Дорога для ровериста

 

 

Проспект Чорновола, вулиці Княгині Ольги, Варшавська та Сихівська – на цих львівських дорогах цьогоріч обіцяють обладнати велодоріжки. Ще частину будуватимуть у межах реконструкцій вулиць в районах Львова. Загалом за трохи більш ніж 20 млн гривень у місті з’явиться кілька десятків нових кілометрів смуг для роверистів.

 

В Україні дорожню інфраструктуру для двоколісних також активно розвивають в Івано-Франківську та Києві. Однак саме Львів сьогодні – лідер за кількістю побудованих велодоріжок. Щоправда, самі львівські велосипедисти далекі від думки про зразкове місто: ці статистичні кілометри не завжди придатні для їзди, а супутньої інфраструктури, як-от знаків та парковок, бракує ще більше, аніж самих доріжок.

 

Перші в Україні

 

Львів став одним із перших міст України, де всерй задумалися про можливість пересісти з автівок на ровери. Ще у 2010 році депутати міськради прийняли Концепцію розвитку велосипедного руху й облаштування велосипедної інфраструктури.

 

Цієї неділі, 20 травня, у львівському велодні взяли участь більше 2 тисяч велосипедистів. Цьогорічний заїзд став наймасовішим за всі 12 років його проведення. За підрахунками Львівської асоціації велосипедистів, ровером як транспортним засобом у місті користується 1,3% мешканців, тобто приблизно 10 тисяч осіб

 

«Створення велоінфраструктури є запорукою і політичного лідерства м. Львова як найбільш європейського регіону України. Створення велосипедної інфраструктури у м. Львові дасть можливість розвивати місто відповідно до європейського зразка. Отримання першості в Україні через поступове впровадження велосипедної інфраструктури у місті спрямовує політику органів місцевого самоврядування на екологічно чисте, зручне для життя та привабливе європейське місто», – йдеться у документі.

 

І вже через рік – у травні 2011-го – місто прийняло Програму розвитку велосипедної мережі на 2011–2019 роки. Відповідно до неї, до 2020-го в місті має бути 268 км велодоріжок. За словами директора міського Інституту просторового розвитку та радника міського голови Львова з питань велосипедної інфраструктури Олега Шміда, сьогодні є близько 100 км. За підрахунками Львівської асоціації велосипедистів – трохи менше 80 км.

 

Для детального перегляду клацніть на мапу

 

Найкраще розвинена велосипедна мережа сьогодні у Шевченківському районі Львова. За словами Олега Шміда, після того, як цього року побудують доріжку на вулицях Чорновола та Варшавській, ця частина міста буде сполучена з центром. А за умови, що наступного року нарешті вдасться провести реконструкцію вулиць Мазепи та Грінченка з облаштуванням там велодоріжок, мережею буде покритий увесь район.

 

Велодоріжка вгорі вулиці Городоцької

 

«Із Брюховичів велодоріжкою можна буде доїхати до Оперного театру. Це повноцінна мережа», – каже пан Шмід.

 

Водночас найбільший провал сьогодні – у напрямку Левандівки. Західні райони не сполучені з веломережею, хоча елементи там є. Наприклад, на вулицях Городоцькій та Левандівській.

 

Велодоріжка на Сихові, яка разом з велодоріжкою до Брюхович сьогодні є однією з найкращих у Львові. Знимка: Олег Шмід

 

«На Левандівці головне – побудувати доріжки на вул. Широкій та Сяйво. Наступного року я знову пропонуватиму їхнє будівництво, яке не вдалося цього року. Треба також доріжку на Городоцькій доводити до центру. Є і плани щодо вулиць Федьковича та Бандери. І це буде сполучення Городоцької з центром», – пояснює Олег Шмід.

