Ну, схоже, дожилися! Рівень підтримки Незалежності серед українців нарешті починає зближуватися до ступеня тих незалежницьких настроїв, котрі наповнювали Україну в момент волевиявлення на грудневому референдумі 1991 року.
Згідно зі свіжим опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», сьогодні на подібному плебісциті 79% українців проголосувало би на підтримку Акту проголошення. Цей відсоток, як коментують у «Рейтингу», є найвищим з моменту проведення групою досліджень щодо ставлення до Незалежності: у порівнянні з 2012 роком він зріс на 17%.
Нагадаємо, що на референдумі в 1991 році українську Незалежність підтримало 90% громадян, або 76% від загального числа зареєстрованих на той час виборців. У такий спосіб, нинішні результати соціології (61% – «однозначно так», 18% – «скоріше так», разом – 79%) таки дійсно можна вважати приблизно рівними з тим результатом, зафіксованим на сплеску 1991 року.
Вже не страшно. Вже можна було би вважати, що такий віртуальний референдум не загрожує внутрішній легітимності нашої Незалежності.
А було ж і страшно. Бували такі роки, коли подібні запитання давали соціологам не 79%, як тепер, і не 62%, як у 2012-му, а 50% з гачком чи навіть менше! Звісно, велике значення мало те, хто був автором дослідження і хто яку анкету пропонував респондентам, і яку методику стосував для визначення остаточного результату. Та хіба ж не вражає: Центр Разумкова, серпень 2003 року, «підтримав би Незалежність України» – лише 46,5%...
У двотисячних Центр Разумкова зафіксував мінімальне значення підтримки Незалежності 2003-го
Навіть якби ми брали до уваги всі нюанси методики в якості виправдань, навіть якби ми погодилися, що цей показник усе ще становив переважаючу відносну більшість, то все одно це дуже гнітило. Як же так, людоньки: якщо нас є менше половини - то куди ми зрештою дійдемо?..
Згодом отямилися. Якщо йдеться про конкретно цей відтинок 15-літньої давнини, то вже в наступному своєму соціологічному дослідженні Центр Разумкова зафіксував зростання незалежницьких настроїв. Тузла. Перший прояв російської агресії.
Сьогодні, на 27 рік Незалежності, саме російська загроза якнайсильніше повертає українців до усвідомлення потреби державної суверенності, загострює інстинкти та розчищає генетичну пам'ять. Не так швидко, як би хотілося, синьо-жовтим слимачком (ви бачили нашу нинішню топову ілюстрацію;)?) – але динаміку таки видно.
Згідно з архівами Київського міжнародного інституту соціології, найбільша біда з підтримкою Незалежності була на початку 1990-х. Важливе уточнення щодо методики: КМІС виокремлює ці результати з анкети, питаючи респондентів про те, чи вони виступають за те, аби Україна і РФ були однією державою, чи таки окремими
Що ж до деталей цієї свіжої соціології, то найвища частка прибічників проголошення Незалежності України є на Заході (93%). У Центрі за Акт проголошення Незалежності проголосувало би нині 82%, на Півдні – 72%, на Сході – 63%.
Найбільше противників Незалежності зосереджено на Сході – 26%. На Півдні – 19%.
Водночас відсоток громадян в Україні, котрі ідентифікують себе як патріоти, є ще вищим, аніж акцептація Акту проголошення Незалежності – 82%. При цім частка патріотів у всіх без винятку регіонах становить понад три чверті: на Заході – 85%, у Центрі – 84%, на Півдні – 79%, на Сході – 76%.
Група «Рейтинг» констатувала, що підтримка Незалежності чітко корелюється із почуттям патріотизму: що вищий рівень патріотичних почуттів, то більше респонденти підтримують проголошення Незалежності України.
Але і тут є парадокси: 6% «безумовних» патріотів проголосували би проти Незалежності України, натомість 38% «безумовних» не-патріотів сказали би на референдумі «за».
Ще трохи – і, дасть Біг, будемо такі ж натхненні, як у 1991-му. Але вже без ілюзій і не схильні до розчаровувань.