У німецьких містах Ессені та Дюссельдорфі в рамках німецько-українського проекту «Народна пісня та її вплив на професійну музику. Зустрічі між Україною та Німеччиною» відбулося два концерти українського хорового співу, чия тисячолітня традиція і культурні коди здатні реанімувати втрачений інтерес німців до власного фольклору, здискредитованого нацистами.
Зазвичай стримана в емоціях і критично налаштована німецька публіка два вечори поспіль зацікавлено вслухалася в уже відомі і зовсім незнайомі українські мелодії, гармонії та тексти у виконанні Академічного хору ANIMA Київського національного університету культури і мистецтва та Концертного дівочого хору катедри міста Ессена (Konzertchor Mädchenchor am Essener Dom). Концерти відбулися в катедральному соборі Ессена та в концертному залі Partika-Saal Дюссельдорфської вищої школи музики ім. Роберта Шумана. Слухачів захопили насамперед твори, що прозвучали на німецьких теренах уперше і відкрили німецьким меломанам доволі маловідому їм українську хорову культуру.
Зведений дівочий хор з участю хористок Концертного дівочого хору катедри міста Ессена та студентського хору ANIMA під керівництвом професора Раймунда Віппермана, катедральний собор м. Ессена.
Обидвом концертам у рамках cпільного німецько-українського проекту «Народна пісня та її вплив на професійну музику. Зустрічі між Україною та Німеччиною» 29 вересня – 4 жовтня передували воркшопи, семінари, репетиції. За п’ять днів інтенсивної роботи учасники хорів Вищої школи музики Дюссельдорфа та Київського національного університету культури і мистецтва встигли не тільки зробити велику концертну програму, а й обмінятись досвідом і познайомитись з мовою та культурою країн-учасниць.
«Тепер мені відомо, як звучить Україна, чого я раніше не знала, – каже Кароліна Макерт, наукова співробітниця, яка супроводжувала цей проект. – Українська музика залишилася в мене на слуху, особливо народна – вона дуже добре запам’ятовується. Тепер я знаю, як звучить українська мова. Я зможу її впізнати серед інших слов’янських мов».
Саме українська народна пісня стала поштовхом для цього культурного діалогу. Організатор проекту – ректор Дюссельдорфської вищої школи музики професор Раймунд Віпперман 2017 року на запрошення Київського національного університету культури і мистецтва провадив у столиці України воркшопи з інтерпретації хорової музики доби романтизму та сучасного хорового мистецтва. Під час своєї поїздки до Києва він познайомився із українською народною музикою, зокрема з хоровими обробками народних пісень. Німецький фахівець відкрив для себе, що в Україні існує неперервана традиція народної музики. Більше того, він побачив, що ця музика має величезний вплив на сучасну професійну музику.
«В цьому плані ми, німці, можемо в українців дуже багато чого перейняти, – каже професор Віпперман. – Ви маєте неперервану традицію, тоді як у нас вона, на жаль, перервана. Це означає, що ми в цьому відношенні є набагато бідніші. Ми також маємо народні пісні, але їх не співають із таким переконанням, як це роблять ці молоді українські студенти. І цей факт є дуже зворушливим, особливо для молодих німецьких дівчат, які співали разом з українськими. Як відомо, німецькі народні пісні були використані для пропаганди нацистами Третього Рейху. Тому після війни їх перестали співати, а молодь засудливо відвернулась від них. Через це нам потрібно ще багато часу для того, щоб німецька народна пісня вільно побутувала на рівні німецької компонованої пісні. У цьому випадку ми маємо нагоду повчитись у вас. Адже усвідомлення своєї культури є дуже важливим фактором, і ми це можемо побачити. Спів українців є надзвичайно автентичним і випромінює їхнє щире ставлення до народної пісні, що дуже багато означає. Кожен може побачити, що спів народних пісень має місце в їхньому житті. Саме це стало моєю інтенцією. Бо ми, на превеликий жаль, цієї культури не маємо. Щоб добитись такого ж ставлення до народної пісні в Німеччині, нам потрібно буде ще дуже багато часу».
Цікаво, що на запитання, чи будуть вони тепер співати німецькі народні пісні, німецькі хористки відповіли дуже чітким і різким запереченням. «Нас не вчать цих пісень. Ми їх не знаємо. Це трохи сумно, звичайно, але це наша історія», – кажуть вони. І це ті, котрі брали участь у проекті і мали б, як мінімум, відрефлектувати своє відношення до рідної народної пісні. Отож ми можемо відчути, про що говорить професор Віпперман, коли каже, що на відродження німецької народної пісні знадобиться дуже багато часу. Адже різні генерації по-різному ставляться до цієї теми і особливо німецька молодь, яка критично переосмислює свою історію.
Натомість українські народні пісні молодим німецьким дівчатам, дуже сподобались. Юдіт Боте, 21-річна студентка, яка вивчає церковну музику і яка продиригувала «Щедрик» М. Леонтовича, залишилася в захопленні від проекту.
