський не явився зовсім в понеділок у школі і оставив інвалідів без опіки. Длятого патроль з 15 п. п., що саме прибула, зайняла школу і назначила тимчасовим командантом хорунжого Юрія Чорногуза. Нікого з інвалідів насильно не видалено, хто одначе хотів відійти до дому, його на стримувано. Ніяка стрілянина з вікон, як пише згаданий дневник, тутки на відбувалася, бо-ж в цілім домі далі живуть виключно тільки інваліди. Майно, що находиться в домі, збережено. Не зважаючи на прикрі обставини, інваліди забезпечені живністю.

 

Діло

08.11.1918