Справа жидівска в Галичинї.

 

І.

 

Остатними часами зазначила ся в краю нашім виразнїйше, нїж то було від якогось часу, справа жидівска. Особливо по виступі ґр. Станіслава Тарновского против жидів на католицкім вічу в Кракові і по відповіди єму в Neue freie Presse — почав ся у Галичинї живійшій рух межи жидами, почала ся між ними орґанізація, на котру годї не звернути уваги.

 

Перед тижднем подали ми допись з Дрогобича про збір жидів в Бориславі в цїли орґанізованя жидів у партію національно-жидівску. Такі самі збори — як говорив один референт на зборі бориславскім — відбули ся вже передше в Бродах, в Тернополя, в Стрию і т. д. Після близших вістей, які наспіли про хід збору в Бориславі, можна судити о характері нової орґанізації жидівскої.

 

В Бориславі виступали, яко орґанізатори партії національної, два жиди зі Львова кандидат на рабіна М. Еренпрайс і кандидат адвокатскій д-р Мальц [першій промовляв по нїмецки, другій по польски.] А зміст их промов був такій:

 

М. Еренпрайс кинув погляд на стан жидів в цїлім світї. Перейшов усї держави, де жидів переслїдують [в Россії, в Румунії], потім ті краї, де проявив ся сильний антісемітизм, а вкінци зійшов на Австрію, спеціяльно-ж на Галичину. Положенє жидів в Галичинї представив він в дуже чорних красках, а виною того Поляки що жидів тяжко гнетуть з кождого погляду. "Поляки — казав бесїдник — замикають перед нами висші уряди, хоч ми поносимо такі самі тягари, як они; Поляки старають ся спольщити нас і винародовити. Длятого ми мусимо виступити яко партія національно-політична, мусимо здобути собі права рівні з правами польскими, коли не хочемо загинути... В труднім нинїшнім положеню жидівского племени двоякі подають ся дороги. Одні радять, щоби всї жиди виселили ся до Палестини. То було би добре, але трудно се зробити, бо нїхто не хотїв би покидати своїх маєтків... Другі, як барон Гірш, хотять розстрілити жидівскі сили, і радять, аби жиди зливали ся з иншими народами; длятого бар. Гірш і позакладав школи в тім дусї. [В Галичинї Гіршівскі школи — чисто польскі, навіть на Руси.] Школи ті поки-що нїчо нам не помагають, aнї не шкодять, але цїли своєї они не осягнуть, бо жидівска віра на-скрізь народна а народи, межи котрими живуть жиди, не люблять жидів. Так нї сюда нї туда виходу нема. Отже остаєсь нам одно: двигнути ся в краю дуже високо політично, культурно і духово. Треба нам закладати школи з викладовою нашою мовою [жарґоном]. В тій мові буде з початком вересня виходити ґазета і народна бібліотека, де будуть поміщувати ся статьї з исторії, оповіданя і т. п." Вкінци бесїдник візвав зібраних, щоби підперли і ширили видавництва партії, а як всї жиди просвітять ся, то й бит их буде запевнений, а "тогдї не вдїють нам нїчого такі жидожерцї, як ґр. Тарновскій і Дунаєвскій!"

 

Другій бесїдник д-р Мальц говорив о антісемітизмі в Галичинї, котрий — як казав — грозить жидам загладою, коли они не виступлять як одно політичне тїло. "3і всїх боків на нас нападають, хотять нас виперти, знищити... Обставанє за numеrus сlausus адвокатів і лїкapiв — вимірене лише против жидів. Торік, як звістно, xoтїв д-р Лілієнфельд закупити добра в Підгаєччинї, але против него так виступили всї польскі ґазети, що мусїв від купна відступити. Навіть видїл краєвий завдав удар жидам, взявши на себе продаж соли. А що дїє ся з пропінацією? Не досить, що пани польскі давнїйше жидів арендарів тяжко визискували, тепер так взяли ся до них, що им трудно на пропінації вдержатись, а в многих мicцяx жидів просто виключили. На жидів-кpaмapiв напирають кружки ["кулка"] рільничі і "Народна Торговля" закладанєм склепів христіяньских..." Вкінци бесїдник взивав жидів, щоби орґанізували ся в спілки та щоби богатші спомагали біднїйших.

 

З повисших промов видко виразно характер нової орґанізації жидівскої.

 

[Дѣло, 23.08.1893]

 

ІІ.

 

Приглянувшись характерови нової орґанізації жидівскої, — якій показує ся з програмових бесїд львівских орґанізаторів партії національно-жидівскої, — передовсїм впадає в очи тенденція єго антіпольска. Першій се раз виявляє ся та тенденція так явно і виразно, а має она свою причину.

