Рон Говард зробив кіно «Ігри розуму» про вченого, який бореться з власним божевіллям, і отримав Оскара. Якби американський метр зацікавився українським сьогоденням і почав його екранізувати, то статуетки жовтого чоловічка гріб би шуфлею. Огляд подій тижня, що минув.
Операція тижня
Насправді історія з Аркадієм Бабченком зараз тільки починається, і надалі головним героєм процесу буде не опозиційний російський журналіст, який знайшов притулок в Україні, а шеф СБУ Василь Грицак і Генпрокурор Юрій Луценко.
Про артистичний талант Юрія Віталійовича відомо ще з часів Кучми, якому тоді ще просто нардеп Луценко вручав лапті. Тепер виявилося, що і Василь Сергійович має задатки шоу-мена, бо представляв він «воскресіння» Бабченка в найкращих традиціях Майкла Баффера.
Наразі шоу скінчилося, і вітчизняним силовикам треба абсолютно серйозно представити доказову базу для суду щодо замовників і організаторів замахів на журналістів, політиків і громадських активістів (Луценко анонсував, що жертв мало бути 47 осіб) та не перетворювати подальших подій у виставу.
Якщо все відбудеться згідно з планом Генпрокуратури і Служби безпеки, то Грицаку і Луценкові можна буде вибачити зайвий артистизм, але якщо станеться прокол і представлена силовиками відносно струнка схема підготовки злочинів розсиплеться, то можна буде констатувати відсутність в країні структур, які мали б клопотатися за національну безпеку.
Сварка тижня
Про те, що керівник Кабінету Міністрів з підлеглим йому главою фінансового відомства живуть, як Сірко з Мурчиком, було відомо давно, але цього разу конфлікт Гройсмана і Данилюка набув вже непристойних форм і навіть вихлюпнувся на міжнародну арену.
Міністра фінансів так роздратувало бажання поставити йому в заступники керованих не безпосередньо ним людей і перепідпорядкувати фіскальну службу від Мінфіну безпосередньо Кабміну, що він пожалівся послам кран «Великої сімки».
Європейці з американцями не особливо демонстрували свою реакцію на вправляння Данилюка в епістолярному жанрі, а от Гройсман майже моментально заявив, що мав розмову з головним фінансистом і отримав від нього вибачення.
В перекладі з бюрократичної мови доступнішим сленгом – наразі Гройсман вправив Данилюку мізки.
Що буде далі, прогнозувати не візьметься жоден екстрасенс чи експерт з телевізора. Данилюк зав’язав на себе контакти з Міжнародним валютним фондом, грошей якого вітчизняний уряд чекає, як Божого змилування.
Якщо кредитори скажуть Україні «до побачення», то дефолт вигулькне, як казав класик, з усмішкою хижой. І тоді буде війна аргументів – міністр фінансів твердитиме, що злочинна влада не дала йому працювати, Кабмін переконувати, що саме Данилюк напартачив в роботі з МВФ. Щоправда, для економіки то вже буде глибоко по цимбалах.
Звільнення тижня
Голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), Дмитро Вовк отримав додаток -екс.
За три з половиною роки керівництва цією структурою молодий чоловік з іноді імпозантною щетиною заробив на прикметник «одіозний». За цей час тарифи на енергетику помітно зросли для промисловості, а для населення вони зросли до непристойних масштабів.
Схему «Роттердам +», якою ледве не страшать дітей, також пов’язують з Вовком, а самого відставника пов’язують з Президентом Порошенком, чим і пояснюють його відносно довгу живучість на посаді, незважаючи на всі вольності в енергетичній сфері.
Майбутнє Дмитра Володимировича туманне. Він може ввійти в новий склад НКРЕКП, бо все-таки «людина Президента», але, ясна річ, не на правах голови, а може полишити комісію назавжди, бо Порошенкові геть не потрібно, аби проблеми в галузі асоціювалися безпосередньо з ним.
Як би там не було, без кавалка хліба з маслом Вовк не залишиться, в крайньому разі, повернеться в інвестиційний бізнес до Валерії Гонтаревої, яку також бештали за діяльність в НБУ, але особливо на її здоров’ї то не позначилося.
Премії тижня
Пересічного громадянина трохи пересмикнуло від інформації про те, що спостережна рада НАК «Нафтогаз України» постановила виплатити 41-му працівнику компанії премії аж на $46,3 мільйона. Таким чином спеціалістів похвалять за те, що вони перемогли, здавалося б, непереможний «Газпром» у Стокгольмському суді, тобто просто кваліфіковано виконали свої функціональні обов’язки.
Тепер росіяни висять Україні $2,6 мільярда, але віддавати їх не поспішають. І для «нафтогазівців» то зле, бо з преміальних мільйонів вони отримають менш як половину, якщо борг з «Газпрому» стягнути не вдасться.
Щопавда, і в енергетичній сфері є люди зі специфічним почуттям гумору – кажуть, що популярним жартом в тій галузі є бажання, аби «Газпром» таки добудував газогін «Північний потік-2», щоб було потім що забирати.