Триміліоновий нарід рускій в Галичинї і Буковинї вислав в роцї 1890 трех слухачів на львівску політехнику, отже кождий міліон одного, — се значить, що в відношеню до загального числа Русинів виносить процент наших студентів на політехніцї 0.000001%. В школах реальних було в Австрії в 1890 роцї 20.000 учеників, межи тими було 6% Поляків а Русинів 0.03%, отже 1 Русин на 20 Поляків. Цифри говорять найлїпше, що Русини за мало віддають ся студіям технічним.
Причиною того єсть по перше то, що нарід рускій серед нинїшниx економічних обставин не відчуває потреби наук технічних і що загал великого хісна тих наук не розуміє. Велика часть нашої молодежи волить впрочім "певний і лекшій кусник хлїба" і длятого радше йде на права і богословіє, нїж на політехніку, тим більше, що у техніка по-при здібности поплачує тілько праця і наука, а в других фахах чоловік і мірних здібностій і менше образований — при спритї, щастю і "коліґаціях" доходить часто до високого становища і до маєтку.
Техніки уже при вступі на політехніку мусять поняти науку і свої обовязки поважно, мусять працювати систематично, вчити ся і навчити ся, і длятого то всї техніки з натури річи люде роботящі, практичні і мають все правдиве наукове образованє.
Инакше трохи дїє ся на правах. Многі з правників користають невластиво из зле зрозумілої свободи академічної і дуже мало учать ся, звичайно тілько перед испитом через 3-4 місяцї, щоби поробити екзамени і дістати патент з управненєм до вступу в службу. О наукове образованє старає ся лиш мало правників; многі не були навіть підчас студій в бібліотецї університетскій та кромі "скриптів" і кодексів не читали нїякого дїла правничого. Длятого то на катедри на політехницї можна лекше знайти доцента, хоч техніків єсть мало, нїж на катедри правничі, хотяй правників у самім Львові є сотки... Тепер н. пр. не може політехніка знайти відповідного доцента на економію суспільну та на право конституційне і адміністраційне, котре небавом має ся там викладати.
Велика то шкода для нас, що так мало Русинів посвячує ся cтyдiям технічним. Коли-б ми мали більше техніків, могли би ми по перше самі і на власну користь експльоатувати богацтва нашої землї — н. пр. копати нафту, добувати віск земний і т. д. — а по друге мали би ми більше число независимих патріотів і людей предприємчивих. Що більше техніків принесло би нам велику користь, о тім свідчить нечисленна горстка теперішних наших техніків. Всї майже наші техніки теперішні займають видні становища, а жаден мимо того не відцурав ся своєї народности і много з них працює з пожитком для своєї вітчини.
Так межи професорами львівскої політехніки єсть кількох Русинів [проф. Юліян Медвецкій на катедрі мінеральоґії і ґеольоґії, проф. Волощак на катедрі ботаніки і товарознавства, проф. Мариняк на катедрі будови махин, доцент Залозецкій викладає технольоґію нафти — і ще де-хто]. Не менше і техніки працюючи в заводах практичних трудять ся богато для загального добра. Архітект Нагорний зорґанізував "Народну Торговлю", заснував товариство ремісників "Зоря" і належить до перших ocнoвaтeлїв "Днїстра". Инжінєрів Ганинчака і Барановского бачимо межи першими основателями товариства имени Шевченка. Архітект Левиньскій заложив у Львові фабрику і товариство христіяньских робітників "Поступ". Сов. Гавришкевич єсть дуже чинним при будові другої городскої церкви у Львові... Отже видимо, що хотяй наших техніків не много, то можемо ними гордити ся.
Длятого то треба бажати, щоби ми численнїйше, як дотепер, посилали нашу молодїж на студії технічні. Було би се річію особливо poдичiв і yчитeлїв та зверхників бурс — звертати завчасу увагу на тих учеників, що мають замилуванє до наук строгих, та дбати о то, щоби они основно учили ся рисунків і математики.
Будучність техніків єсть світла і вповнї безпечна. Держава потребує инжінєрів, архітектів, академіків гірничих; дальше потребують техніків видїл краєвий, ради повітові, всї більші міста, зелїзницї, предприємства гірничі, меліораційні, елєктротехнічні і другі. Отже укінчений технік не потребує бояти ся, що не знайде хлїба, бо єго нинї більше пошукують і лучше платять, як правника. Укінчений технік на пр. при фінансовій дирекції доходить в другім роцї служби до осьмої ранґи. Коли правник діжде ся такого ступеня, особливо в судівництві або адміністрації? Хиба аж посивіє...
На техніку идуть пepeдoвсїм ученики шкіл реальних. Матуристи ґімназіяльні потребують зробити вступний испит з рисунків ручних і з проєкційної ґеометрії [на видїл хемічний і того не треба] і можуть стати звичайними слухачами політехніки. Испит той дуже легкій. Длятого і ґімназіясти, що не бояться працї і мають здібности до наук строгих, витревалість і здоровлє, нехай идуть на техніку, а то передовсїм з початку на львівску. Де много студентів, як у Відни, в Празї, там тяжко дістати ся до лябораторій, а у Львові приступ до лябораторій єсть легкій для всїх. Відносини межи студентами а професорами тут дружні і професори опікують ся молодежію. І ті, що посвячують ся фахови гірничому, лучше зроблять, коли перші два лїта лишать ся у Львові, бо політехніка у Львові має всї спеціяльні катедри і дає лучші підстави до образованя фахового нїж академія гірнича в Лєобенї.
[Коли бесїда о техніцї, то нехай вільно нам буде навести оден факт, котрий кидає ярке світло на деякі круги. В роцї 1892 викладав на політехніцї русин Струсевич енцикльопедію рільництва. На ті виклади мало охоту записати ся також кількох питомцїв рускої духовної семинарії, але тим "жаждущим і алчущим правди" не позволено ходити на ті виклади. Тую справу варто би основно розслїдити і порушити енерґічно в соймі, щоби цїлий світ цивілізований довідав ся о тих, що замість ширити світло, підтримують темноту. Але вертаймо до предмету.]
На львівскій політехніцї єсть тепер чотири видїли, а то: инжінєрії, архітектури і будівництва, будови махин і хемії. Для Русинів при нинїшних обставинах найлучше йти на перші два видїли, а по части тілько на видїл будови махин. Ті, що покінчать ті видїли, можуть знайти зараз місце в краю і працювати не тілько для себе на хлїб насущний, але й на пожиток народу руского.
В Самборі в серпни 1893.
[Дѣло]