Обширна саля Руского Касина виповнилась около 10-тої години численно людьми. По-пpи селян з найдальших сторін повіта явилась дуже численно інтеліґенція як духовна так і світска. Між участниками віча бачили ми о. Озаркевича з Болехова, послів д-ра Антоневича і д-ра Окуневского, а також кілька пань зі Стрия і околицї. Вcїх участників можна числити на 300, а певно се число було би в троє більше, єсли би не припізнені роботи в горах (тепер там як раз жнива) і не спорадичні случаї холєри, як се зазначила н. пр. громада Опорець з своїм парохом о. Качмарским в письмі, висланім до Підгірскої Ради.

Віче відкрив д-р Євг. Олесницкій отсею промовою:

Світлий Зборе!

именем видїлу Підгірскої Ради витаю Вас щирим словом і горячим серцем та дякую, що поспішили на наш поклик на отсю братню раду над спільним добром!

Скликанє нинїшного віча викликала потреба і вага хвилї.

Давно вже не стояло на порядку дневнім тілько справ важних, загально-народних вимагаючих зрілої розваги і поради, давно не було стілько питань, котрі до порішеня свого вимагають поважного голосу народного — давно не відчувалась так дуже потреба виміняти щиро гадки, огрітись взаїмно братними чувствами, порозумітись і вирозумітись в справах, котрі кождому з нас на мисли і на серци та аж просять ся, щоби раз поставити их ясно і на добру справити дорогу.

Поодинокі точки, які поклали ми на дневнім порядку сего віча — се переважно справи, котрі прийдуть вже дуже скоро на дневний порядок тїл законодатних, а котрі вимагають доконче щоби нарід заздалегідь прорік про них слово і опінію своїх представителїв підпер могучим своїм голосом. В тих справах ми дожидали иніціятиви більше загальної — надїялись, що початок акції вийде від більше до того покликаних — вкінци однак ждучи даремно, но ми, Підгірска Рада, рішились розпочати дїло в своїм тїснїйшім крузї дїланя, щоби хоть тая сторона, на котру розтягаєсь наша дїяльність мала нагоду в справах тих підняти свій голос і зазначити своє становище.

Ваша численна участь — се очевидно апробата сего нашого кроку.

Радьте-ж, Дорогі Братя, зріло і розважно — радьте з повагою однак рішучо — радьте з достоїньством народу свідомого своїх горожаньских прав, а однодушність наша най буде доказом, що не виключена ще можність, щоб на всїх полях нашого політичного житя, дїти одної матери станули солідарно і під спільним прапором.

Всї майже справи нинїшного віча дотикають передовсїм судьби і интересів наших братів селян. До вас длятого братя селяне звертаюсь передовсїм і прошу, щоби ви сміло і отверто висказували ваші погляди на то, що на тім вічу буде говоритись. Ваш голос буде тут найбільше важкій, а интерес, якій проявите в нарадах віча, викаже лож тих, котрі хотять в вас бачити все лиш несвідому, незрячу масу!

Нехай же-ж ті спільні наші наради вінчають ся як найкрасшим успіхом для справи — нехай будуть они виразом, що рускій нарід піднимаєсь і не тремтячою з переляку рукою невільника, а певною рукою свобідного горожанина сягає по своє право — по те право, котре єму належить ся, котре мати хоче, і котре мати мусить!

По промові д-ра Олесницкого вибрано презідію віча: О. Озаркевича з Болехова предсїдателем, д-ра Антоневича і Татчина з Ивановець заступниками предсїдателя, а д-ранда Целевича і Творовского зі Станиславова секретарями. Відпоручником староства був концепіст п. Ґіртлєр.

О. Озаркевич, засївши на місци презідіяльнім, подякував за вибір і за віддану честь та завізвав зібраних, щоби вели наради поважно і з достоїньством.

Д-р Антоневич заявив радість по причинї так численного віча, на котре зїхались Русини зі всїх сторін, щоби загріти ся патріотизмом і разом поплакати над своєю долею а також і повеселити ся, бо видно, що в наших грудях бє ще горяче серце та з самосвідомостію стаємо в оборонї і борбі за свої права. Руска интеліґенція, рускі посли все вірно заступали справи селяньства, бо бачили, що наше законодатсво не увзглядняє потреб того селяньства в такій мірі, як повинно бути. Голос селян не сміє бути маловажений; він дійде там, де єго почують. Не треба взаїмно дорікати собі, лиш непохитно стояти при своїх правах. А маємо повне право до того, бо жиємо на земли, зрошеній нашою кровію. Сполученими силами мусимо добитись того, що наш голос не промине безслїдно. — Вкінци внїс бесїдник оклик в честь цїсаря, а в сали залунало грімке трикратне "слава".

