«…Одного дня тут, в залі, ми не змогли зупинити закон "Колесніченка-Ківалова". Я робив все можливе, щоб ми його зупинили. Ми чекали того дня, коли знову зможемо зібратися і прийняти сучасний закон в нормальній європейській дискусії», – авжеж, для Андрія Парубія розгляд мовного законопроекту у Верховній Раді був справою не лише державної ваги, а й персональним викликом.
На засіданні парламенту у четвер, 4 жовтня, Парубій розповідав про «мордоворотів-охоронців» Партії регіонів, які під час розгляду «ківалівського» проекту, як нагадав спікер, «просто в сесійній залі калічили народних депутатів». Голову ВР відтак обурило те, що колишні «регіонали» дорікають йому недотриманням регламенту. Втім, на вчорашньому засіданні Парубієві дійсно довелося використовувати багато спікерських трюків для того, щоби успішно провести законопроект через сесійну залу: проект закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (5670-д, так званий «громадський законопроект») у першому читанні дістав схвалення аж після десятка голосувань. Та інакше не виходило ніяк.
Андрій Парубій, властиво, не давав підстав трактувати це голосування як ламання сесійної зали на коліні або як результат плаксивих умовлянь – а назвав його компромісом серед законодавців. Бо законодавці, бачте, боролися за статус «законопроектодавців», тобто за те, хто стане автором вже повноцінного закону, хто сильніше схопиться за лавровий вінок.
Так, у четвер Верховна Рада розглядала загалом чотири проекти. Каменем же, котрий міг заволокти цілу дискусію на дно, був проект закону, підтримуваний президентською партією – БПП.
(д) ж той закон?
Отже, проект закону 5670-д дістався до фінішу наодинці. Робота авторського колективу, про котру Z писав уже кількаразово, винагородилася, і обриси майбутнього мовного закону ми вже маємо.
Перед самим фінальним голосуванням існувала ймовірність, що «громадський законопроект» піде на друге читання у сув’язі з законопроектом «Про мови в Україні» (проект #5556, підтримуваний президентською фракцією, або «проект Лесюка»), одначе парламент усе-таки втиснувся у «план А».
Робота над законопроектом розпочалася понад два роки тому. Над текстом працювала група із громадських діячів, філологів, правників, політиків, створена при Міністерстві культури. Втім, зважаючи на широкий спектр залученої автури, документ дістав назву «громадського законопроекту».
Проект офіційно зареєстрували у Верховній Раді у січні 2017 року під реєстраційним номером #5670. Підготовчі роботи зчинили пожвавлення у парламентській будівлі, відтак народні депутати розродилися тієї зими аж на три різні законопроекти: «громадський проект» та «проект Лесюка», а також законопроект #5669, підтримуваний «свободівцями», Марією Матіос та Миколою Княжицьким. Незважаючи на те, що кожен із авторських колективів мав на меті поліпшити становище української мови, їхня конкуренція часами виходила за межі порядності й супроводжувалася сварками.
Проект 5670-д став плодом компромісу між авторами «громадського проекту» та групою депутатів, причетних до розробки альтернативних законодавчих пропозицій, зокрема головою парламентського комітету з питань культури та духовності Миколою Княжицьким. А загальне число де-юре зареєстрованих проектів, у такий спосіб, зросло до чотирьох.
За декілька днів перед голосуванням на підтримку цього проекту висловилася низка мистців (зокрема Оксана Забужко) та урядовців (Уляна Супрун, В’ячеслав Кириленко, Павло Розенко).
У той же час найбільша фракція Верховної Ради – Блок Петра Порошенка – здецидувалася підтримувати «проект Лесюка».
Клінч
Голова ВР Андрій Парубій таки дійсно вартує згадки в історії проходження цього законопроекту, адже без його наполегливості та виваженості «мовний день» так би й завершився провалом.
Найперше, спікер запропонував народним депутатам відбути повну процедуру розгляду чотирьох законопроектів. У такий спосіб кожна з груп підтримки отримала змогу висловити свою позицію як щодо власних текстів, так і конкурентних. А ті депутати, котрі хотіли, могли поставити запитання чи висловити претензії.
Другий прийом – Парубій запропонував депутатам визначити найбільш рейтинговий із законопроектів, і надалі братися до справи саме з ним. Це дозволило сфокусуватися на основному. Це допомогло уникнути того, щоб депутати перечепилися ще на початковій фазі дебатів.
Парубій ставить на рейтингове голосування «проект Лесюка». Табло показує: «за» – 167. Кістяк прихильників складає фракція БПП.
