СТРИЯНИН, ЯКИЙ «ПОДАРУВАВ» УКРАЇНЦЯМ АЛЬТ.
Зенон Дашак – музикант, композитор, педагог-альтист, професор, мистецтвознавець, громадський діяч. Завдяки його музичним напрацюванням альт почали використовувати, як окремий інструмент. Сьогодні учні та послідовники Зенона Дашака – відомі усьому світу музиканти. 17 липня виповнюється 90 років з дня народження колишнього ректора Львівської консерваторії.
Родом Зенон Дашак зі Стрия. Тут почав здобувати свою першу музичну освіту: клас скрипки у відомого педагога Ольги Заяць. Його батько Олексій працював машиністом поїзда (на той час та професія була престижною і досить прибутковою). Обоє синів – старший Богдан та молодший Зенон захоплювалися музикою. Богдан Дашак після Другої світової війни емігрував до Великобританії, там одружився, співав у чоловічому хорі «Гомін» в Манчестері. Його син –Джон Дашак – оперний співак світового рівня.
Зенон Дашак продовжив навчання у Львівській державній консерваторії імені М. Лисенка (клас професора Павла Макаренка), далі вступив в аспірантуру Київської державної консерваторії імені П. Чайковського. Захистив дисертацію на тему “Камерно-інструментальні твори і виконавська діяльність М. Лисенка” та залишився викладати в Києві, заснувавши клас альта. Згодом зайняв посаду проректора з навчальної та наукової роботи. Не переставав музикувати, маючи нагоду співпрацювати з відомими ансамблями. Після тринадцяти років навчання та професійного зростання не завагався, коли з’явився шанс покинути столицю і повернутися до Львова. У 1965 році Зенон Дашак став наймолодшим в тодішньому Союзі ректором Львівської державної консерваторії імені М. Лисенка.
«На пропозицію вернутися у Львів і очолити Львівську консерваторію тато радо згодився, бо і до родини, і до рідного Стрия ближче, та і тодішнє керівництво, на превелике диво, зрозуміло, що україномовний, родом із Західної України керівник більш доцільний у Львові, ніж представник інших регіонів. Тепер про найважливіше. І при попереднику Дашака Миколі Колессі, і при ньому Львівська консерваторія, на відміну від інших, була суто україномовною. Батько і в сім’ї, і на роботі розмовляв тільки українською. Друге те, що, не дивлячись на щоденну присутність так званих "кураторів" від КҐБ, батько робив все, щоб захистити студентів та працівників консерваторії від переслідувань. Знаю, що були випадки, коли він міг приховати інформацію про людей, ризикуючи собою і своєю роботою. Це були важкий період, коли, балансуючи на лезі, треба було зберегти талановитих музикантів. Він виховував мене в любові до України, розказуючи її правдиву історію та даючи правильну оцінку тогочасній владі. Робилось це, очевидно, поза межами нашої хати, так як "всечуючі" вуха були всюди. Отже, займаючи тоді високу посаду, Зенон Дашак зумів прислужитися українській музичній культурі», – розповів Z син Зенона Дашака, відомий львівський диригент, піаніст, композитор Богдан Дашак.
В перший рік свого ректорства Зенон Дашак подарував українській сцені своє дітище: Львівський струнний квартет у складі: Олександра Деркач (скрипка), Богдан Каськів (скрипка), Харитина Колесса (віолончель) та Зенон Дашак (альт).
«Цим складом об’їздили весь Радянський Союз. Інколи, утворюючи квінтет, до них приєднувався видатний український піаніст Олег Криштальський. Бувало, що Харитину Колессу підміняв відомий український віолончеліст та композитор Юрій Ланюк. Пригадую такий курйозний випадок з поїздок квартету, коли у фінансових відомостях випадково вказали Харитину Колессу, а підміняв її тоді Юрій Ланюк. Чиновник по-російськи зауважив: "Какое у Вас интересное имя – Харитон". Цей квартет виконував багато програм, сформованих з творів українських та зарубіжних композиторів», – поділився Богдан Дашак.
Ансамбль проіснував майже тридцять років. Змінювалися виконавці, але не зникала його популярність. Львівський струнний квартет успішно виступив на Міжнародному фестивалі камерної музики (1978 р. Ланьцут, Польща). Репертуар «ґрунтувався на кращих зразках західноєвропейської класики та надбаннях сучасної, зокрема української музики»¹. «Колектив зумів привернути увагу до новаторських здобутків вітчизняних композиторів, зокрема Станіслава Людкевича, Бориса Лятошинського, Василя Барвінського, Миколи Колесси. Мирослава Скорика. Цикли концертів «Творчість композиторів сучасного Львова», що проходили впродовж 1978 року, – теж результат ініціативності і плідної праці Львівського струнного квартету»,² – пише доцент, кандидат мистецтвознавства (Ph.Dr.), доцент кафедри камерного ансамблю та квартету Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка Ніна Дика.
Музикознавець Ніна Дика виділяє у Зенона Дашака вміння «тонко реагувати на виклики часу і зміни в суспільстві». «Успіхи альтиста Зенона Дашака у складі камерно-інструментальних ансамблів стали свідченням неспинності процесу формування нової української школи виконавства, де на чільне місце вийшла проблема оригінальної, притаманної даному колективу, а водночас повністю адекватної композиторському задумові інтерпретації камерних творів»³.