 

Польска політика на Руси галицкій вимагала — як з-давна здавало ся польским політикам — доброго пожитя з жидами. Жид на паньскій пропінації був і поліцією двора, і деморалізаційними способами підбивав усе в гору доходи з пропінації [nota bene руйнуючи тим селян економічно]. Може бути, що й правду сказав тепер один з львівских орґанізаторів жидівскої національної парії, що перед викупом права пропінації пани польскі тяжко визискували жидів-арендарів "świętej" karczmy [як то коршму назвав у соймі один шляхтич], — але й то pіч певна, що жиди-арендарі через той визиск панів польских не банкротували — они подвижку аренди відбивали собі нa селянах і многі з кopшмapів ставали посесорами або й властителями більших посїлостей. По міcтax знов і міcтoчкax на Руси галицкій польска політика протеґувала жидів з тої причини, що тут жиди помагали напливовій интеліґенції польскій [звичайно бюрократії] майоризувати Русинів — і усе так бувало, що польска интеліґенція лучила ся з жидами до всяких виборів, Русинів поборювала, а мандатами дїлила ся з жидами... нераз навіть була лише причіпкою жидів.

 

Жидам з тим було дуже добре, а й Полякам здавало ся, що і им з тим добре, особливо коли польскі політики, аби якось оправдати приязний союз Поляків из жидами против християн і "braci" Русинів, почали голосно висказувати свою віру, що жиди спольщать ся і кождий з них стане таким польским пaтpioтoм, як цимбаліста Янкель в Мицкевичевім "Panu Tadeuszu" — жиди-ж знов из своєї сторони не були дурні протестувати против того, маючи на оцї интерес свого племени а видячи, що Поляки і польщина взяли верх в цїлій Галичинї. І ми бачили, що жиди, дїлячи ся з Поляками на галицкій Руси здобутками союзу політичного против Русинів, заявляли при тім, де і як лиш могли, неґацію Русинів на Руси а симпатію для Поляків, для их народности і для их идеалів. [Чи щиро, се инше дїло.] Жиди на галицкій Руси, хоч они не лиш по селах та місточках, але й по більших містах, жиють переважно з Русинів, нїколи нїчим нe віддячують ся Русинам, противно, підпираючі в політицї польскі посередні чи й безпосередні заходи против рускої справи, Русинам ще й тяжко шкодять. Не говоримо вже про звістне вороже супротив Русинів стадовище жидів при всїх виборах, але от: при конскрипції жиди загалом заявляють себе Поляками, по всїх школах вписують ся за Поляків, а нї один жид-ученик не впише ся за Русина, до руских ґімназій жиди не ходять, ба що більше, коли позаводили недавно свої школи Гіршівскі на Руси, не уважали за потрібне взяти рускій язик бодай яко предмет науки... Взагалї неґація Руси на Руси за-для союза з Поляками дійшла у жидів до крайних границь, а коли додати до того ще й діявольску их акцію против Русинів при всїх виборах, — то, здаєсь нам, самі жиди не можуть мати претенсії до Русинів, щоби ті уважали их не то прихильним, але бодай неутральним елєментом в cвoїм краю — і длятого дуже смішно виглядає докір одного з львівских орґанізаторів жидівскої національної партії, що против жидівского елєменту виступає в краю і "Народна Торговля" своїми філіями по мiстax і крамницями по селах! Ми запитаємо ся того пана: за що властиво, за які прояви не то симпатії для рускої справи але бодай неутральности мають Русини мати якій-небудь взгляд для елєменту жидівского на Руси галицкій?

 

Инше дїло — Поляки. То політичні союзники жидів против Русинів на засадї do, ut des — отже до Поляків жиди і можуть мати жаль.

 

У Поляків — хоч з неодного взгляду вже за пізно, — почали розплющуватись заслїплені очи і они побачили грозу від елєменту жидівского для себе самих. Жиди, правда, добрі союзники політичні против Русинів, але з другого боку они економічно руйнують і самих Поляків. Перед кількома роками д-р Витольд Левицкій зачудував польских шляxтичiв виказавши им статистично: кілько більших посїлостій заняв "żywioł obcy" т. є. жиди! Той "żywioł obcy" по містах уже в більшій части випер і намагає ся до решти виперти елємент взагалї христіяньскій, не лиш Русинів але й Поляків, а там, де став уже паном, починає не оглядатись на Поляків. [Звістні прецїнь исторії з радами громадскими та виборами до тїл парляментарних по таких містах, як Бучач, Коломия, Станиславів.] Той "żywioł obcy" взяв у монополь торговлю не то по містах, але й по селах, і не допускає до конкуренції з собою не лиш Русина але й Поляка. Той "żywioł obcy", яко замешкалий по більших містах, заливає школи, а як би єму не ставити бодай якого-такого стриму, то за якійсь час випер би з кождого поля взагалї христіян, не лиш Русинів але й Поляків. На все те отворили ся вкінци очи Полякам і настало те, що орґанізатори партії жидівско-національної назвали — антісемітизмом польским в Галичинї. Однакож то ще не антісемітизм, — все те, о чім говорено на жидівскім зборі в Бориславі [що жидів не пускають на висші уряди; що против жидів вимірена гадка о numerus clausus адвокатів і лїкapiв; що д-рови Лілієнфельдови не дано купити Підгаєччини; що видїл краєвий взяв на себе продаж соли; що жидам утруднюють аренду пропінації; що против жидів пропаґують ся крамницї христіяньскі] все те тілько самооборона Поляків перед перевагою свого політичного союзника.