Наступне голосування – проект «свободівців». Вони зляться на групу Княжицького і Подоляк за надміру слабенький текст мовного проекту. «За» – лише 66.
Третій проект – №5670 – знімається з розгляду.
Четвертий – №5670-д – отримує 199 голосів. У фракції БПП лише чверть тисне «за».
Спікер тримається «плану А». І зазнає першого провалу: пропозиція прийняти «громадський законопроект» у першому читанні отримує лише 202 «за». А треба хоча би 226. Зал вигукує: «Ганьба!»
«Ми не вийдемо з залу, поки не приймемо рішення», – заспокоює Парубій і йде на «план Б»: він пропонує повернутися до обидвох проектів – і №5670-д, і №5556, закликаючи депутатів погодитися на компроміс. «Ми не маємо права завалити законопроекти, хлопці!» – агітує спікер.
«За» – 218. Частина депутатів відмовляється підтримувати дуплет, вважаючи «президентський» проект зайвим.
Парубій каже, що не бачить іншого сценарію, крім того, щоб було два проекти: один – про державну мову, інший – про мови. «За» – 215.
Княжицький закликає БПП підтримати основний законопроект. «Якщо ви це зробите, ви підтримаєте і лідера вашого», – агітує він. «За» – 223. Іще одна спроба: «за» – 209.
Спікер іще раз пропонує голосувати за дуплет. «За» – 207. «Колеги, це неприйнятна ситуація», – обурюється Парубій. Він іще раз пропонує «соло». «За» – 207.
Депутатам знову пропонують виговоритися.
Ляшко обурений, що Порошенко перед виборами розвісив борди з написом «Віра. Мова. Армія», бо, вважає, для Президента це «чистої води спекуляції». «Любиш, Петре, українську мову, дай команду голосувати», – гнівається «радикал».
Слово просить колишній голова фракції БПП Ігор Гринів, котрий наразі готує Президента до виборів, аби оголосити про те, що «Солідарність» готова на компроміс: «Ми хочемо, щоб всі ми – і ви, і ми – робили уроки з історії. Ми будемо голосувати за цей закон, який ви наполягаєте. На другому читанні будемо наполягати, щоб недолугі речі з цього закону викинути».
«За» – 261.
«Ригати хочеться»
Громадський активіст, учасник робочої групи з напрацювання «громадського законопроекту» Сергій Оснач каже у коментарі Z, що його позиція Блоку Порошенка «дуже прикро здивувала». «Як на мене, то такими діями керівництво фракції підставило Президента», – коментує експерт.
Оснач обурений, що низка народних депутатів критикує законопроект у такий спосіб, немовби робота над ним велася кулуарно. «Чому б не було висловити свої зауваження раніше? – дивується учасник авторської групи. – Як на мене, то цей проект пройшов таке обговорення, яке не пройшов жоден законопроект».
Пан Сергій звертає увагу на те, що законопроект #5670-д критикують здебільшого за дві речі – або за надмірну радикальність («Опоблок»), або за надмірну поміркованість (і тут він згадує про «Свободу»).
До речі – це було направду знаковим! – на четверговому засіданні на підтримку проекту #5670-д висловилася письменниця Марія Матіос, котра раніше захищала проект #5669 (той самий «свободівський») і навіть зі скандалом виходила зі засідання парламентського комітету, на котрому слухався «громадський законопроект». Матіос сказала, що їй «ригати хочеться» від декотрих патріотичних виступів, і закликала «не грати нині вар'ята», зосередившись на тому тексті, котрий готується колективно.
Я коли слухаю декотрих наших колег, які мало не б'ються в судомах від того, коли мова заходить про державну мову, то, знаєте, мені хочеться говорити словами одного з персонажів моїх книжок, який каже, що «всі так люблять Україну, що ригати хочеться».
Впродовж обговорення цих мовних законів ми наслухалися нісенітниць і маразмів у стилі незабутнього і улюбленого мною Миколи Яновича про нібито ламання через коліно тих, хто в побуті послуговується російською і всяких інших нісенітниць, які в цьому залі навіть непристойно повторювати. Так я ніде ні тут, ні деінде не зустріну під час цього оскаженілого супротиву проти ухвалення мовного закону, не зустріла жодного, хто внаслідок «такого» насильства був би з переломом хребта, з підбитим оком чи з інсультом.
Марія Матіос
То от, повертаючись до Блоку Петра Порошенка. Чи ж не виглядають занадто дріб’язковими підозри про те, начебто «мовний проект» опинився на межі зриву лише через амбіції, лише через небажання уславити прізвище конкурента?
