повітів: стрийского, жидачівского, дрогобицкого, долиньского і калуского.
Братя Русини!
В політичнім нашім житю прийшов час, вимагаючій більше, як коли-будь зрїлої і поважної застанови над нашими справами і нашим положенєм. Ми галицкі Русини знайшлись серед крайно невідрадних відносин. На поли прав політичних дізнаємо ми систематично упослїдженя, наші права національні нарушують ся безнастанно і в спосіб разячій. Економічне положенє нашого народу представляє образ страшного упадку і нужди, а то особливо в бїжучім роцї, коли то до всїх злиднїв, які мусить зносити наш нарід, прийшли в додатку великі і страшні нещастя елєментарні, котрих жертвою упав в многих сторонах краю весь річний доробок селянина-хлїбороба.
Мїж сферами до сего покликаними не бачимо нїякого змаганя до поправи сих невідрадних відносин. Законодатна дїяльність наших тїл репрезентаційних не виказує нїяких реформ нї починів користних для нас, чи то з політично-національного, чи з економічного погляду — противно, бачимо ми в тій дїяльности богато змагань прямо противних тим нашим потребам, змагань спосібних крайно затревожити наш загал загрожений в своїх найжизненнїших интересах.
В радї державній підносять ся голоси, щоби Галичину вилучити з-під маючих завестись безпосередних виборів до ради державної з сїльских громад, а сойм краєвий має вже на найблизшій сесії радити над проєктами реформи закона громадского і ловецкого, з котрих першій стремить до крайного обмеженя нашої громадскої самоуправи, а другій містить постанови интересам господарским наших сїльских громад і селян-хлїборобів вельми противні і шкідливі.
Репрезентанти наші конституційні заслабі числом, щоби змогли відперти грозяче лихо, а до того нема мїж ними тепер пожаданої єдности і однодушности в борбї за права народні. В тій тяжкій і многоважній хвили промовити мусить сам рускій нарід — мусить промовити поважно, а голосно і рїшучо, промовити однодушно, упімнутись сам за себе!
Нехай зрїла всенародна рада над пекучими і жизненими нашими справами дасть наглядний доказ нашої горожаньскої свідомости і обличить тих, котрі, закидаючи нам брак сеї свідомости і брак горожаньскої зрїлости, силують ся обмежити наші права, вилучити нас від участи в тих управненях, які по Божому і людскому законови належать ся кождому народови, кождій народности!
Нехай смїлий і однодушний голос народний стане грімким протестом против инсинуацій і нехай перед голосом тим наче перед голосом Божим здрігнуть ся ті, що бажають нашої кривди і занапащеня наших прав народних.
Для такої зрїлої і всесторонної наради взиває Вас, Дорогі Братя, політичне товариство "Підгірска Рада" в Стрию, котре будучи по думцї своїх статутів покликаним стояти на сторожи наших прав народних, скликує на день 29 н. ст. вересня 1893. т. є. в першу пятницю по Воздвиженію Ч. Хреста.
Окружне вічe в Стрию
за-для обговореня найважнїйших справ бїжучої хвилї.
Віче відбуде ся в сали готелю під "Чорним Орлом" в Ринку [над "Народною Торговлею"],
Перед вічем відправлене буде о годинї 8-ій рано в рускій церкві парохіяльній богослуженє.
Віче розпочне ся о годинї 9-ій рано з такою проґрамою:
I. Відкритє віча головою "Підгірскої Ради" адвокатом д-ром Евг. Олесницким.
II. Вибір презідії.
III. Справа реформи ординацій виборчих [референт о. Василь Давидяк].
IV. Справа реґуляції рїк [реф. п. Андрїй Берник].
V. Справа реформи закона громадского [реф. адв. д-р Олесницкій].
VI. Справа реформи закона дорогового [реф. п. Григорій Скоблик].
VII. Справа реформи закона ловецкого [реф. п. Андроник Могильницкій].
VIII. Наше теперїшне політичне положенє [реф. д-р Евг. Озаркевич].
"Підгірска Рада" взиває Вас, Дорогі Братя Русини, до як найчисленнїйшої участи в тім вічу.
Прибувайте громадно порадитись в сих многоважних справах — прибувайте ободритись і загрїтись взаїмно — нехай тая солідарна і поважна наша маніфестація буде ясним проблиском серед темних днїв нашого сучасного житя!
До побаченя дня 29 вересня в Стрию!
Видїл політичного товариства "Підгірска Рада" в Стрию
Д-р Евген Олесницкій предсїдатель. — Роман Тишовницкій, заст. предсїдателя. — Олекса Бобикевич, секретар. — Андрей Берник, о. Василь Давидяк, Андроник Могильницкій, члени видїлу.
Дѣло
21.09.1893