У Львівському академічному обласному Театрі ляльок однозначно щось коїться! Усе частіше там відбуваються акції абсолютно не традиційні для цього мистецького закладу.
« – Театр – найважливіша річ у світі, бо там показують,
якими повинні бути люди, якими вони мріють стати
(хоча не кожному вистачає відваги на це) і
якими вони є насправді.
– Та це ж виправний заклад, – жахнулася мумі-Мама».
Туве Янссон. Небезпечне літо. Країна Мумі-тролів
Зазвичай для глядачів у театрі відчиненими були гардероб, вбиральня та глядацький зал, а сцена відкривалася лише під час вистави. Різні віконця, дверцята та лаштунки, за якими перед початком вистави зникають актори, освітлювачі, гардеробниці та інші працівники театру, завжди залишалися загадковими і закритими для стороннього ока, тож бурхлива глядацька уява малювала кожному своє.
Однак Театр ляльок вирішив впустити глядача у цю таємницю і дозволив зазирнути у світ кімнат і коридорів, де ходять і гримуються актори, де сховані декорації та виготовляють ляльок. Це виявилося дуже цікавим для школярів і не тільки.
Почалося з того, що нова директорка Уляна Мороз запровадила екскурсії Театром та майстер-класи з ляльководіння. Тепер у Театрі можна взяти до рук Персонажа (що, погодьтеся, у драматичному театрі ну ніяк не вдасться) – саму Ляльку, яка недавно на сцені ходила, плакала, переживала, любила, і на мить стати з нею один цілим. Замовлення на такі екскурсії є, отож експеримент спрацював!
Іще одну своєрідну акцію відкритих дверей Театр ляльок влаштував під назвою «Сувора вечірка» з нагоди Дня батька. Кількістю відвідувачів організатори були самі вражені і вже під час події докупляли потрібні реквізити й намагалися забезпечити усім необхідним таких численних охочих. Учасники свята отримували необхідні інструкції і вирушали Театром у цікавий квест, де треба було стати сім’єю-командою, вболівати один за одного, творити разом сюжети та ляльки або й просто бавитися. Усі відкриті майданчики театру були задіяні і заповнені галасом сімейних творців. Дві години збігли на змиг ока, залишивши після напруженого азарту жмут яскравих і приємних переживань.
Тепер тим, що діти бігають і галасують в приміщені Театру ляльок, нікого не здивуєш. Але тим, що ці діти виготовляють ляльок, укладають сценарій та відбирають музику разом із професійними драматургами, акторами та режисерами, а потім виступають на сцені, – оце таки щось нове! Саме так у театрі підготували прем’єру під назвою «З життя дітей та інопланетян», яку показали лише раз і яка була створена спільно з школою Святої Софії (м. Львів) під час двотижневого літнього табору 11-22.06.2018, що увінчався показом зробленої роботи до Дня усиновлення.
Після двотижневих тренінгів та майстерок юні актори-лялькарі самі виготовили ляльки. Частиною процесу було також драмописання і сюжетотворення. Спочатку розпрацьовували персонажів, відтак вони обростали характерами, функціями і згодом репліками та діями. Фантастичний сюжет був доволі простий: юні інопланетяни дуже голодні, та немає нікого хто б їм приготував їсти. Вони вирішують викрасти з Землі мам, бо чули, що ті смачно готують. Вирішили – зробили. Тати і діти стають мужньою бандою і майструють зореліт для порятунку мам. Тим часом мами вже не лише через погрози, а за обіцянку бути чемними, готують їжу інопланетянам. Коли тати і діти знаходять мам, зчиняється великий галас довкола суперечки: що робити з пришельцями, бо виявляється, що вони просто діти?..
І тут історія зупиняється. Формуються різні думки: хтось пропонує помісти їх у клітку і робити досліди, хтось згодний, щоб вони жили по сусідству, більшість мам готові їх усиновити, а самі інопланетяни наголошують, що вони діти і теж хочуть жити в сім’ї. Творці вистави пропонують відкритий фінал, коли кожен з учасників озвучує свою пропозицію і кільком глядачам теж дають висловитися. А щоб тиша відкритого фіналу не муляла невирішеністю, усі танцюють під «Марсіка» Дзідзьо. Завершення виставотворення під час літнього табору на професійній сцені було дуже захопливим як для юних учасників, так і для їхніх батьків. Організатори теж набралися досвіду і, мабуть, запланують іще подібні проекти.
Мізкуючи над тим, як допомогти юним відвідувачам сприймати театральне мистецтво, адміністративна команда сформулювала Правила дитини у театрі. Зазвичай правила у театрі ознайомлюють упереваж дорослих відвідувачів із процедурою купівлі квитків або побажаннями до поведінки під час вистави, що вміщають у себе такі необхідні вимоги, як не розмовляти по телефону чи не споживати солодощі під час перегляду вистави. Натомість автори Правил у львівському Театрі ляльок зосередилися на тому, як дитина сприймає виставу.
У Правилах вказано: «Якщо тобі смішно – смійся! Якщо тобі сумно – сумуй, це нормально!». Також зазначено, що вистава може не подобатися, а може дуже подобатися – і театр хоче почути це, наприклад, через заповнену анкету. Такий підхід до розмови з глядачем – про запропонований «продукт» – ініціатива у бік відкритості, адже обмін думками зазвичай корисний для обох сторін, якщо він почутий. Окрім того, Правила написані доступно, тож коли їх дитині прочитають, або вона вже зможе зробити це сама, взаєморозуміння буде досягнуто. А хто буде писати відгук в анкеті, особливо відгуки наймолодших глядачів, – це вже питання внутрішньо сімейне, але добре, щоб і це запрацювало.
Цими кроками Театр ляльок хоче переконати кожного у тому, що «цей Театр створений для тебе!» – не лише для дітей, а й для дорослих. Так, наприклад, наступна акція охопила особливу категорію глядачів, тих, які найчастіше приходять із наймолодшими: дідусів та бабусь. Їх було запрошено на Чаювання із лялькою 19 жовтня. Як же ж було смачно, тепло і пізнавально!
Для заходу, присвяченого людям «осіннього» віку, розробили сценарій, який став цікавим різним поколінням. Театр поділили на 4 локації. На кожній із них на гостей чекав упізнаваний герой - лялька, зі своєю історією, забавою і подарунками. Ельза з «Диких лебедів» запрошувала на чайну церемонію. Червона Шапочка з Бабусею приготували неперевершену випічку, але дещо загубили. Солом'яний бичок перебирав яблука. Король з Королевою приготували цілий бал. Наприкінці актори запросили гостей до перегляду уривку вистави. Так групи глядачів переходили від локації до локації. Там вони знайомилися з героями, допомагали їм у деяких справах, дізнавалися інформацію про структуру ляльки та навчалися основам ляльковедення. Чітко регламентований час дав можливість втримати увагу та надати заходу динамічності.
Безперечно, такі проекти та акції змінюють стереотипні уявлення про театр як заклад лише для посвячених. Та й посвячених це теж наближує до тих, для кого вони творять на сцені. Нехай усі незвичні для цього закладу акції стануть звичними і бажаними, а команда, яка це творить під адмініструванням Уляни Мороз (директорка), Ігоря Рудя (заступник директорки), Ірини Гарець (драматургиня, в.о. завліта театру), Катерини Закорецької (дизайнерка, менеджерка) та усієї трупи театру знаходитимуть ресурси і натхнення дивувати й надалі.
Фото: Ксеня Янко, сайт Львівського академічного обласного театру ляльок