Поклик до пп. абітурієнтів.

Дорогі Братя Товариші!

 

Нe пропустїть того нашого поклику без уваги й не прочитавши єго, длятого лише, що поклики, проклямація, зазиви і т. п. так звичайна річ у наших часах, що й читати не варто. Ми-ж тому не винні, що жиючи серед того часу мусимо й єго средствами доти бодай користуватись, доки не винайдемо лучших.

 

Дорогі Товариші! Видїл товариства академічного "Ватра" має до Вас отсю просьбу, на котру звольте не забувати бодай из за обовязків, які кождий чоловік має взглядом других, серед котрих він жиє: Хто з Товаришів, укінчивши школи середні, приїде до Львова не в тій цїли, щоб заживати золотої свободи академичної, лише на те, щоби маючи повну свободу і самостійність у виборі званя й працї міг як най буйнїйше в напрямі обраних студій розвиватись; хто з Товаришів не прийшов ще остаточно до того пересвідченя що взгляд на єго виключно особу вистає єму до щасливого житя, — лиш гадає, що він мусить і на инших ще людей оглядатись, серед котрих живе, та що о стілько житье єго солодше, о скілько близшим єму є кружок людей, з котрим він має зносини; хто з Товаришів не заперечив собі ще остаточно можности всякого впливу на окружаючих єго людей, а тим самим і на розвій справ людских, лише вірить, що прецїнь і серед стихійного впливу обставин і случаю на справи людскі робота свідома чоловіка має все-таки своє перворядне значінє і то тим більше, чим більшій кружок людей в однім напрямі зміряє; хто з Товаришів чує, що нема нїгде на світї раю, а тим менше у нас Русинів, та що треба якось старати ся о получшенє нашої долї хоч би й на як малу частиночку: — з тих Товаришів просимо сердечно кождого заглянути і до "Ватри", коли будуть шукати собі якоїсь громади між академиками, єсли не на тe вже, щоб зараз вписали ся, так бодай на се, щоб вибір их був справдї вибором свідомим на підставі безпосередного пізнаня того, з-поміж чого вибирає ся. Впрочім запрошуємо до себе кождого, хто якої небудь шукає поради і розради чи що-до впису, чи що-до приватного житя, чи що-до вибору студій, чи що-до вибору поодиноких лєкцій професорів, чи ще в де-чім иншім, а ми будемо старати ся як найсовістнїйше нашу гадку в кождій справі отверто висказати, бо знаємо з досвіду, як неодин з нас блукав, кидаючись без поради на всї сторони та тратячи дорогій час, охоту і працю. Лише сміло, щиро та отверто вперед! Єсли-ж однак не ві всїм відповіли би ми вимогам Впов. Товаришів, то просимо не кидати на нас каменем из пєдесталу незмірно висшого критика, — бо се впрочім не є жадна штука — лише просимо ставати до роботи і старатись всїми силами поправити те, що потребує поправи. А в сей спосіб може дійдемо до чого!

 

До веселого побаченя!

 

У Львові дня 17 н. ст. вересня 1893.

 

За Видїл тов. "Ватра".

Иван Копач, голова.

Ярослав Грушкевич, писар.

 

Хата товариства: при улици Вірменьскій ч. 2. І. поверх

 

Дѣло

18.09.1893

До теми