 

Трафік, або Ті, хто не боїться

 

Щороку кількість тих, хто пересуваються містом на роверах, у Львові зростає, кажуть у Львівській асоціації велосипедистів. Так, станом на вересень 2017-го, частка поїздок на велосипедах від загальної кількості поїздок-переміщень у місті становить 1,307%. У 2009 при відсутності велоінфраструктури кількість осіб, які користувалися велосипедом як транспортним засобом, була на рівні 0,3 %. Згідно з дослідженням, яке провели у вересні минулого року, абсолютна більшість велосипедистів наразі – чоловіки (близько 90%). Експерти називають причину – їздити у Львові, попри частково створені умови, наразі надто небезпечно.

 

 

Знимка Ростислава Коваля

 

«1,3% – це ще дуже мала частка велосипедистів. Місту потрібно докласти ще багато зусиль для розвитку інфраструктури й забезпечення комфортних і безпечних умов на вулицях Львова, щоби число людей на велосипедах зростало», – переконаний Орест Олеськів, голова Львівської асоціації велосипедистів.

 

Найохочіше велосипедом користуються мешканці у віці 21–35 років, що становить 64,6% від загальної кількості роверистів міста, далі вікова група 12–20 років – 19,0%, вікова група 36–60 років – 13,9% та понад 60 років – 2,5%.

 

Велодоріжка явно обминає кіоск, а Олег Шмід стверджує, що все ok, бо насправді об'їжджати треба не МАФ, а людей на зупинці громадського транспорту

 

«Свідченням того, що велорух у Львові набув правильних обрисів, є те, що на вулицях міста можна зустріти роверистів різного віку – від підлітків до літніх людей. Також на велосипеді у своїх справах їздять із маленькими дітьми у велокріслах, з домашніми тваринами, також перевозять негабаритні покупки. Це все є свідченням того, що велосипед використовується не як розвага, а як реальний транспортний засіб для пересування містом. Звісно, велосипеди у Львові використовують і для рекреації, але такі велосипедисти їздять або за містом, або в лісопаркових зонах, тож до цього підрахунку вони практично не потрапили», – прокоментував результати обчислення велосипедистів член ради Львівської асоціації велосипедистів та голова ГО «Зручне місто» Юрій Тер-Арутюнян.

 

Оцінка львів’ян різних аспектів велоінфраструктури за 5-бальною шкалою в рамках Дослідження якості життя у Львові у 2017 році

 

якість велосипедних доріжок – 3,94

достатність станцій велопрокату – 3,19

системи знакування для велосипедистів – 2,91

логіка велосипедної дорожньої розв’язки – 2,65

облаштування стоянок велотранспорту – 2,54

кількість велосипедних доріжок та велосмуг – 2,33

безпечність зберігання велосипеду на парковці – 1,91

 

З одного боку, збільшення кількості велосипедистів – заслуга, зокрема, і нових велодоріжок; а з іншого, чимало львів’ян не наважуються пересісти на велосипед саме через недосконалість мережі.

 

Слупи та інші неприємні несподіванки

 

Одна з основних проблем – клаптиковість мережі та відсутність суцільних веломаршрутів, які би поєднували мікрорайони між собою чи з центром міста. І це попри те, що ще у програмі 2011 року одним з чотирьох основних принципів створення веломережі було прописано її цілісність. Наразі лише Шевченківський район у перспективі двох років зможе похвалитися розгалуженою мережею.

 

«Зараз основне питання – виділення коштів на реконструкції вулиць. Адже переважно велодоріжки прокладають під час ремонтних робіт», – каже Олег Шмід.

 

Однак на практиці все не зовсім так. Навіть ремонт не гарантує того, що на оновленій вулиці буде простір для велосипедистів. Як приклад – вулиця Мечникова, рекострукцію якої робили кілька років тому, та вулиця Личаківська, ремонт якої триває, але велодоріжка на ній не передбачена.

 

«Я був "за" велодоріжку на верхній частині Личаківської, – пояснює радник міського голови, але одразу ж пояснює, чому її там немає, – але я погоджуюся, що там є багато несприятливих факторів для велоруху: бруківка, інтенсивний рух тротуарами та великий градієнт нахилу вулиці. Велосипедний рух не передбачений внизу Личакіської, тому верхня частина хоч і має можливості для велоруху, не ввійшла у схему велоруху. Адже велодоріжка би вперлась у нікуди – в ту частину Личаківської, де немає можливості проїхати».

