"Чия школа, того будучність", думають справедливо всї ті, що борють ся завзято о неї. В цїлій Австриї не перестає боротьба о школу межи державою а церквою, між різними народностями а й різними сторонництвами. І в нас на Буковинї хотїли би всї старшувати над школою і учителями. Не так то давно тому рядили бук. школами консисториї; кому служили тодї школи й учителї, се тямлять ще многі з нас і знають, що не служили вони правдивій просьвітї народній, іначе не була-б ще тепер така кромішня тьма між нашим народом. Минули ся часи "духовного" старшованя над школами та не зовсїм, бо ще нинї оставлено як не консисториям то єї підчиненим "духовним" не мало впливу на наше шкільництво; от хоть би тільки то, що предсїдателями шкільних рад місцевих та місцевими (ба навіть повітовими) надзирателями шкіл звичайно самі "духовні". Не скажемо, що всї; бо є вже й винятки, але дуже багато із сих духовних настоятелїв наших шкіл стоїть на завадї бистрійшому й красшому розвоєви нашого шкільництва, одні із застарілих поглядів: на просьвіту народну, після котрої мужикови не треба просьвіти зовсїм або хиба лише на стілько, кілько треба для "чтенія" церковних книг, другі знов то румунїзатори, що занедбують рускі школи, позаяк добро руского народа їм чуже, де-ж можуть, старають ся в школах румунїзувати рускі дїти, морочать їх волоскою мовою на шкоду просьвїти.
По знесеню консисторского надзору над нашими школами наступила ґерманїзация бюрократична. На глум §19 основних законів силують навіть сїльску молодїж шкільну вчитись нїмецкої мови. Усьпіх ґерманїзациї практикованої в народній школї через довгі лїта по нинїшний день рівняє ся зеру, шкода лише часу та муки вчителїв і учеників на се експеріментованє.
Успішнїйшою була ґерманїзация в мішаних школах народних і в середних та фахових; всї вони й доси нїмецкі винародовляють нашу молодїж, витворюючи в нїй байдужність національну, з чого доказом тьма різних перекіньчиків і завзятих ворогів-янічарів руского роду-народу.
Хиба одиницї рускої молодїжи, що не впади в боротьбі з трудностями, які ставляли їм чужа мова й чужі часто ворожі вчителї, вийшли ще Русинами із середних і фахових шкіл, та й ті по більшій части, йдучи шляхом матеріялистів, пропадали для рускости під ворожим нам впливом шкіл висших або їх настоятелїв у практичнїм житю, особливо під румунїзаторским впливом, що все більше набирає сили по всїх усюдах.
Румунїзация стараєсь виперти ґерманїзацию й се вдалось їй вже в неоднім напрямі. Богословский факультет нинї гнїздо фанатичної румунїзациї, в котрім рускість мусить уступити коли не румунїзациї то змосковщеню. Таке саме дїєсь і в дяківскій школї. Румунїзаторство ради шкільної краєвої, всїх шкільних рад і інспекторів в мішаних повітах, аґітациї тов. "Соncordia", "Scóla гоmаnа" i "Dómnelor romane" та різних впливових осіб не промишляє над нїчим так пильно, як над румунїзациєю учителїв-Русинів і руских шкіл. Тихо-тихисенько впроваджають румунїзатори волоску мову в школах, ба старають ся зрумунщити й школи середні та фахові, н. пр. в найновійшім часї семинарию учительску.
Дотеперішна ґерманїзация причинила нам вже багато великої шкоди, та чим раз зростаюча румунїзация грозить нам ще страшнїйшим небезпеченьством; бо лекшим і певнїйшим винародовленєм. Що-ж зробили або роблять Русини супроти ceгo? Майже нїчо; ба навіть противно, спомагають єї.
