З кругів урядників Краєвої Дирекції скарбу пишуть нам:
Вже давно майже всї центральні краєві власти перепровадили ся до Львова. Така доля чекала і Краєву Дирекцію скарбу. Tа пан віце-президент Буґно старав ся відїзд свого ресорту як найбільше опізнити. Бо чиж зле йому дїяло ся у Бялій? Диєти величезні, родина жінки Нїмки і його дїти мешкають у Відни, в Бяла має з Віднем знамените полученє. Не дуже далеко від Бялої Величка і Бохна можуть обильно заосмотрювати дім п. віцепрезидента в ріжні віктуали першої сорти. Пан віцепрезидент що кілька тижнїв роблять "Sprung" до Відня, отже по що вибиратись до далекого Львова?
Аж робітники під впливом нашептів, що — мовляв — присутність центральних галицьких урядів викликує дорожню в містї, напали 8. с. м. на консум скарбових урядників та його здемолювали. Тепер вже віцепрезидент мусїв згодити ся на виїзд до Львова. Та на диво зачало йому дуже спішитись.
Не цїкавий був би той поспіх для ширших кругів громадянства, коли не був би получений з їдкою злобністю супроти урядників української народности. По приказу п. Буґна має виїхати перший поїзд в суботу 4. мая в 3. год. по пол. з Бялої. Сей поїзд приїде до Львова коло 7. год. вечером 5. мая. Не треба забувати, що 4. мая велика субота, а 5. мая Великдень українського народу. Та коли приїдеть ся 5-го вечером, то робота ще не скінчена. Треба у "світлий понеділок" забирати пакунки, так само як у вел. суботу і пятницю треба буде пакувати ся. Питаємо, чи важив ся би п. Буґно на щось подібного на польський Великдень? Щоби представити собі всю злобу скарбового паші, пригадаймо собі, що навіть у війску в "Hinterlant-і" святкуєть ся "Gebotene Feiertage", до яких належить Великдень.
Не такий "службіста" був п. Буґно, як йшло о урядників Поляків. Ті не тільки діставши відпустки на свята, але ще повні дїєти за 2 днї свят. Колиж Українцеви вдало ся дістати святочну відпустку, тодї п. Буґно пильнує, щоби йому урвати дїєти за весь час відпустки.
Урядники Українцї в Бялій, яких доля ущасливила такими шефами як п. Буґно і президіялїст п. Бартошевський, апелюють до свого Князя Церкви, ексц. митрополита ґр. Шептицького, щоб ексц. Митрополит заняли ся ласкаво поступком п. Буґна стали в оборонї релїґійних почувань свого стада та вплинули на кількадневне приспішенє або опізненє перенесеня Краєвої Дирекції скарбу з Бялої до Львова, щоби українські скарбові урядники не були змушені провести Великдень як цигани чи евакуовані. Урядники Українцї апелюють дальше до ексц. п. намісника, щоби пригадав п. Буґнови, що він ще не є шефом польської скарбовости, а ц. к. австрійським урядником. Вкінци звертають ся урядники-Українцї до Хв. Парляментарної Репрезентації українського народу в Галичинї, щоби наші народні представники заняли ся в парляментї близше особою п. Буґна, евентуально інтервенїювали в тій справі у мінїстра скарбу.
Наведений факт не ізольований — се одно з огнищ в ланцюху цїлої дїяльности п. Буґна. Чи звісно нашій Репрезентації, що анї в президії, анї на жаднім важнїйшім становищи в дирекції скарбу нема нї одного Українця? Чи звісно Українській Парл. Репрезентації, що навіть в квалїфікаційній і дисціплїнарній комісії українські урядники позбавлені свого представника? А всї референти персональних справ — се Поляки шовінїсти. Коли один з Українцїв, старший радник Н., дістав був одну часть персонального реферату, то йому так потрафив доїсти п. віцепрезидент і комп., що той бідний чоловік волїв піти на пенсію, як терпіти приємність "obcowаnia і urzędowania" з панами верховодами з дирекції скарбу.
Правилом є, що урядників-Українцїв під ріжними претекстами поминаєть ся при аванзах. І нема кого, хто став би в їх оборонї. А прецїнь вже того ми діждались, що навіть в намісництві є віцепрезидент Українець, є Українець в президії, лишень про Дирекцію скарбу забуто. Невжеж Українцї-урядники з краєвої дирекції скарбу мають бути вічно паріями на своїй земли і нїколи не дїждуть ся того, щоби Українцї сидїли в президії та в квалїфінаційній і дисциплїнарній комісії Краєвої Дир. скарбу як репрезентанти українських — тепер тяжко кривджених — урядників. Чи відомо Укр. Парл. Репрезентації, що Українцїв урядників Дирекція з правила не реклямує, так що "unembehrlich" для Дирекції і виключно Поляки? Невжеж Українцї вічно мають зносити наруги і вічно мають бути в роли "ledwie cierplanych?" Нехай наша Парл. Репрезентація звернеть ся до людий з наших кругів по інформації, а довідаєть ся богато інтересних річий з "царства" п. Буґна et cons. Не о ласку просять урядники-Українцї, а о належну справедливість для покривджених.
