Повідомленє українського уряду.

 

(УДТА) Київ, 12. мая 1918.

 

До уряду надходять відомости, що аґітатори, котрі очевидячки зацїкавлені в тому, щоби сїяти смуту і анархію в нашій стороні, нїби то на Українї знова заведено скинуте народом самодержавіє, причому самодержцем являєть ся гетьман, що новий уряд стоїть на шляху реакції, котра прагне відняти у народа всї його полїтичні і громадянські свободи; що нїби-то цей уряд складається виключно із значних поміщиків і капіталїстів і длятого цей уряд анї трохи не турбуєть ся задоволенням земельної нужди українського селянства, а також правдивих соціяльних вимагань робітничої кляси і врештї, що по духови свому новий уряд являєть ся ворогом української нації і її молодої ще не зміцнївшої державної самостійности. При малій свідомости широких мас подібна злонаміренна аґітація може мати успіх і викликати безпорядки, подавленнє яких необхідне в інтересах належного державного порядку і спокою, може іти разом з тяжкими, инодї крівавими жертвами.

 

Для того уряд лїчить своїм обовязком звернути ся до населення України з розясненням, що всї приведені чутки виявляють із себе або злу брехню тих, кому далекі інтереси українського народу і хто ради власних інтересів не цураєть ся недоступних заводів полїтичної боротьби, або як непорозуміння, котре виникає із мало серіозного і глибокодумкового відношеня до біжучих подїй.

 

Гетьман не прагне стати самодержцем.

 

Званє гетьмана є воплощення історично-наційної української форми ідеї незалежної і свобідної України.

 

Возглавляючи український уряд гетьман тим самим відроджує і закріпляє в народнїх думках ідею про неодмінні народні і козацькі вольности.

 

Грамота гетьмана, котра поклала початок для нової епохи в історії державного життя України, свідчить про те, що не може бути навіть розмови про прагнення нового уряду до подавлення української національности, її мови, її культури, забезпечення прав української мови в школї державних і громадських установах, і зміцнення всїх форм української державности.

 

Разом з тим уряд визнає права всїх других проживаючих на території України національностей.

 

З повною пошаною відносить ся до їх культури і не стане вживати нїяких заходів, що до пригноблення якої би то не було частини громадян.

 

Основне завдання уряду, котре має тимчасовий переходний характер заключаєть ся в тім, щоби зміцнити на Українї державний порядок при умовах повного спокою і правдивої свободи довести сторону до момента скликання народнього представництва, котре виявить справжню, без вплива з якого би то нї було боку, волю українського народу відносно будучого державного устрою України.

 

Учинення відповідного виборчого закову виявляє мету найблизших турбот уряду і у всїх важних справах воно розчитує ся на слівдїяльність людий державного опиту і наукового знаття.

 

Міське самоврядування дуже необхідне нинїшньому урядові, в склад котрого війшли особи зі значною попередньою громадянською дїяльністю по працї що до утворення місцевого життя.

 

Підозріння в бажанню уряду зменьчити права місцевого самоврядовання і усунути від нього широкі кола населення, повинні з сього приводу цїлком відпасти.

 

Але подїї останних часів показали, що постановка місцевого хозяйства можлива тільки при умовах закликаних до цїєї справи більш підготовлених елєментів, для чого потребуєть ся стежити загального демократичного характеру земельних і міських управлїнь; внести в виборчий закон для сих установ такі внесення, котрі би забезпечили продуктивну і продуману працю для добробуту місцевого населення.

 

Уряд не має на метї заміряти ся на якінебудь полїтичні вільности, але в небезпечну добу, яку переживає наша країна, після таких тяжких пережитих нами покут, інтереси державного ладу повинні стояти на першому місцї, і як в окремих випадках для цих вищих інтересів уряд буде змушений вжити сурових заходів, то виключно на час до заведеня спокою в країнї і встановленя умов нормальної творчої державної працї, якої тепер передбачаєть ся так богато.

 

Не осуду, а підтриманя в праві сподїватись уряд у безмірно тяжкому дїлї, яке він провадить при такім тяжкім становищу, якого країна ще нїколи не переживала. Також несправедливі обвинуваченя уряду в послугуванї інтересам великих власників і повнoмy забуттї необхідних потреб селянства.

 

Хазяйственне, сильне селянство є підвалина народнього добробуту в такій хлїборобській країнї, як Україна, і уряд приступив уже до виробленя пляну земельної рефорчи, поставивши собі неодмінною метою задовольнити потребу в землї малоземельних та безземельник хлїборобів.

 

Уряд не має наміру вступати нї на шлях внесеня права власности, нї на шлях небезпечних спроб, яких ще не знає нї одна культурна країна, нї на шлях знищеня сїльсько-господарської культури, яка уявляє підвалину народного господарства України. Але уряд не запинить ся нї перед якими жертвами, щоб утворити на Українї селянство здорове, забезпечене землею, здібне піднести до найвищої точки її добробут.

 

Ті землї приватних власників, які необхідно для цієї мети відчужити без порушеня інтересів сїльсько-господарської культури, будуть викуплені державою та передані по неважкій цїнї хлїборобам, які нуждають ся. Подробицї складеної на таких умовах земельної реформи будуть досконально розроблені при участи фаховцїв дїячів, що користують ся повагою населеня.

 

Одночасно справедливі домаганя робітників, які не ведуть до загину рідної промисловости, завжди зустрінуть допомогу уряду, а професійні спілки, о скільки вони займають ся охороною професійних інтересів, користують ся з боку уряду повним признанєм.

 

Уряд не вважає необхідним оголошувати докладну програму законодавчої працї, бо остання належить майбутньому народному представництву. Але уряд вважає себе зобовязаним здїйснити тепер же законодатні заходи, які являють ся негайними задля встановленя в країнї ладу, зміцненя влади і утвореня нормальних і культурних умов керування та державного господарства.

 

З вище зазначеного ясно, о скілько неправдиві ті чутки, які росповсюднюють ся в народї, якими таємними бажанями, натравленими не до добра народу, а лиш до нових тяжких для нього іспитів горять розповсюднені по всїй країнї аґітатори.

 

Уряд, який не спинить ся нї перед якими засобами боротьби з їх шкідливою дїяльністю, закликає всї розумні і державно думаючі елєменти до впертої і невпинної працї в імя ратунку держави від злощасної анархії, грабунків, насильств, убийств та безоглядного втрачаня народнїх грошей і в імя встановленя в нїй трівкого державного порядку, заснованого на законній та правдивій свободї та на шанованю найголовнїйших прав людей, які були так довго й так безкарно потоптані.

 

Тільки при спільних і дружних змаганях тих громадських елєментів буде збудована вільна, незалежна і сильна Україна.

 

Голова ради мінїстрів і мінїстер внутрішних справ Ф. Л. Лизогуб.

 

Мінїстр народної освіти і т. в. о. мінїстра закордонних справ М. Василенко.

 

Мінїстр фінансів А. К. Ржепецький.

 

Мінїстр торгу й промисловости С. М. Гутник.

 

Мінїстр харчових справ і т. в. о. мінїстра земельних справ Ю. Соколовський.

 

Мінїстр шляхів Б. Бутенко.

 

Мінїстр працї Ю. Вагнер.

 

Мінїстр судових справ М. Чубинський.

 

Мінїстр народнього здоровля В. С. Любинський.

 

В. о. війскового мінїстра отаман Лігнау.

 

Київ, 10. травня 1918 року.

 

Дїло

 

16.05.1918

До теми