Можливо, президент боїться звинувачень в утисканні меншин – як це йому закидає віднедавна Угорщина? Або не бажає радикалізації політичного становища перед президентськими виборами?
Сергій Оснач погоджується, що поведінку БПП дійсно можна певним чином раціоналізувати.
«Так, ми вже чули подібні аргументи з боку БПП. Наприклад, Ігор Гринів іще в 2017 році написав досить ґрунтовну статтю, в якій, аналізуючи соціологію, констатував, що ставлення до мови в Україні змінилося, але закликав не чіпати мовне питання, вважаючи, що воно саме мусить владнатися. Також недавно виступив зі статтею Олег Медведєв (радник президента, – Z): на його думку, треба відкласти це питання на кілька циклів виборів, бо воно активізує проросійський електорат», – зазначив Сергій Оснач.
У той же час експерт підкреслив, що подібні побоювання не справджуються: суспільство без внутрішніх вибухів сприйняло і музичні квоти, і кінематографічні квоти, і нові вимоги до телеефіру, і скасування закону Ківалова-Колесніченка.
Власне, президент України із командою у мовній політиці продовжують дотримуватися тактики «маленьких кроків» і, попри певний прогрес у тій чи іншій галузі, оминають перспективу схвалення повноцінного закону. Оминали дотепер.
«Це надмірна обережність, яка не є виправданою», – запевняє Оснач.
Інспекторів не буде
Найбільша засаднича претензія поміркованих політичних сил до законопроекту 5670-д – це те, що він сфокусований на статусі державної мови. Цей документ не ставить за мету унормувати мовні зносини загалом в Україні й не занурюється до дуже делікатної сфери у мовній політиці – прав корінних народів.
Власне, проект Ярослава Лесюка фокусувався на ширшому пласті проблеми, декларуючи свою мету ще в заголовку: не про «мовУ», але про «мовИ».
Подібну візію мав і шанований як у БПП, так і в сесійній залі народний депутат Рефат Чубаров. Він закликав авторів проекту 5670-д урахувати очікування корінних народів у остаточній версії документа. А сам, до речі, при вирішальному голосуванні натиснув «за».
Великі нації, гідні нації – а українська нація, безумовно, є такою – поводять себе таким чином, аби не розчавити, не подавити іншого, хто має абсолютно такі ж, Богом надані, права. Кримськотатарський народ – корінний народ Криму, чия історична земля, чия батьківщина є складовою невід'ємною частиною Української держави. І немає за межами України ані іншої держави, ані іншої землі, де могла б зберігатися, розвиватися і використовуватися кримськотатарська мова.
Рефат Чубаров
Утім, автори законопроекту 5670-д тлумачать: відсутність норм про статус мов корінних народів – це не прогалина тексту, але замисел. Адже колектив прагнув наповнити змістом статтю Конституції про державний статус української мови.
«Ми акцентували на тому, що це закон про державну мову. Ми навмисне не змішували мови різних статусів і функцій, присвятивши закон саме державній мові», – зазначає Сергій Оснач.
Експерт скептично ставиться до ідеї розширити теперішній законопроект за рахунок нових положень про мовні права корінних народів чи національних меншин. «Регламент ВР не передбачає можливості вносити нові пункти або статті в тіло ухваленого у першому читанні законопроекту», – пояснює Оснач.
На його думку, оптимальним варіантом було би повернення до ідеї створення робочої групи, котра заопікувалася б розробкою законодавства для гарантій дотримання прав національних меншин. Оснач вважає, що на роль керівника такої групи найкраще пасував би якраз Чубаров.
Поза тим, проект закону #5670-д іще перед голосуванням у першому читанні з волі профільного парламентського комітету зазнав низки змін.
Як повідомив голова комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький, з тексту законопроекту вилучили норми про інститут мовних інспекторів та мовне інспектування. Водночас проект закону зберігає посаду уповноваженого із захисту державної мови (котрий мав би бути керівником над мовними інспекторами), а до його функцій зараховує «контроль за дотриманням стандартів державної мови з застосуванням державної мови».
Автори проекту також погодилися зменшити число пропонованих для створення нових державних інституцій. Так, замість Центру української мови та Термінологічного центру української мови буде Національна комісія стандартів державної мови.
Текст оновленого проекту також враховує свіжі норми зі законів «Про освіту» та «Про телебачення і радіомовлення». Зокрема, стаття 17 «мовного» законопроекту викладена в редакції резонансної статті 7 закону «Про освіту».