Письмо з повіта турецкого.
Дня 14 н. ст. вересня с. р. був я в Турцї свідком дуже сумного приключена. Звиш 400 людей, мужиків і жен з повіта, прийшли до Турки, всї громадно зсипали ся до ц. староства і нарікаючи на несправедливе поступованє при роздїлї присланої ц. к. намістництвом запомоги, жадали від ц. к. старости справедлившого і розумнїйшого поступованя при роздачі тої запомоги. Всякі толки, щоби нарід успокоїв ся, не помагали. П. староста Моравскій, перестрашений, сховав ся і бояв ся до людей вийти. Урядники від ц. к. староства, також в страху з грізної постави людей, толкували им і грозили, як могли, щоб успокоїлись, а тим часом зареквіровано жандармів. Коли жандармерія явила ся і загрозила арештованєм, почали люде уступати, але забирати ся домів не хотїли, жадаючи конче, щоби староста зарядив справедливий роздїл запомоги. Тогди почали жандарми силою людей проганяти, хвалити Господа, до проливу крови не прийшло, бо нарід, зміркувавши, на що заноситься, проклинаючи на чім світ стоїть — позабирав ся різними шляхами домів.
Через сегорічні зливи потерпів турчаньскій повіт, особливо сама Турка, з цїлої Галичини найбільше, длятого як ц. к. намістницво так і видїл краєвий, знаючи о тім, надїлили той повіт розмірно найбільшою запомогою, щось всего до 9.000 зр. Роздїлом тої запомоги займало ся і займає ся виключно ц. к. староство в Турцї але без найменшого порозуміня з видїлом повітовим. Головною річею було — тую запомогу роздїлити розумно, практично, перевідавши ся вірно наперед, котрі люде найбільше через повінь потерпіли, — тих треба було й запомогти.
Хтось непрактичний порадив старостї в Турцї купити через жидів для біздних людей кукурудзяної муки. Роздавано тую муку насамперед в Турцї по 25 кільо на родину і нанято підводи, щоби тую муку й по селах розвожено. Операція з тою кукурудзяною мукою показала ся дуже непрактична, бо було більше торопи, як практичного хісна. Многі люде тих 25 кільо муки і брати не хотїли, бесїдуючи, що як з тим, так і без того. Були знов такі хитрійші, що під різними назвами приходили за тою мукою і позабирали по два й по три рази по 25 кільо. З тою мукою набавив собі п. староста клопоту, а бідних людей не поратував, хиба ліверант тої муки, жид, попас ся добре, а і ті, що тую муку розвозили, мали не согіршій заробок. Так отже зведено майже з третю часть запомоги на нїчо через непрактичність.
Не лучше стало ся і з роздїлюванєм запомоги готівкою. Головно йшло о те, щоби яко-тако запомогли ся найбільше бідні, потерпівши через повінь. Отже треба було і старостї виказів найбільше потерпівших зажадати від рад громадских, а не від самих війтів, бо війт по найбільшій части предкладає до запомоги тих, котрі тої запомоги не потребують н. пр. своїх свояків і своїх прихильників. Не завадило було і місцевих священиків звідати ся: котрі ґазди найбільше через воду потерпіли. Видїл ради повітової був також готов вказати на тих, що тої бідної запомоги дїйстно потребують. Тимчасом п. староста опер ся або на предложенях денекотрих війтів, або на порадї таких осіб, котрі певно не мали на увазї правдиво потерпівшій нарід, тілько свої личні забаганки.
Дуже порадно було, коби був п. староста сам лично потрудив ся у всї ті села і місця, де найбільше було шкоди, а переконавши ся наочно, міг був яко-тако справедливо, хоч уже й сам, грошеві запомоги пороздїлювати. Правда, п. староста чоловік старий, уже вислужений, а при тім опаслий, то від такого прикро жадати, щоби товк ся по лихих, гірских, через повени ушкоджених дорогах, ну, але годї! служба службою. Хто хоче в таких разах совістно собі поступати, то треба троха й невигоди потерпіти.
Правда, п. староста поїхав був у два села з напруженєм своїх сил, щоби там роздїлити запомоги грошеві бідним згромадженим там і з сусїдних сел, — але і при тім роздїлюваню треба було п. старостї добре переконати ся: кому тую нужденну запомогу треба давати?
От приміром приїхав п. староста в Вовче і заїхав до школи до учительки п. Савчек. Людей бідних понасходило ся много. П. староста при роздаваню запомоги уляг просьбі панї учительки і дав єї мамцї Матронї Дрофичевій, походячій з иншого села, двацять і пять злр. запомоги, призначеної для бідних, потерпівших від повени. Мамка панї учительки в Вовчім, молодиця як ланя, убрана чистенько, в коралях, проходжуючи ся з дитиною, чей же могла би скорше обійти ся без тих 25 зр., як якій бідачиско з дїтьми, котрому повінь забрала послїдний загін бульб або капусти. Панї учителька в Вовчім, осмілена що для мамки своєї випросила у п. старости 25 зр. запомоги, почала і для своєї служницї просити — і випросила таки двацять злр.
Єсли в такій і тим подібний спосіб роздавано всюда запомоги, призначені для бідних потерпівших через сегорічну повінь, то не дивота, що звиж 400 людей облягло ц. к. староство, жадаючи справедливого і розумного роздїлу тої нужденної запомоги — і аж жандармами треба було их розганяти!...
У нас ще хвала Богу, холєри нема — і нема що казати, асанація переводить ся нїби то дуже остро, але і тут не вадило би більше вирозумілости і такту зі сторони п. комісарів асанаційних. Накладанє і стяганє великих кар грошевих з громад за невеличкі або й за нїякі похибки дотично асанації то не єсть порядне. В тім напрямі гороїжить ся особливо дуже п. Вишневскій, ц. к. практикант концептовий намістництва, і густо-часто, щось таке зробить, за що опісля п. староста Моравскій мусить встидати ся.
От приміром в Вовчім громадяне тамошні виставили після наказу ц. к. староства шпиталь холєричний. П. Вишневскій, приїхавши в село, узнав той шпиталь за невідповідний і в своїй строгости відзиваєсь до начальника громад: Za nieposluch suspenduję cię z wójta. Już nie jesteś wójtem! Якось за два днї надїзджає лїкар з намістницгва і д-р Л. на инспекцію асанаційну в Вовчи — і узнає за цїлком добрий той сам шпиталь, за котрий п. Вишневскій війта jurе сaduсo засуспендував. П. староста повинен п. Вишневского, хоть уже шпаковатого, але все таки практиканта, висилаючи єго на комісію асанаційну, поучити: що і як має робити, щоби людей не нуждав, а ц. к. староство не компромітував так, як тою суспензією війта в Вовчім.
Дѣло
19.09.1893