Приступлено до порядку дневного, зложеного з шістьох рефератів: про реформу ординацій виборчих, про зміну закона громадского, про реґуляцію рік, про зміну закона дорогового, про закон ловецкій і про теперішне положенє політичне Русинів. Реферати були виголошувані популярно, бесїдники викладали річ основно з увзглядненєм потреб селяньства, а зібрані уважно слухали рефератів, заявляючи від часу до часу свою опінію окликами невдоволеня і обуреня.

Справу реформи ординації виборчої виложив о. Давидяк. При кінци реферату о. Давидяк, згадавши про внесенє п. Романчука, поставлене в радї державній, що-до побільшеня числа послів з курії селяньскої в Галичинї заявив, що не знає мотивів, які спонукали пос. Романчука до поставлена лиш так малих домагань, взглядно так незначної зміни ординації виборчої.

В діскусії забрав голос першій д-р Ив. Франко і поставив додаткове внесенє до резолюцій референта: щоби збільшити число послів пропорціонально до числа населеня та щоби усунути нерівність округів виборчих. — Пос. д-р Антоневич взяв в оборону пос. Романчука, вказуючи, що теоретично можна ставляти як найдальші домаганя, але в практицї добре зробити хоч і малий крок для усуненя кривди і до зміни несправедливої ординації виборчої. Відтак промовляв д-р Антоневич за потребою ревізії конституції. — П. Ил. Гарасимович з Коломиї промовляв за знесенєм куріяльного подїлу, відтак домагав ся знесеня палати панів, і вкінци поставив внесенє: Віче в Стрию висказує своє обуренє, що "коло" польске старає ся вилучити Галичину з-під проєктованої зміни ординації виборчої в напрямі безпосередного голосованя з курії селяньскої. Се внесенє ухвалило віче по полагодженю порядку дневного. — О. Давидяк оправдував ся, що не мав наміру робити якій небудь найменшій закид пос. Романчукови, ба противно навіть внесенє пос. Романчука найшло загальне одобренє, бо навіть Підгірска Рада підперла єго 44 петиціями. Принявши деякі поправки попередних бесїдників, зредаґував о. Давидяк свої резулюції так:

I. Віче руских селян і маломіщан в Стрию узнає потребу реформи нинїшних виборчих ординацій до сойму і ради державної в двоякім напрямі: раз через збільшенє числа посольских місць з курії меншої посїлости, — другій раз, щоби всїм управненим до голосованя в курії меншої посїлости в Галичинї прислугувало право безпосередного тайного загального голосованя при виборі послів, як то дїє ся в других куріях — і щоби число послів в різних краях коронних було зрівноважене з числом людности з виключенєм всяких курій виборчих.

II. Віче руских селян і маломіщан в Стрию взиває громади і всї рускі політичні товариства, щоби они за-для переведеня згаданих законних домагань вносили як найчисленнїйше петиції до краєвого сойму і ради державної — та взиває руских послів обох тїл парляментарних, щоби они без різницї партій найсолідарнїйше і найчисленнїйше виступали за реформою виборчих ординацій у вказанім напрямі.

Віче приняло обі резолюції одноголосно.

Д-р Олесницкій виголосив реферат про проєктовану зміну закона громадского. Підчас цїлого реферату була в сали глубока тишина, так зацїкавив реферат всїх присутних. Лиш від часу до часу піднїс ся оклик обуреня, а бесїдник підхопивши єго, розвивав на тлї єго дальше свої виводи. Коли д-р Олесницкій при кінци свого реферату виказав, що цїль творцїв проєкту: знищити той остаток самоуправи громадскої, де Русин має можність двигнутись з загального придавленя — посипались неумовкаючі оплески, а віче без діскусії ухвалило одноголосно ті резолюції.

І. Окружне віче в Стрию заявляєсь против реформи обовязуючої устави громадскої в дусї внесеня посла Рутовского і запавших на єго основі в р. 1893 рішень комісії соймової, а именно против институцій окружних громад, узнаючи тую з принціпіяльного становища нарушенєм индівідуальности громади і єї добре набутих прав, а з практичного становища ведучого не до поправи, а до погіршеня громадских відносин.

