Минув один рік з часу запровадження Європейським Союзом безвізового режиму для українців – настав час на підсумки. Насамперед хочеться почати із неприємних пророцтв, котрими нас страшили найбільше: начебто Україна – це міґраційна загроза для Унії, це сотні кілометрів неконтрольованого кордону, це внутрішні й зовнішні біженці, це корупція загалом і на кордоні зокрема… Жодне із застрашувань, які використовували для дискредитації безвізового режиму, не справдилося: наша держава оминула «червоні лінії», зберігши значний запас, а за індикаторами Європейської комісії показала ліпші показники, ніж попередні країни-неофіти – для прикладу, Молдова та Сербія.

 

«Ми всі є європейська країна»

 

«Було багато песимістів і багато прогнозів: що це буде, як воно буде, як сприймуть наші громадяни, – радіє на прес-конференції в Києві Василь Серватюк, перший заступник голови Державної прикордонної служби. – Песимісти і скептики, які прогнозували нам невдачу, помилилися вкотре. Український народ, ми всі підтвердили, що ми є європейська країна».

 

На жаль, ДПСУ не підготувала надійних даних про використання українцями безвізового режиму (про ці дані ще підеться нижче), та пан Василь має рацію: громадяни України не завдали Унії міґраційних клопотів.

 

Півтора тижня тому українська урядова делеґація звітувала в Брюсселі про виконання плану Україна-ЄС, і не почула зауважень у свій бік. «Я був доповідачем від України на панелі про управління кордонами. Оцінка від колег із ЄС одностайна – загрози від громадян України, з боку подорожніх, які використовують територію України як транзит, на сьогодні немає», – розповідає Серватюк.

 

Василь Серватюк (ліворуч) радіє за українців

 

Експерти пояснюють: рік «безвіззя» приніс для України не лише насолоду відкритим світом, а й став пробами.

 

«Ми проходили тест і на європейськість, і на те, наскільки можемо дотримуватись правил і зобов’язань, які передбачав безвізовий режим», – коментує Ірина Сушко, виконавчий директор організації «Європа без кордонів».

 

Завізувати «безвіз»

 

Ірина Сушко нагадує, що акурат на український безвізовий марафон припала європейська дискусія про нові правила припинення безвізових режимів. Дебати були спричинені не Україною (хоча низка експертів чулася у власних інтерпретаціях дуже вільно), але на ділі вийшло так, що воднораз із лібералізацією офіційний Київ отримав і низку вимог щодо збереження «безвізу».

 

«Коли безвізовий режим став реальністю, ми не могли повністю розслабитися і отримувати задоволення лише від свободи пересування, – тлумачить Ірина Сушко, – тому що ЄС оновив механізм призупинення (visa suspension mechanism). Цей механізм має дуже чіткі критерії. Якщо би країна порушила їх, ми могли би опинитися в дуже неприємній ситуації, коли безвізовий режим став би візовим».

 

Європейська комісія стосує три «міґраційні» індикатори для визначення добросовісності мадрівників: частка громадян, яким відмовлено у в’їзді; частка міґрантів, котрих виявили в ЄС без документів і дозволів; кількість прохань про притулок до країн Унії. Якщо число «аутсайдерів» за котримсь із індикаторів зросло в динаміці на 50%, то тоді виникають підстави застосувати suspension mechanism. І саме тут дозволимо собі насолоду перейти до статистики.

 

Згідно з даними європейської агенції Frontex, у 2017 році українці отримали 37,1 тисячі відмов на в’їзд до країн ЄС. Це приблизно піввідсотка із загальної маси мандрівників-українців. Водночас, в динаміці цей показник звучить неприємніше: за рік частка відмов зросла на 34%.

 

 

Водночас, як заспокоює Ірина Сушко, це число не мало би нас лякати. В інших країнах у перший рік безвізового режиму відсоток був іще вищим: в Молдові (отримала лібералізацію в 2014 році) він становив 59%, а в Сербії (2010-й) – цілих 70%.

 

Найчастіше причиною для відмови у в’їзді була відсутність документів, які б підтверджували мету поїздки (16 тисяч випадків). Далі – відсутність дійсної візи чи дозволу на проживання (8 тис.), нестача фінансового забезпечення (4 тис.), попередні порушення чи зловживання (2 тис.), порушення терміну перебування 90/180 днів (2 тис.).

 

Минулого року в ЄС виявили 32,6 тис. нелеґальних міґрантів із України. Проти попереднього року цей показник зріс на 12%. «Серйозних збурень не помічаємо. Однак це та річ, яку треба контролювати постійно», – коментує Сушко.

 

За третім із критеріїв – кількістю прохачів притулку – Україна поліпшила своє реноме: число втікачів зменшилося на 18,3%. «2017 рік для українських шукачів притулку в ЄС є найнижчим за рівнем, починаючи із 2014 року», – додає представниця «Європи без кордонів».

 

 

Навпаки ж, проблема з прохачами притулку завдала великого клопоту Грузії, котра отримала безвізовий режим майже одночасно з Україною: низка країн були готові розпочати процедури suspension mechanism через стрімкий приріст шукачів прихистку з Грузії.