Ректора Львівської консерваторії Зенона Дашака цінували не лише за віддану працю в галузі музики, але й за високі людські чесноти. Не дарма його альтова школа дала світовій та українській музиці численних випускників. Його видатні учні – професори Дмитро Комонько, багаторічний асистент Юрій Далецький, завідувач кафедрою альта, віолончелі та контрабасу Київської консерваторії Дмитро Гаврилець та інші.
«Батько став засновником української альтової школи тому, що пропагував альт як повноцінний сольний інструмент на рівні скрипки чи віолончелі. Постійно шукав нові твори для альта, які тоді не виконувалися. В Україні альт сприймався як оркестровий інструмент. Будучи хорошим альтистом, часто грав соло та приймав участь в камерних ансамблях. Найважливіше, що випустив цілу плеяду прекрасних альтистів, які стали провідними виконавцями та педагогами», – каже син Зенона Дашака Богдан.
І додає промовисту деталь: тато, бувало, позичав свій дорогий інструмент студентові, який хотів собі підробити музикуванням у вільний від навчання час.
«Звичайно, батько любив талановитих студентів, але цінував у них хороші людські якості. Був комічний випадок: один татовий студент після пар відпочивав з компанією друзів і … їм не вистачало грошей, щоб розрахуватися за замовлене. Саме нагодився ректор. Студент не розгубився і попросив у батька позичити йому гроші. Нічого не сказавши, тато вийняв 25 радянських карбованців і протягнув їх студенту. Віддаючи належне студенту, скажу, що через два дні він, одягнувши костюм і краватку, чекав своєї черги у приймальній ректора. Борг віддав. Це простий приклад того, як в життєвій ситуації можна залишатися людиною, а не тільки суворим начальником-самодуром. Батькові вдавалося, крім професійних навиків, виховувати в студентах і людські чесноти», – додав Богдан Дашак.
Весь рід Дашака посвятився музиці. Дружина Зенона Дашака – Анна Дашак – відома оперна та камерна співачка, педагог. Їхні діти – Богдан та Ірина – музиканти. Ірина – піаністка, як і колись батьки, працює в Національній музичні академії України імені П. Чайковського у Києві. Внуки теж наслідують родинну традицію, зокрема, син Богдана Дашака, названий на честь дідуся, талановитий альтист.
Зенон Дашак любив повертатися до рідного містечка. Щонеділі їздив в Стрий провідувати батька, який скоро овдовів. Син Богдан часто чув від тата про «Лани» (передмістя Стрия), де Зенон Дашак провів своє дитинство. Дуже любив річку Стрий, де часто купався та рибалив. Удостоєний звання "Почесний громадянин міста Стрия". Саме в рідному місті раз в два роки відбувається фестиваль-огляд учнів струнних відділів музичних шкіл Західної України імені Зенона Дашака.
Проте зі Стриєм були пов’язані не лише приємні спогади. Ось що згадує відомий оперний співак Джон Дашак про біографії батька та стрийка:
«Він був українцем, який опинився в Британії після Другої світової війни. Інколи згадував, як тікав від жахливого хаосу, але не міг взяти з собою молодшого брата Зенона, а той біг за ним аж до залізничного вокзалу. (…) Тридцять років він не міг контактувати з батьками і Зеноном. Пізніше дізнався, що Зенон назвав свого сина на його честь – Богданом. Для родини при «совєтах» контакт з родичами з-закордону був небезпечним. У 1980 році несподівано отримали лист від знайомої з Лондона. У конверті батько знайшов вирізку з львівської газети зі статтею про альтиста, який здобув інтернаціональне визнання, входив до складу журі конкурсів, займав високу посаду. Це був брат батька Зенон. Наша знайома збиралася до Львова і запропонувала конспіративно передати лист або номер телефону для Зенона. Пройшов деякий час, і Зенон передзвонив. Спочатку він мав сумніви, що людина, з якою він говорить, дійсно є братом Богданом. Тоді мій батько, щоб переконати Зенона, згадав слово, яке той у дитинстві не виговорював – кукуруженка (сміється). Брати таки зустрілися через 40 років розлуки, коли Зенон Дашак приїхав на міжнародний конкурс в Мюнхен. Після розпаду Союзу побував у Львові і Богдан Дашак.
«P.S. Хочу запросити всіх на ювілейний концерт, присвячений 90-річчю з дня народження Зенона Дашака, який відбудеться 27-го вересня в залі Львівської філармонії. Серед солістів видатний німецький альтист, професор Хартмут Роде (Берлін). Беруть участь внуки мого батька: Софія Дашак (фортепіано) і Зенон Дашак (альт). Зокрема Зенон виконає альтовий концерт Уолтона разом з оркестром оперної студії ЛНМА імені М. Лисенка. Чекаємо на Вас друзі! Щиро Ваш, Богдан Дашак».
____________
¹ Дика Н. «Славний стриянин Зенон Дашак» // «Гомін волі». – 2008. – 4 жовтня
² Так само
³ Дика Н. «Альтист Зенон Дашак у камерно-інструментальному вимірі України (до 90-х роковин від дня народження)»//Камерний простір Львівщини: постаті та факти. Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції 25 квітня 2018 року. – Львів. – 2018. – С. 59