ІІ. Віче взиває руских послів соймових до однодушної опозиції против тої реформи — а загал Русинів до як найгорячійшого підпираня их в тій акції.

III. Віче взиває Підгірску Раду в Стрию, щоби в справі тій з хвилею скликаня сойму, внесла після сих ухвал петицію і занялась, щоби такі петиції внесли як найчисленнїйші громади на території єї круга дїланя.

При рефератї о потребі реґуляції рік, виголошенім селянином Берником з Лисятич, забирали голос пп. Гарасимович і д-р Антоневич; першій вказав на несправедливий роздїл запомог для потерпівших від повени, другій пояснив, як цїла акція реґуляції повинна вестись, именно від жерел до устя при рівночаснім залїсненю спадів гір. Ухвалено резолюції:

I. Окружне віче в Стрию констатує з жалем, що Галичина а особливо всхідна єї часть під взглядом реґуляції рік дуже упослїджена.

II. Віче узнає конечну і наглячу потребу уреґульовати як найскорше Днїстер і єго допливи, а спеціяльно допливи Стрия, Свічи, Сукелї, Бистрицї і других підгірских рік.

III. Віче взиває, щоби правительство до сеї реґуляції як найскорше приступило, а також взиває всїх руских послів, щоби ту справу безустанно підносили і горячо попирали.

Селянин Скоблик з Дашави реферував про потребу зміни закона дорогового. Референт переплїтав свій реферат примірами з повіта стрийского, а відтак згодив ся і приняв додаткове внесенє п. Гарасимовича, щоби заряд фонду дорогового належав до громади, а не до повіту. Ухвалено резолюції:

I. Окружне віче в Стрию узнає потребу реформи обовязуючої устави дорогової з 7 липня 1885 в той спосіб, щоби дотеперішні повинности в натурі були заступлені додатками до податків безпосередних.

II. Віче взиває руских послів сойму краєвого, щоби внесеня взглядом такої реформи вже на найблизшій сесії соймовій поставили і реформи тої всїми силами однодушно добивались.

П. Андроник Могильницкій реферував о проєктованім законї ловецкім. Референт пояснив зібраним селянам вельми живо і приступно интенції творцїв "галицко-польского" проєкту закона ловецкого. Опираючи ся на наших відносинах, виказав п. Могильницкій, як то в практицї буде відбуватись ліцитація, до котрої стане по одній сторонї Иван і Микола а по другій Mieczysław і Władysław; як то буде зїздити комісія для оцїнки шкоди; кому то будуть надавати право ловецтва, єсли в законї говорить ся про піяків... Зібрані з окликом: "годимось! годимось!" приняли поставлені резолюції — враз з додатком д-ра Франка, щоби шкоди від звірини були трактовані так само як шкоди пільні. Резолюції такі:

Окружне віче в Стрию узнає конечною реформу закона ловецкого в тім напрямі:

а) щоби признано громаду за особу правну; б) щоби не була обмежена особиста власність кождого горожанина; в) щоби час аренди був скорочений з 10 лїт на 3—4 роки; г) щоби при відшкодованю були покликані 4—5 мужів для оцїнки шкоди.

Рівнож принято поправку д-ра Франка, щоби шкоди від звірини були полагоджені і відшкодовані так само як шкоди полеві.

Реферат про теперішне положенє політичне Русинів виготовив д-р Озаркевич. Референт згадав про подїї в 1890 р. і перейшов відтак про наші відносини до правительства, Поляків. Не видко ладу в нашій роботї, брак орґанізації, брак карности народної, сумнїв у власні сили. Спускаємось на чужу поміч, оглядаємось на правительство, коли противно нам, єсли потрібні союзники, можна лучити ся лиш з такими, що так само придавлені і добивають ся своїх прав. Відтак перейшов референт по черзї наші добутки і наші кривди на поли церковно-політичнім, шкільнім і національнім. Всї приміри були оперті на датах і числах дотичних розпоряджень властей.

При кінци виводів д-ра Озаркевича лучило ся мале интермеццо, котре дало присутним наглядний доказ теперішної системи. Коли д-р Озаркевич згадав про звістний рескрипт презідії намістництва з минувшого року, встав комісар п. Ґіртлєр і звернувши ся до презідії і референта, запротестував щось півголосом по польски. Між присутними підняв ся оклик: "Голосно і по руски!" — а п. Ґіртлєр, сїдаючи, відповів: "Język urzędowy polski!" Розумієсь, що з грудей всїх присутних понесли ся одноголосно оклики обуреня, а о. Давидяк прирівнявши заявленя властей правительственних і автономічних перед цїсарем, що в Галичинї вже нема квестії рускої, з отсим наглядним доказом непошанованя прав рускої народности, внїс, щоби Підгірска Рада зробила повний ужиток з сего нетактовного поведеня комісаря.

