Дещо про збір "Народної Ради".

Чернївцї дня 11. л. липня 1893 р.

 

Заповідженнй збір нового полїтичного тов. пана Тиміньского відбув ся в означений день при удїлї — як пише "Галичанин" — сто пятидесяти осіб.

 

Якось незручно приступати до опису того збору; якось трудно добувають ся відповідні слова, щоб визказати суд про "Народну Раду"... Ми бо видїли в означений день страшне пониженє руского народу та рускої чести... Ми бо чули, як кілька полїтичних евнухів відважилось предложити нашому народови дорогу що найнизшої, найсоромнїйшої полїтики, полїтики слїпого безвзглядного послушеньства супроти тих, у кого сила, у кого міць!

 

"Ми відлучили ся" говорив п. Тиміньский "від других руских послів (Стоцкого та Пігуляка) і пристали до Волохів тому, що у Волохів більшість, ну а у кого більшість, тот — звісно — може в соймї, в краю робити, що хоче, між тим, як меншість нїколи нїчого не добєсь"...

 

П. Тим. признав ся щиро, що він здав ся на ласку і неласку волоских панів, та що для руского народу очікує обїдків з паньских волоских столів... Та коби він при тім хотя настілько був щирий просити їх, щоб як найбільше дали! Але він свою мізерну завдачу зле виповняє, і йде сам проти живих інтересів руского народу як то доводить єгo тяжка зрада в справі кіцманецкої ґімназиї!

 

З прочих бесїд, виголошених на зборах "Народної Ради" можна би піднести хиба лиш бесїду п. Калитовского, котрий виступав проти науки нїмецкого язика в народних школах, доводячи, що така наука лише морочить дїтий.

 

Впрочім не було сказано нїчогісінько такого, щоби могло мати яке-таке значінє для нашого народу. Жадного з нинїшних пекучих питань не порушено. Не роз'яснено народови нашого положеня, не подано єму і крихти науки о наших полїтичних завдачах — (в якім би то напрямі нї було), не сказано єму навіть, щоб підпирав п. Тиміньского та єго помічників...

 

"Люди добрі! Ми тут заснували общество і воно буде старати ся о ваше добро. Для того виберіть видїл, котрий, як буде треба, скличе вас", що би — додамо від себе — знову дурити нас, православні християни, та знову понижати нас предложенями в родї тих, які ставлялись тепер.

 

Правда, ухвалено заснувати часопись, "бо", як ласкаво обяснив п. Тимінский "ми становимо партию, ну, а кожда партия на сьвітї має ґазету, т. є. таке письмо, таку часопись, в котрій вона говорить сьвітови, чого вона бажає". Із сего видко, що п. Тим. "пустив в трубу" і "Православну Буковину" і "Просвѣщеніе", то значить, що "партия", котру становить п. Тим. зі своїми прихильниками, єсть зовсїм нова партия, котра, здаєсь, буде займатись специяльно збезчещуванєм рускої справи...

 

Напослїдок належить діткнутись духового настрою, в якім розійшлись зібрані:

 

Пан Тиміньский тїшив ся, що склав собі партию, котра готова підперти єго мізерну полїтику. Буковиньскі консерватисти ликувати, що нове общество туй-туй знищило зайдів-українців. Справдешні "тверді" вийшли із салї з надїями, що — хоть воно не пішло так, як слїд — з часом обернесь, та що вони дістануть "Народну Раду" під своє правлїнє. Нетямущий же мужик пішов до дому з вірою в серцю, що учені голови привернуть єму долї... Дехто очікує нового житя від ложно руских чернівских комедиянтів — але розчарованє близко...

 

Москвофіл.

 

Буковина

14.07.1893

До теми