«Ці зустрічі були надзвичайно цікавими, – каже Юдіт Боте , – бо українська музика суттєво відрізняється від нашої і техніка хорового диригування також. Мені було цікаво спостерігати, як по-іншому відбувається практикування хорової музики. Українська музика життєрадісна і чутлива, ніжна, лірична, як наприклад «Щедрик». Українські народні пісні мені дуже подобаються. Вони такі органічні. Їх можна емоційно пережити, не знаючи тексту. Шкода, що в нас це більше не культивується».
Те, що німецькі студенти і публіка так позитивно відреагували на українську музику, заслуга безпосередньо студентського хору ANIMA і, насамперед, його головної диригентки професорки Наталії Кречко, яка підготувала чудову програму і достойно представила Україну в Німеччині.
Зведений дівочий хор з участю хористок Концертного дівочого хору катедри міста Ессена та студентського хору ANIMA під керівництвом професорки Наталії Кречми в Partika-Saal, Вища школа музики ім. Роберта Шумана м. Дюссельдорфа.
Поряд з хоровими творами М. Леонтовича, Б. Лятошинського та І. Шамо звучали хорові партитури Є. Станковича, В. Степурка, В. Рунчака та інших українських та німецьких композиторів. З особливим захопленням сприймала публіка обробки українських народних пісень Михайла Кречка. Професорка Наталія Кречко зауважила, що для неї особливо важливим є створити такі можливості, щоб кожен співак зміг проявити своє індивідуальне звучання. Саме тому хор ANIMA звучить дуже природньо, автентично.
Для українських студенток-четвертокурсниць Таміли Романенко та Анастасії Гутнік, які в Німеччині мали тиждень інтенсивних репетицій, цей проект став особливим. Тамілі Романенко випала честь диригувати останній твір концертної програми – джазову обробку професора Раймунда Віппермана відомої німецької пісні «Ля-Лє-Лю». В присутності автора та ще й на інтернаціональній сцені – це неабиякий виклик. Не зважаючи на мовний бар’єр, із цим завданням вона впоралася.
«Цей тиждень, - зауважує Таміла – це безцінний досвід. Німецький і український хори – це як дві діаметрально протилежні сторони. Наш хор багатий фольклором, українськими народними піснями. Ми популяризуємо нашу культуру, щоб презентувати її глибинні набутки. Натомість німецький хор показує нам, яка культура і яке коріння є в них. Цей проект – поєднання мистецького досвіду двох народів. Хоч у побуті довелося спілкуватися переважно англійською, однак професійним музикантам легко порозумітися, коли вони зспівуються разом. Атмосфера була чудова і мені було дуже легко працювати з хором».
Особливим викликом для хористів, як зауважив професор Віпперман, стали іномовні твори: для німецьких учасників проекту – українськомовні, для українських – німецькомовні. Та не зважаючи на короткий час для підготовки спільної програми – лише чотири дні – молоді виконавці чудово подолали фонетичні труднощі. І, напевне, той момент, коли співаки доторкнулись словом і мелодією до мови і культури іншого співучасника проекту, найбільше їх зблизив.
Завершення концерту в Вищій школі музики ім. Роберта Шумана м. Дюссельдорфа.
Сенсом таких міжнародних проектів є пізнання іншого через досвід і практикування чужої культури. Ця німецько-українська творча зустріч показала, що це справді так. Про це свідчать позитивні враження як учасників проекту, так і слухачів.
«Українські твори мене дуже вразили, – зізналася одна з слухачок після концерту. – Було відчутно, яка інтенсивна енергія випромінюється під час співу. Жіночі голоси в народних піснях звучать повніше, особливо в дуже високих і в дуже низьких регістрах. І це зовсім по-іншому, ніж у духовній музиці. Цей культурний мікс генерує енергії, яких ми в повсякденному житті ніде не знайдемо».
Попри профіт в обміні культурним досвідом, хочеться звернути увагу на особливу роль української народної пісні як артефакту, що покликаний реанімувати вже майже століття замовчувану німецьку народну пісню. Виявляється, що саме українська і саме народна пісня володіє тими тисячолітніми культурними кодами, які здатні оживити і запалити любов іншої культури до своєї рідної пісні. Завдяки цьому створюється чудова платформа для культурного діалогу між Німеччиною та Україною, у якому обидві сторони знаходяться в win-win ситуації, де німецька сторона вчиться можливому позитивному контакту з власним фольклором, а українська – має можливість презентувати свою хорову та вокальну культуру.
P.S.: З перше по п'яте листопада 2018 року відбудетьсяся відповідна «українська» частина проекту. Концертний дівочий хор катедри міста Ессена відвідає Київ. Другого листопада пройде серія майстер-класів професора Раймунда Віппермана та спільна відкрита репетиція в Київському національному університеті культури і мистецтва. А четвертого листопада відбудеться концерт в Лютеранській церкві Святої Катерини міста Києва. Велика подяка за уможливлення німецько-українських зустрічей належить ініціатору проекту – професору Раймунду Віпперману та Дюссельдорфській вищій школі музики ім. Роберта Шумана.
Фото: Марія Кауц, Кельн