Хвиля нападів на активістів в Україні досягнула приблизно того самого рівня, що й у часи Майдану, в епоху розквіту явища «тітушків». Побиття, атаки з ножами, хімікати, постріли, вибухівка – арсенал інструментів, котрі застосовують проти діяльних людей, вражає, навіть якщо брати до уваги завищений «больовий поріг» суспільства, котре в останні роки мусить жити з перманентним відчуттям війни.
Протест проти бездіяльності поліції під стінами МВС
Брутальні переслідування спалахують переважно на півдні: Одеса, Миколаїв, Херсон. Також виділяється Харків. Але навіть і в Києві проростає та сама біда, як це трапилося під час нещодавніх вуличних акцій прибічників та противників антикорупційної реформи. Симптоми спільні: бездіяльність поліції, дискредитація активних громадян, використання тренованих молодиків, котрі мають зв’язки як не в кримінальних колах, то в правоохоронних органах. У найгірших випадках – каліцтво чи вбивство.
Жахливий вівторковий напад на бунтівну херсонську активістку Катерину Гандзюк, котру біля власного під’їзду облили сірчаною кислотою, вивів під стіни Міністерства внутрішніх справ стихійний протест. Однією з вимог цієї демонстрації була відставка Арсена Авакова. І хоч би як команда міністра відмахувалася від обридлих, прикрих і невдоволених простолюдинів, та, зважаючи на те, що поліція вкрай поволі просувається вперед у розслідуванні попередніх нападів, а в частині протистоянь фігурують особи, близькі до керівництва МВС, то така вимога виглядає влучною.
Згадаємо декілька недавніх нападів – їх, на жаль, багато.
Гандзюк. Херсон
Вранці у вівторок, 1 серпня, приблизно о 8:30, громадську активістку, керівницю справами виконкому Херсонської міської ради Катерину Гандзюк облили кислотою біля її власного будинку. Зі слів адвоката Масі Найєма, нападник вилив на жінку літр активнодіючої хімічної речовини. Катерина отримала сильні опіки, наступного дня її транспортували літаком ДСНС до Києва у спеціалізовану опікову лікарню.
Зі слів свідків, нападник підстерігав Гандзюк у дворі з самого світанку. Поліція оприлюднила відео з камер спостереження, встановлених неподалік від місця нападу, на котрих видно прикмети злочинця: коричневі шорти, чорна майка, худорлява статура. Втім, колеги Катерини закликали поліцію до правдивого розслідування, а не до імітації. Вони були обурені тим, що поліція не квапилася ані опитати свідків, ані вилучити усі записи з камер спостереження. Та основне – були ошелешені нікчемним кваліфікуванням злочину: хуліганство. Упродовж доби під тиском протестів справа змінила кваліфікацію ще двічі: спершу – спричинення важких тілесних ушкоджень, пізніше – замах на вбивство.
У наші дні термін «активіст» знецінився: в інформаційному просторі його вживають щодо усіх, хто чогось вимагає. Проте у стосунку до Катерини Гандзюк цей термін є дійсно влучним: вона – одна з найяскравіших і найдіяльніших активісток у Херсоні.
Колеги Катерини вважають, що замовниками нападу можуть бути представники поліцейських структур, котрих Гандзюк неодноразово звинувачувала у зловживання, а також недоброзичливці у корумпованих політичних колах або місцеві проросійські сили.
У 2017 році вона виступила з публічним закидом у бік начальника управління захисту економіки Національної поліції, звинувативши його у вимаганні хабара. Поліціянт судився з Катериною через «пост» у Facebook, однак відмовився задовольнити основні його вимоги.
Гандзюк неодноразово критикувала голову ОДА.
Натомість адвокат Масі Найєм підозрює, що напад скоїли «за замовленням місцевих проросійських сил». Він нагадав, що Гандзюк ворогувала з місцевим проросійським діячем Кірілом Стрємоусовим, соціалістом із партії Іллі Ківи, радника міністра внутрішніх справ.
Найєм сумнівається, що поліція розслідуватиме напад у належний спосіб.
