Польські військові служби почали збирати інформацію про спосіб життя громадян непольського походження. Кількадесят старост у західній та південно-західній Польщі отримали листи від воєводських військових штабів, у котрих повітову владу просять надати інформацію військовим комісаріатам про чисельність громадян непольського походження, рівень інтеграції з рештою суспільства, рівень життя, основні проблеми та конфлікти, що виникають у місці замешкання. Військові також просять вказати офіційних і неформальних лідерів організацій, які є членами інших етнічних груп, аніж польська.
Про це повідомляє радіо RMF.
Воєводський військовий штаб у місті Ополе
Повітова влада має надати відповідь військовим комісаріатам до вересня.
Як зазначено в листі, військовикам ідеться про творення так званого "театру стратеґічного інтересу".
Офіційні особи генерального штабу збройних сил Польщі запевнили, що їхній запит цілковито відповідає правовим вимогам і походить від конституційного обов'язку армії обороняти свою країну. Генштаб каже, що збір інформації не стосується персональних даних, а є "статистичним, кількісним та якісним".
Журналісти слушно дивуються: якщо йдеться про інтерес до статистики, то чому армія збирає дані про конкретних лідерів груп?
Голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима заявив, що справою про збір інформації військовиками мусять зайнятися омбудсмен і урядовий уповноважений з питань недопущення дискримінації, а також спільна комісія уряду та національних меншин. Від імені ОУП він звернувся до прем'єр-міністра та президента РП із закликом втрутитися в ситуацію.
Тима заявив, що такі дії "можуть знищити багаторічні напрацювання незалежної Польщі" в політиці міжетнічних відносин і спричинити до напруженості в місцевих громадах, підриву дій груп меншин, адже армія опосередковано ставить під знак запитання лояльність їхніх лідерів.
Видання українців Польщі "Наше слово" нагадує, що минулого року у Західнопоморському воєводстві збирали інформацію про громадян Польщі іншої, ніж польська, національності. Збір відбувся на прохання тодішнього міністра національної оборони Польщі. Тоді представники української громади Західного Помор’я сприйняли такі дії як сигнал, що "держава не довіряє нам (українцям, – Z) як громадянам".