Головна власть, шкільна рада краєва втратить з кінцем сего року єдиного члена-Русина, засїдаючого там як представитель кат. віроісповіданя. З повітових рад шкільних кинулись румунїзатори виїсти не то Русинів але й кождого, хто не є румунїзатором, і се вдасть ся їм тим певнїйше, позаяк краєвий видїл, що іменує по двох членів, дякуючи рускому патриотови, Тиміньскому в їх руках, а й п. барон Кравс не то не стане їм в затвердженю вибраних ними румунїзаторів до пов. рад але і в предложеню членів до краєвої ради на завадї, а противно вже тепер дуже турбуєсь сею справою в їх користь. Розуміє ся, що румунїзаторска консистория вибере всюди що найзагорілших фанатиків-румунїторів на представителїв православного (!) віроісповіданя до рад повітових, а предложенє на інспекторів таких славних загорілцїв як проф. Ilnitchі, уч. Тarasіеvісі і др., про котрих тепер вже говорять, положить конець рускій мові в кождій школї хоть би й чисто рускої громади не то вже мішаної, що її є головною цїлею румунїзаторів, котрі добивають ся на ложній підставі виготовленій своїми людьми або чужими карієровичами, що не мають нїякого інтересу для руского народу а радї прихилитись можним румунїзаторам. Межи вчителями мішаних повітів рідко де лучить ся характер, щоби о скільки можливо опер ся румунїзациї. Личний інтерес материяльний наставляє їх підчинятись волї румунїзаторскій, від них не довідаєтесь навіть, що зводять в їх школї румунїзатори; бо заплатою за їх мовчаливість і податливість є ласка румунїзаторів. Таким способом ширшає румунїзация н. пр. в сторожинецкім і обох черновецких повітах; бо інспектори Рента й Жанковский спирають єї морально, перший навіть материально, наколи занедбуваню науки рускої мови і руских шкіл взагалї пособляють недостаточним єї надзором, доносячи до висшої власти, що все в найлїпшім порядку. Що дїєсь знов у кіцманьскім повітї, про те цьвіркають воробцї по дахах, про москвофїльску аґітацию, занедбуванє шкіл і про способи, яких вживає немало тамошних учителїв, щоби примилитись о. Мартиновичеви й узискати від него, що захотять, наколи щирі учителї-Русини дізнають від него за свою ревну працю всїлякої кривди. Як сприяє розвоєви руских шкіл в кімполунзкім повітї п. Ракочи, про се писали ми оногди.
Так то господарять вороги Русинів в руских школах і не має Русина, щоби їх роботу надзирав і упімнув ся за кривду, яку причиняють вони рускому народови, що своїм потом-податком оплачує школи і всїх, що є при них і над ними. Про волоскі школи й румунїзацию в мішаних дбає осібний інспектор краєвий і румунїзатори в шкілних радах повітових та радї краєвій. В руских школах учить кождий помимо розпоряджень формальних що, як, коли і кілько хоче, от н. пр. шкілна рада краєва розпорядила вчити сего року з букваря фонетичного, але вчителї-москвофіли кіцманьского й сторожинецкого повіту задержали буквар етімольоґічний, а румунїзатор Jancovschi та москвофіл Мартинович терпіли ба навіть спирали се, а краєва рада шкільна про се нїчо не знає й не каже. Вона сама дозволила румунїзаторови Рентї на Extrawurst буквар етім. Отcей нелад більшає на шкоду руских шкіл а радість румунїзаторів все більша; бо о то румунїзатори з москвофілями в Чернівцях під опікою Ренти жадають московскої етімольоґії, а за ними пішли під комендою якогось дяка їх брати в Кимполунзї на збитки тамошним вчителям-Русинам, дякуючи лизуньству Ракочого; що гірше, рік шкільний перед носом, а краєва рада шкільна не сьпішить ся зробити лад а відкладає сю справу, як тогід, доки не зачне ся наука й не покупують дїти книжки рускі, одні сякі, другі такі; ба для дїтей 2 кляси, що вчились з букваря фонетичного, треба 2. читанки, така книжка, як знаємо напевно, лежить готова й одобрена знатоками від сїчня с. р., але друкувати не сьпішно, най вийде збаламученє, чим більше, тим лїпше для румунїзаторів і москвофілів, що сего лиш ждуть, задля поратованя московскої етімольоґії й румунїзациї та застої руского шкільництва. Та на сїм не конець ще; би про конечний задля управилненя правописи новий наклад 2. книжки рахункової, 1. сьпіванника правописею фонетичною, про виданє руского катихизма, що лежить вже 5 років готовий в румунїзаторскій консисториї; про все се нїкому й не снить ся; бо се руске, за те управилненє волоскої правописи й виданє всїх книжок, навіть катихизмів новою правописею волоскою йде без крику, без запитаня конференций і Бог знає кого ще гладко й скоро вперед.
Ось вам дуже побіжно й далеко не докладно змальований образ пресумного стану руского шкільництва на Буковинї. Ото з кінцем сего року мають бути іменовані наново члени краєвої й повітових рад шкільних та повітові інспектори шкільні. Румунїзатори роблять всїма і найпідлїйшими способами над тим, щоб і на далї рядити в свою користь над руским шкільництвом. І нам не закладати-б рук, а починити все відповідне у горі, бо від тих, що нинї панують в Буковинї, нема нам надїятись справедливости. Най нас не відстрашує сила ворожа, зробім все, що можемо й що повинні задля найдорожшого скарбу: просьвіти темних братів, аби не нарікати на самих себе! Одже: Caveaut consules!
Буковина
18.08.1893