Дістали ми від одного селянина допись з тої части Холмської ґубернії, яка находить ся під австро-угорською, а вірнїйше під польською адмінїстрацією. Друкуємо сю допись низче, не подаючи нї імени автора, нї місцевости, щоб відібрати охоту ретельним адмінїстраторам Холмщини шукати "крамольника" і його переслїдувати. Бо на Холмщинї, як кажуть, бють і плакати не дають. Поляки там відібрали нашому народови елєментарні людські права, знущають ся і над його реліґійними почуваннями, забороняють його рідну мову, а хто спробує запротестувати проти сих середновічних насильств, або навіть комусь приватно про се написати того денунціюють, як ворохобника і роблять не шкідливим... Такі випадки дуже часто там трапляють ся і ми не хочемо щоби в сїм случаю таке стало ся.

 

Пише автор дописи таке: "Поляки, будуючи Польщу з ласки Австрії і Нїмеччини, почали з того, що постарались випросити у австрійської влади заборону православним на Холмщинї задовольняти свої релїґійні потреби — замикають їх церкви і не дозволяють відправляти службу Божу в них.

 

"Поляки думають, що нїхто не зрозуміє їх заходів і пакостей. Бо не може бути, щоб то було зроблене зі сторони австрійської влади самостійно, бо в Австрії вільно кождому визнавати свою віру і молитись на рідній мові і по своєму обряду. Мало того, Поляки постарались зборонити на Холмщинї також і запроводженнє українських шкіл.

 

"Церкви замкнено на сїй підставі, що нїби-то російсько-православна церква не є тут правне визнаннє. Добре, а де-ж тут російсько-православна церква?

 

"Народ тут український, окупація австрійська, земля і мова є з передвіку українська, мова, на котрій надруковано церковні книжки, славянська, така, на якій друкують ся церковні книжки у всїх православних христіян в Австрії. До Росії нї народ, нї земля його не належать. Де-ж тут російське православіє?

 

"То є одно. Друге: чого сподїють ся досягнути тими зборонами Поляки? Вони хотять увесь український холмський народ змусити перейти на римо-католицтво, себто до костела, і ополячити, але вони забувають самий звичайний закон: чим більше будеш душити, тім більший буде опір.

 

"Думалось, що приклад бувшої російської влади на Холмщинї з 1875 року научить Поляків инакше провадити польську справу на Холмщинї. Та нї, вони ідуть тим самим шляхом, яким йшла стара Польша й прийшла до... свого кінця і яким йшла Росія і прійшла до... свого розпаду.

 

"Думалось, що за сто лїт цивілїзація в Польщі зробила якісь поступи, але нї. Навпаки, тодї Поляки ще сяко-тако терпіли Українцїв в своїм "Крулєвстві", а тепер нїяк не можуть згодити ся, щоби поруч них жив другий нарід, котрий має свою мову і свою віру.

 

"Ранїйш Поляки віддавали українські церкви в аренду старозаконним, і хто хотїв охрестити дїтину, той мусїв йти до арендатора просити о ключі до церкви і платити йому за се, а тепер зовсїм замкнули церкви і не впускають до них нї хрестити, нї шлюбу взяти, нї ховати вмерших, нї сповідатись, нї молитись.

 

"І скрізь на Холмщинї дїти не хрещені, люди живуть без шлюбу, умирають без молитви й ісповіди, в недїлю і свята нарід остаєть ся без служби Божої.

 

"То є польська цивілїзація, то є польська толєранція, то є ХХ-й вік христіянської ери!

 

"Коли-ж така "поступовість" Поляків відносно Українцїв на Холмщинї є пімстою їх над українським народом за дїла бувшої російської влади, то ще гірше, бо що винен український народ за дїла бувшої своєї влади? Адже той нарід і сам терпів від тоїж влади!

 

"Та видко, що холмському українському народови така вже доля випала: з одної сторони терпи й з другої сторони терпи, а світла і кращої долї нїколи не бачити.

 

"А цивілїзація Поляків направду не далеко втїкла від татарщини"...

 

На жаль, про сю татарщину майже нїчого не знає культурний світ, тож булоб бажаним, щоби свідомі одиницї серед українського населення Холмщини про всякий факт польського насильства і злочинів над нашим народом подавали докладні, але конкретні фактичні відомости до українських часописей. Наша часопись все радо буде містити такі дописи.

 

Вістник полїтики, лїтератури й життя

 

30.09.1918