Референт д-р Озаркевич дійшов в своїм рефератї до таких заключень: що Русини повинні спільно, витревало і з всякою енерґією, без різницї партії, стати в борбі за свої нарушені права; що всї політичні товариства рускі повинні зачати спільну акцію всенародну, скликавши віче до Львова; що рускі посли в соймі і радї державній повинні неустрашимо боротись за права руского народу.

В діскусії забрав голос п. Могильницкій і виказував, як вкорочено нам наші права і що добудемо тих прав не обіцянками а борбою. В тій борбі мусимо спільно поступати, бо хоч суть між партіями рускими прінціпіяльні причини, то много а много таких справ, в котрих можна разом дїлати.

Д-р Франко тої гадки, що не треба затирати різниць партійних, лиш памятати на засаду: Getrennt marschiren vereint schlagen, а вже в тій роботї здиблють ся всї Русини.

На естраду виступив Алексевич (звістний герой з Відня) і говорячи з разу по руски а відтак по россійски, зачав доказувати, що "старо-русская" партія не може лучитись з "измѣнниками" без "наказанія". До яких заключень дійшов би був сей бесїдник, не знати, бо присутні звели такій крик і протест, що предсїдатель мусїв відобрати голос бесїдникови. Вправдї міщанин з Жидачева, Гивиль, промавляв за свободою слова, але п. Алексевич вже не дістав голосу, тим більше що три слїдуючі бесїдники д-р Олесницкій, о. Давидяк і д-р Антоневич старали ся затерти прикре вражінє. Всї они говорили, що не годить ся виступати з нїякими рекрімінаціями, бо не можна робити закидів "злої віри". Треба бути вирозумілим і мати спільну мету.

По тій діскусії ухвалено отсі резолюції:

1) Віче узнає теперішне положенє Русинів яко невідповідаюче правам і потребам руского народу в Галичинї.

2) Віче констатує, що права Русинів в Галичинї а спеціяльно права політичні бувають систематично нарушувані і що там навіть, де говорить ся о здобутках і концесіях для Русинів, здобутки ті і концесії обертають ся в некористь для Русинів.

3) Віче узнає потребу відважної, тревалої, систематичної і солидарної акції всїх Русинів, за-для розширеня прав конституційних і загально горожаньских та оборони вже истнуючих прав від нарушуваня.

4) Супротив того віче взиває:

а) всїх руских послів репрезентацій краєвої і державної, щоби без огляду на партійні різницї, сміло і однодушно станули в оборонї покривджених прав Русинів; виявили всї надужитя, заподїяні Русинам і внесли в тім предметї интерпеляції; щоби систематично ставили і піддержували внесеня, змагаючи до розширеня прав конституційних і лучилась з такими політичними союзниками, котрі рівнож стремлять до повисшої цѣли, спеціяльно же взиває віче послів до ради державної, щоби при нагодї голосованя над виїмковим станом в Чехії, против затвердженя того стану голосували;

б) всї політичні товариства в краю истнуючі, щоби за-для оборони загально конституційних як також за-для виявленя гадки що-до питань і справ на нинїшнім вічу порушених скликали як найскорше всюди віча і збори та рішеня тих-же внесенєм відповідних петицій підперли.

в) рускі товариства політичні у Львові, щоби за-для тої-ж цїли заиниціювали в найкоротшім часї всенародну краєву акцію всїх Русинів в Галичинї, а то скликанєм всенародного віча у Львові;

г) щоби рускі посли до ради державної поставили внесенє що-до знесеня патенту з 1854 р., яко незгідного з станом правним і правами політичними конституційних горожан.

По відданю чести презідії зборів і видїлови Підгірскої Ради, закінчились наради віча о год 4½ по полудни. Вкінци впевнив п. Могильницкій комісара п. Ґіртлєра, щоби нїчого не робив собі з того прикрого интермецца, бо "на карках Русинів найскорше доходить ся до авансу".

Збори Підгірскої Ради за-для припізненої пори не відбулись і будуть скликані иншим разом.

[Дѣло]