«Для людей, які працювали з Сашком Кривенком, отримати премію його імені — це те саме, що отримати Пуліцер», — сказав журналіст, редактор, один із засновників проекту «Наші гроші» Олексій Шалайський. Саме його вчора, 30 травня, нагородили премією «За поступ у журналістиці», яка заснована власне в пам'ять про леґендарного Олександра Кривенка.
Цьогоріч премія вже десята — «ювілейна». Раніше її отримали Сергій Рахманін, Юлія Мостова, Сергій Лещенко, Мартін Войцеховський, Вахтанг Кіпіані, Олена Притула та інші. Щороку переможців премії імені Кривенка визначає Капітула, до складу якої входить більше десятка осіб, які були його друзями чи колеґами у праці.
Морально і фінансово премію «За поступ у журналістиці» всі ці десять років підтримує і нинішній міський голова Львова Андрій Садовий. Він теж особисто знав Сашка і навіть свого часу допоміг йому реалізувати проект щоденної газети «Поступ».
У цій газеті, до речі, в останні роки своєї львівської журналістської кар'єри працював і вчорашній соленізант Олекса Шалайський. Інтернет-портал «Наші гроші», який нині робить Олекса, члени Капітули оцінюють як унікальне для України явище. Щоб замислити його і реалізувати, потрібна була неабияка сміливість (розслідуються ж бо корупційні схеми на найвищих рівнях держави) і неабиякий розум (схеми ж бо хитрі).
Цікаво, що сам Шалайський (нижче публікуємо повний текст його короткого спічу з нагоди вручення премії) свою роботу ані геройством, ані працею задля порятунку України не вважає. В іронічному (майже як у самого Кривенка) тоні він каже, що не бореться з корупцією, а лише описує її. «Z» він відверто розповів, що робити таку свою роботу йому просто цікаво. «Хтось заплутав клубок, а ми сидимо і його розплутуємо. Це така інтелектуальна забава. Головоломка. Ребус», — каже Олекса. Трохи більше року тому, нагадаємо, розв'язуючи один з таких ребусів, Олекса викрив міністра енергетики Юрія Бойка і фактично одноосібно створив справу, про яку довідалася вся країна, з умовною назвою «вежі Бойка».
Втім для членів Капітули, що визначають переможця премії щороку, важливою є не сама лише буквальна робота претендента в журналістиці. Багато важить тут і кривенківський дух, спорідненість з поглядами Сашка, його життєвими переконаннями. Олекса Шалайський, мабуть, як ніхто з попередніх власників премії «За поступ у журналістиці», відповідає цим невиписаним критеріям. До речі, будучи справді близьким товаришем Кривенка, Шалайський залишив собі лише символічне втілення премії, а матеріальну її частину тихенько, в коридорі, без спалахів фото- і відеокамер передав родині Сашка — у Кривенка четверо доньок і скоро на світ з'виться онук.
Нижче подаємо дослівно, що сказав учора Олексій Шалайський, але перед тим нагадаємо: в пам’ять про Сашка Кривенка у Львові щороку, паралельно з урочистістю вручення премії, відбувається і Лекція свободи його імені. Цього разу лекцію читала професорка Києво-Могилянської академії, знаний і поважаний історик Наталія Яковенко. Лекція, заснована як приватна ініціатива чотирьох осіб — Оксани Винницької, Ярослава Грицака, Ореста Друля та Мирослава Мариновича, — відтепер інституалізується. Нею, як, ймовірно, і премією «За поступ у журналістиці», з наступного року опікуватиметься Український католицький університет.
Як сказала в інтерв’ю «Z» пані Винницька, «якщо ми хочемо, щоби ця справа тривала якомога довше, то мусимо передати її в руки установи. УКУ щороку допомагав нам із організацією Лекції. Це гідна інституція. Спільно не просто продовжуватимемо почате, але й розвиватимемо його».
Слово Олексія ШАЛАЙСЬКОГО
(30 травня 2013 року. Конференц-зал «Арена-Львів»)
Кривенка тепер навіть більше, ніж тоді, коли він був…
Для людей, які працювали з Сашком Кривенком, отримати премію його імені — це те саме, що отримати Пуліцер. Таких людей є багато, тому що Кривенко, як улюблений його Сковорода, просто йшов по життю, а до нього долучались постійно неофіти, учні, друзі, чимось осяювались від нього і розходились по інші кутки, набирали свої ватаги людей і т.д., і т.д.
В результаті дійшло до того, що тепер багато молодих журналістів на прізвище Кривенко питають: хто це? А насправді сьогодні після цього розходження його учнів по світу Кривенка зараз є більше, ніж тоді, коли він жив. Я насправді думаю, що він десь і зараз є і десь собі іде.
Журналісти, на відміну від інших митців, не лишають по собі ні картин, ні симфоній, ні скульптур. Коли час від часу бачиш, що хтось використовує слово, яке би використав Кривенко, хтось фразу, хтось пише текст, хтось створює проект, який би він би теж, можливо, хотів створити. Мені приємно, що той проект, який створили ми два роки тому... Люди, які особисто знали Кривенка, вирішили, що він може стояти поруч з його прізвищем.