 

Прикордонна – але не арифметична 

 

Під час прес-конференції, скликаної для підсумків першого року безвізового режиму, з’ясувалася несподівана колізія: Державна прикордонна служба не змогла верифікувати дані про кількість відмов українцям.

 

Так, кореспондент інтернет-видання «Європейська правда» Сергій Сидоренко нагадав заступникові голови Прикордонної служби, що раніше ДПСУ щоденно повідомляла про кілька-кільканадцять відмов, і в сумі ці дані не могли сягнути 37,1 тисячі випадків. Василь Серватюк сказав на це, що ДПСУ не має належного інструментарію для обліку подорожніх по наш бік кордону – цю статистику здатні наповнювати лише служби країн Унії.

 

«Якщо на наземних пунктах перетину кордону ми бачимо, коли людину не пускають через кордон, то в авіаційних пунктах ми можемо дізнатися про це, тільки якщо громадянин повідомив нашого прикордонника, що його не пустили до ЄС. На жаль, велика кількість українців не заявляє», – виправдовується Серватюк.

 

 

Проте виявилося, що Прикордонній службі бракує й інших даних. Зокрема, проявилася ціла біда ще й із базовим числом – із кількістю українців, котрі за минулий рік змогли скористатися безвізовим режимом.

 

«Ми маємо підстави говорити, що статистика Державної прикордонної служби – помилкова», – пише «Європейська правда» у своїй вівторковій статті.

 

Згідно з офіційним обліком ДПСУ, українці скористалися безвізовим режимом 555 тисяч разів. Загалом же з моменту введення безвізового режиму кордон ЄС перетнуло 20,3 мільйона подорожніх.

 

Як підказує здоровий глузд, мізерних 3% «покриття» безвізовим режимом (0,6 млн на 20 млн) – це занадто малий відсоток.

 

Офіційна графіка ДПСУ

 

Аби унаочнити дисбаланс, наведемо офіційні дані польської прикордонної служби: у рамках безвізового режиму у 2017 році до Польщі в’їхало 1,3 млн українців. Йдеться, наголосимо, лише про сім місяців «безвізу» і лише про одну, українсько-польську, ділянку кордону – і лише в цій обмеженій вибірці є більш ніж двократна похибка.

 

Згідно зі статистикою Прикордонної служби України, безвізовий «трафік» на польському кордоні становить 22% від загального (звісно, абсолютні дані ДПСУ слабують, та, можливо, відносні пропорції відображають реальну картинку). Відтак, якщо перетини кордону з Польщею використати як частинку математичного рівняння, то вийде, що мало би назбиратися, згрубша, 5 мільйонів перетинів кордону на лібералізованих умовах. Згідно з оцінкою експертів, таке число є ближчим до правдивого.

 

Ну це ж треба! Якщо «зрада», то завжди гучно і з вихилясами, а коли «перемога», то навіть порадіти не вміємо!..

 

 

КОМЕНТАРІ

 

Ірина СУШКО,

«Європа без кордонів»:

 

 

– Що нам очікувати далі від «безвізу»? У найближчий рік-півтора ми очікуємо збільшення кількості громадян України, які скористаються безвізовим режимом. Також ми думаємо, що триватиме зменшення кількості звернень за шенгенськими візами (за рік число аплікацій зменшилося з 1,41 млн до 0,72 млн, – Z). І при цьому вважаємо, що фактором ризику стабільності дії безвізового режиму може залишатися якраз питання нелеґального перебування громадян України в ЄС, які переберуть термін перебування, формулу 90/180.

 

Також передбачаємо, що леґальна трудова міґрація продовжить стабільно зростати і залишиться переважно «циркулярною» – українці будуть їздити, та водночас і повертатимуться до України. Чому я згадую про власне леґальну трудову міґрацію? Впродовж минулого року ми чули невпинно, що «безвіз» підштовхує українців до виїзду закордон з метою працевлаштування. Ми певні, що безвізовий режим не має прямого впливу на трудову міґрацію. Хоча, безумовно, ми знаємо, що окремі країни ЄС (і прикладом є Польща) збільшили можливість працевлаштування у рамках «безвізу».

 

 

Максим СОКОЛЮК,

голова Державної міґраційної служби України:

 

 

– Ми почали видачу біометричних документів іще в січні 2015 року, розуміючи, що рано чи пізно [буде безвізовий режим]. За цей період ми оформили понад 8 млн 800 тис. біометричних документів. А відколи оголошено про початок «безвізу», за цей рік оформили понад 5 мільйонів паспортів. Якщо порівнювати із попередніми роками, ми оформлюємо вдвічі більше документів, і таке навантаження триває. І хоча воно потрохи зменшується, в деякі дні, коли громадяни зверталися до нас, розуміючи, що «безвіз» працює і варто планувати поїздки, ми реєстрували 26-28 тисяч звернень. На сьогодні цифра зменшилася –15-17 тисяч громадян звертається кожного дня. Є проблеми. Є черги, на жаль.

 

12.06.2018