І грюк махін, і тупіт важкостопий,
І клекіт сурм, і блиск і брязкіт лез, —
Мутніє сонця вогнеярий жезл,
Відбитий у кривавому розтопі.
А за тобою — звалища Европи;
В чадних фантасмагоріях пожеж
З твоїх скарбів, будинків, книг, одеж,
З речей земних — лиш недотлілий попіл.
Так догоряє в вирі завірюх
Матерія. Лишився тільки дух
У тілі впертім, ранами покритім.
Коли ж мине година чорних змор,
Ми вийдем знов на бойовищах з нор
Земне обличчя наново різьбити.
[Наші дні]
01.08.1943