 

Та самооборона Поляків мусить йти і буде йти чим-раз дальше. [Для жидів взагалї в цїлій Европі віє дух нинї неприхильний.] Жиди се розуміють і длятого взяли ся до нової орґанізації жидівско-національної. Поки-що тая орґанізація их в Галичинї ще не переведена і не дала ся пізнати в практичнім дїланю, то й годї вже нинї судити о єї можливих наслїдках з огляду не лиш соціяльного, але й політичного... Бо-ж се річ певна, що на випадок, як би програму нової тої жидівскої партії приймив загал жидів, вплив польскій на Руси галицкій значно послаб би, бо нинї Польща на Руси — то в половинї жиди — до недавна звані "bracia mojżeszowego wyznania".

 

[Дѣло, 24.08.1893]

 

В справі нової жидівскої орґанізації,

 

оговореної в "Дѣлї" одержали ми від орґанізаторів партії отсе письмо:

 

"Поважана Редакціє!

 

Минувшого тиждня помістила Пов. Редакція допись з Борислава дотично скликаного нами згромадженя жидів а у вступній статьї з дня 23 с. м. річ розширено новими подробицями. А що кореспондент "Дѣла" не зpoзyмів нас по части і не в пoвнї правдивім cвітлї зобразив наш виступ, просимо в интepecї правди, на котрій без cyмнівy залежить Пов. Редакції, помістити в стовпцях свого дневника таке поясненє:

 

М. Еренпрайс виложив зібраним теорії, що змагають до розвязаня питаня жидівского. Предкладаними средствами єсть централізація або "сіонізм" і децентралізація або ассіміляція. Tertium non datur. Ассіміляція неможлива за-для причин наведених в "Дѣлї". Отже мусимо стреміти до централізації в своїй историчній вітчинї, в Палестинї. Однак не розходить ся о то, щоби перенести всїх жидів до Палестини, лиш о се, щоби там витворити осередок жидівского народу, точку опори в часах недолї. З того виходить консеквентно наше становище в краю. Не маємо і не можемо мати заборчих аспірацій, але певно маємо незаперечене право истнувати, і длятого мусимо боронитись, коли хто нарушує се право [а не боротись о здобутє нових постерунків, як нас хибно понято в "Дѣлї"]. Маємо право жадати, щоби нам не накидувано чужої [польскої — Ред ] народности і длятого рішучо протестуємо против асміміляційних змагань, уважаючи их насильством. В квестії вихованя жадаємо жидівскої школи для жидівских дїтей, т. зн. школи, в котрій увзгляднювано би належито наш язик єврейскій і исторію нашого народу. Неправда, мов-би ми домагались жарґону яко викладового язика, бо-ж того говору не лиш не плекаємо, але хотїли би ми позбутись єго як найскорше. Числячи ся з истнуючими відносинами, вправдї будемо видавати жарґонову ґазету і людову бібліотеку в жарґонї, щоби просвітити і усвідомити наш нарід, однак не забуваємо нїколи про се, що жарґон лиш конечне на тепер средство, а не цїль, і що радше будемо дїлати жарґоном против жарґону. Ми маємо лиш один, историчний, всїм жидам спільний народний язик, а се не жарґон, але язик єврейскій.

 

Д. Мальц так само вказав, що жидівске питанє дасть ся розвязати утворенєм народної суспільности в Палестинї і нaвiв подані в "Дѣлї" факти, яко доказовий мaтepiял на се, що вже пора взятись до практичної кольонізації в Палестинї і до солідарної оборони в краю. Як Д. Мальц так і попередний бесїдник, не спекулювали в своїх промовах на побудженє пристрасти, а тілько висказуючи свої пересвідченя і представляючи сухі факти, не мали потреби уживати підбурюючих висказів.

 

Взагалї зміст наших бесїд був лиш интерпретацією слїдуючих засадничих ухвал першої конференції галицких жидівских народовцїв у Львові в цвітни сего року.

 

I. Народна партія жидівска в Галичинї, яко частина загальної народної партії жидівскої, стремить до відродженя жидівского народу з остаточною цїлею, відбудувати жидівску суспільність в Палестинї.

 

II. Народна партія жидівска в Галичинї уважає оборону політичних, суспільних і економічних интересів жидівских в краю своїм обовязком, про-те узнає потребу самостійної жидівскої політики.

 

Отсе постуляти сіоньскої партії. Точка их тяготїня лежить далеко за границями Галичини і не нарушує сфери интересів руских і польских. Постуляти краєві дадуть ся, після нашого пересвідченя, здїйстнити без кривди і нарушеня прав инших народностей. Коли Русини і Поляки прийдуть до того пересвідченя, тогдї запанує спокій в тяжко заколоченій Галичинї.

 

У Львові дня 25 серпня 1893.

 

Д. Мальц, М. Еренпрайс.

 

[Дѣло, 25.08.1893]

25.08.1893