«Що робити з цим – я точно не знаю. Та знаю, що всі ці дії стали можливими через компроміс, на котрий пішли у МВС. Всі ці дії стали можливими з мовчазної згоди», – обурився Найєм.
Нікітенко. Херсон
Новина про замах на Катерину Гандзюк розійшлася в медіях після Facebook-нотатки херсонського журналіста, представника руху «Чесно» Сергія Нікітенка. Він написав про напад першим.
Трохи більш як місяць тому, 18 червня, Нікітенко сам став жертвою нападу. На вулиці його підстерегло двоє молодиків, мовчки побили й втекли.
Поліція довго веде коломийки довкола цієї справи. Представник тамтешньої поліції Віталій Байдаров заявляв: правоохоронці не можуть підтвердити те, що Нікітенко був журналістом, бо він не надав журналістського посвідчення…
Коментуючи напад на свого друга, Катерина Гандзюк тоді написала: має підозри, що «фінальний замовник» всіх нападів «один і той самий» – проросійські сили, «русня».
«Всі ці випадки НЕ розслідуються поліцією. Повірте, у нас вистачає життєвого досвіду і досвіду роботи в громадсько-політичному середовищі, аби це точно знати. Але найбільше мене бісить, що «мусора» сміються. Відверто сміються і в своїх колах жаліють, що активістам мало дали», – обурилася Гандзюк.
Стерненко. Одеса
«Краще суд, ніж труна», – у такий спосіб прокоментував напад на Катерину Гандзюк одеський активіст, націоналіст Сергій Стерненко.
Вночі на 25 травня Стерненка атакували двоє нападників в Одесі. Сергієві вдалося вихопити ніж в одного зі зловмисників й завдати йому смертельних поранень. Чоловік помер до прибуття карети «швидкої допомоги», а Стерненко з важким пораненням руки лікувався спершу в Одесі, а потім у Києві.
Поліція визнала Стерненка потерпілим у справі про напад, водночас відкрила й інше кримінальне провадження, за фактом убивства. Сергієві загрожує в’язниця: слідство вважає, що дії чоловіка не відповідали крайній необхідності.
У життєписі Сергія Стерненка то вже трій напад за півроку. Націоналіст неодноразово звертався до одеської поліції з проханням про виділення державної охорони – правоохоронці не бачать у тому потреби.
Коментуючи переслідування Катрини Гандзюк, Стерненко констатує, що «замахи, напади, вбивства людей, котрі мають активну громадянську позицію, вже давно стали нездоровою тенденцією». На його погляд, цим злочинам сприяє «наша чудова правоохоронна система» – правоохоронці «не затримують злочинців, не викривають замовників, відмовляють у наданні держохорони», а більшість проваджень стоять на місці, «бо їхнє розслідування абсолютно неприховано саботується».
«За нападами стоїть структура із штатом людей та грошима для реалізації злочинів. Грошей немалих. Найбільше грошей сьогодні у росіян та підконтрольних їм місцевих феодалів. Я не знаю, чим саме закінчиться ця історія. Але знаю достеменно те, що якщо мовчання і бездіяльність вищого керівництва держави з цього приводу триватиме і надалі – буде дуже багато крові», – застеріг Стерненко.
Устименко. Одеса
5 червня в Одесі напали на керівника одеського «Автомайдану» Віталія Устименка. Двоє зловмисників підстерегли його під стінами Одеської обласної державної телерадіокомпанії на Фонтанській дорозі посеред дня. Устименка госпіталізували з раною стегна (цілилися ножем у корпус) і розбитою головою.
Віталій Устименко назвав останні події «мороком, який згущується довкола громадського сектора». Активіст визнав, що постійний фізичний тиск суттєво впливає на ефективність громадської діяльності.
«Ми як ніколи відволікаємось, намагаючись адекватно реагувати на ці виклики. Але ми це виправимо», – запевнив Устименко.
Булах і Лісічкін. Харків
У Харкові минулого року скоїли два напади на представників Харківського антикорупційного центру – у серпні напали на Дмитра Булаха, у вересні – на Євгена Лісічкіна. В обох випадках нападників було по двоє. Булаха госпіталізували з розбитою головою та поламаними ребрами.