 

Конкретно у цьому випадку, пояснює Олег Шмід, знайшли альтернативний шлях з Пасічної – через Личаківський парк до Мечнікова і через Пекарську або прилеглі території. На вулиці Левицького доріжка має поєднатися з існуючою веломережею.

 

Однак і прокладена велодоріжка – не запорука успішного руху ровериста.

 

«Лише частину покладено так, як треба. Приблизно 10–20% велодоріжок зроблені вкрай погано. Наприклад, як на вулиці Миколайчука, де, я би сказав, доріжки просто немає, бо користуватися нею неможливо», – оцінює львівські велодоріжки Олег Шмід. Радник міського голови Львова бідкається, що його роблять винним чи не в усіх проблемах, пов’язаних із велодоріжками, коли насправді він далеко не завжди має вплив на ситуацію з їх прокладанням і побудовою.  

 

«У нас є дуже багато недобросовісних підрядників, які виставляють низькі ціни, аби виграти тендер. Тендерне законодавство зобов’язує вибрати найнижчу ціну. У результаті роботи або не завершують, або роблять неякісно. Я не замовник і важелів впливу на таких підрядників не маю», – пояснює Олег Шмід.

 

За словами Ореста Олеськіва, перші велосипедні велодоріжки у Львові – як, наприклад, на Липинського – були зовсім далекі від досконалості. Тут і різкі перепади висот, круті повороти, і відсутність інфраструктури для пішоходів поруч, через що вони часто використовували велодоріжки як хідник, провокуючи зовсім не поодинокі конфлікти. Та оскільки і на ці велодоріжки витрачено гроші, переробляти їх будуть, очевидно, не скоро. На щастя, каже Орест Олеськів, новіші велосмуги – кращі. Однак, знову ж таки, є прикрі винятки – як на вулиці Стуса, де, попри нову доріжку, їхати нею некомфортно та небезпечно.

 

вул. Стуса

 

«Коли роблять дороги, у нас часто встановлюють решітки старого радянського зразка, куди легко потрапляє колесо, що є небезпечним», – скаржиться роверистка Оксана Авраменко. За її словами, таких непродуманих деталей багато.

 

Знимки Дем'яна Данилюка

 

Врешті, міряти треба не лише кілометрами, кажуть львівські роверисти. Йдеться також про супутні елементи, які роблять користування велосипедом у місті зручним, а їх відсутність додає неприємностей. Це підвищені пішохідні переходи, понижені бордюри, дорожні знаки, спеціальні світлофори, розвинена мережа велопарковок тощо. Окрема тема – вказівники веломаршрутів, освітлення доріжок тощо.

 

Натомість отримуємо стовпи посеред велодоріжок, незручні повороти під кутом 90 градусів і часто зіштовхування інтересів велосипедистів та пішоходів на вузьких ділянках хідника.

 

 

Для детального перегляду клацніть на мапу. Це велодоріжка на Городоцькій. «Схема проїзду цим лабіринтом. А вам лише потрібно було проїхати 400 м прямо», пише блогер, колишній радник міського голови Львова з транспортних питань Дем’ян Данилюк.

 

Інтенсивність пішохідного руху, звісно ж, ніким не враховувалася на цій (на всіх?) вулиці

 

«Аби виконати програму, Львову треба збудувати ще майже 200 км за наступні два роки. Враховуючи нинішню ситуацію, це виглядає нереально. Є надія, що заявлені на цей рік плани втілять в життя, – каже Орест Олеськів і продовжує. – На наступні роки маємо кілька пріоритетів. Львову потрібно продовжувати активно будувати велоінфраструктуру, робити її якісною, зручною та безпечною. Інший пріоритет – створення комфортних умов для пересування у місцях, де немає велодоріжок. Це передбачає, зокрема, і зниження максимально дозволеної швидкості, і створення смуг, придатних для пересування на велосипедах. І не забувати про парковки, адже щоби їздити, велосипеди потрібно десь залишати», – підсумував Орест Олеськів.

 

22.05.2018