«Справа Булаха» просунулася вперед: у травні цього року правоохоронці прозвітували про те, що виконавців і організатора нападу затримано. «Група осіб скоювала протиправні злочини, тяжкі злочини, вимагання, підриви аптек 911. Їх і підпалювали, кидали туди гранати. І одне з замовлень, яке вони отримали, – це в тому числі і напад на Дмитра Булаха», – розповів начальник поліції Харківщини Олег Бех.
Ватажок групи відмовився від співпраці зі слідством – замовників нападу не встановлено.
Коментуючи напад на Гандзюк, Дмитро написав у Facebook: «Отже, так. Або ми забуваємо про всі наші дуже суттєві протиріччя, дуже важливі ідеологічні розбіжності, непрощенні персональні образи, пробачаємо і завершуємо те, що мали зробити ще в 2014 році й розносимо всю цю зграю до кінця, розчищуючи політичне поле. Або такий підхід [як із Гандзюк] очікує всіх нас поодинці».
Шабунін. Київ
18 липня група осіб у спортивних костюмах та мілітарі-формі завдала ушкоджень керівникові Центру протидії корупції Віталієві Шабуніну під стінами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури: молодики вихлюпнули йому в обличчя зеленку, спричинивши хімічний опік очей. Ця група нападників належала до противників НАБУ та антикорупціонерів, котра того дня зіграла фактично на боці керівника САП Назара Холодницького та міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. В ті дні Холодницький якраз закрив кілька проваджень проти соратників Авакова.
Центр протидії корупції кинув клич у соцмережах – і впродовж кількох діб за допомогою «колективного розслідування» ідентифікував більшість нападників.
Вивчення зв’язків вивело розслідувачів на активістів організації «Братство» та Іллю Ківу (Ківа приятелює з Дмитром Корчинським).
Активісти опублікували знимки, котрі свідчать про те, що частина з нападників раніше перебували на службі у структурах МВС.
«Чому ми не впевнені, що винні в нападах на активістів будуть покарані? Тому що часто нападники та підлеглі міністра Авакова перебувають по один бік барикад», – заявили в Центрі протидії корупції після нападу на Катерину Гандзюк.
***
У день нападу на Катерину Гандзюк, 31 липня, у Бердянську застрелили ветерана АТО, громадського активіста і бізнесмена Віталія Олешка (позивний «Сармат»).
Того ж дня поліціянти затримали виконавців убивства. Згідно з попередньою інформацією, кілер – колишній учасник АТО, член добровольчого батальйону.
Мотиви вбивства Олешка наразі не встановлені. Поліція не відкидає ані версії про вбивство через громадську та політичну діяльність, ані через бізнес.
Під час пікету під стінами МВС у середу представники поліції заявляли, що справа про вбивство «Сармата» є свідченням даремного неспокою активістів, котрі вбачають у діях поліції засадничо «зраду» й перешкоджають проводити спокійне розслідування. Речник МВС Артем Шевченко також згадував про гучне вбивство юристки Ірини Ноздровської, котре зазнало великої політизації в суспільстві («такий хайп гучний», – Шевченко), але зрештою виявилося побутовим.
Натомість, як заявив під час пікету організатор акції Владислав Грєзєв, суспільство «не відчуває жодного прогресу» у розслідуванні резонансних справ, починаючи з убивства Павла Шеремета. Відтак, активісти передали до МВС список із переліком жертв нападів, вимагаючи від правоохоронців, аби ті відзвітували.
У цьому списку, зокрема, згадано активіста із Харківщини Миколу Бичка, котрого 5 червня виявили повішеним у Чугуєві. В той день Бичко збирав інформацію для екологічної акції, пов’язаної з очисними спорудами. Люди, котрі знали Миколу, не вірять у самовбивство.
Активісти також нагадали МВС про потребу розслідувати торішні напади на волонтерку Аліну Радченко та еколога Світлану Підпалу, знову ж таки, в Одесі.
Владислав Грєзєв сказав у коментарі УНІАН, що сумнівається в здатності МВС надати вичерпний звіт про розслідування цих справ. «Я в це не вірю. Я знаю і розумію, як працює система влади в країні. Це просто буде черговим маркером їхньої брехні», – сказав активіст.