Biстка з про жахливу катівню в Катині (дивна подібність слів!) розійшлася широким відголосом не лише в Европі, але й там поза нею, де большевиків уважають ще за "джентельменів" і де всякі чекісти, гепісти та інші енкаведисти з закривавленими руками розсідаються у вигідних дипльоматичних фотелях, або як милі гості навідують сальви старих аристократичних домів. Т. зв. культурний світ має коротку пам'ять, а большевики окреме щастя, бо їм ніхто не подивується, до їхніх звірств усі привикають, уважаючи ці макабричні вчинки садистів за свого рода стиль...
А проте масові гроби польських старшин на Козиній Нірці, мусять найти відгук і в лордів "приятелів", мусять бодай приснитися їм як марево, що простягає і над ними руку. Бо і Польща підписувала колись пакти, бо й ці старшини стали жертвою легковірности, здаючись на ласку "сусіда", який крім пакту неаґресії запевнив свою прихильну невтральність. Большевики нераз підписували договори, але над усякі пакти вище ставлять жажду крови, без якої не мала б насолоди їх еліта. Врешті вони не жаліли і своїх, міліони жертв побачило дно моря, непроглядні ліси, та всі ці тюрми й табори, в які така багата була колишня царська імперія. Корабель "Алмаз", що возив топити царських старшин прославляла большевицька пісенька, яка в початках революції була їх другим гимном...
Доля польських старшин на катинській горі подібна до тієї, що стрінула грyпy старшин Української Галицької Армії в пам'ятнім 1919 році, вивезених з Києва до Кожухова під Москвою, а з Кожухова там, звідкіля немає повороту. Було їх кілька соток: вже дещо старших віком, та ранґою, здебільша жонатих, батьків дітей. Були між ними адвокати, лікарі, інженери, загалом інтелігенти різної професії. І не були вони захоплені в полон, ані не мали якихось провин військових чи політичних супроти большевиків. Навпаки, майже в нічому не були заанґажовані. Забрали їх большевики перед відворотом з Києва, з т. зв. збірної станиці, в якій перебували деякий час, головно як реконвалесценти після тифу. З тих соток вивезених урятувався всього один, б. сотник, директор К. Він перед вивозом із табору в Кожухові сховався у комин і просто чудом врятувався! Решта поїхала. І вже ніхто їх більше не побачив. І рідня не дізналася ніколи, що сталося з ними. Не помогли заходи при допомозі Міжнародного Червоного Хреста і всякі інші розшуки. Большевики не відповідали, лиш деякі конзуляти подавали, що "прізвища незнані"...
Тепер і прізвища знані і місце. Цим разом мамам і жінкам польських старшин бодай відомо, що сталося і як сталося — де кості синів і мужів їхніх...
Праця членів П. Ч. Х. в Катинському лісі
СМОЛЕНСЬК. При ідентифікації польських старшин, повбиваних большевиками в хотинському ліску, працює тепер безупину 6 членів Польського Червоного Хреста. Участь поляків при ідентифікації трупів польських старшин, дає запоруку, що знайдені при трупах особисті документи, кореспонденції та різні інші записки будуть без помилок перекладені. При перших ідентифікаціях могло трапитися, що через незнання польської письмової мови, те чи інше прізвище не подано правильно. Але і ці прізвища перевірено і виправлено. Низка видобутих із масових могил трупів польських старшин жде своєї ідентифікації. Трупів розкладено на лісовій мураві, де їх кожного зокрема можна докладно прослідити. Видобування дальших трупів поступає вперед, при чому підтверджується, що трупи в багатьох верствах лежать поскидувані безладно. Поруч добування трупів і їх розпізнавання ідуть дальші заходи, щоб здобути можливо якнайбільше доказового матеріялу для встановлення часу, коли в катинський ліс привезено польських старшин і їх повбивано. Кількість осіб, що могли б дати інформації про різні підозрілі події в катинському лісі, збільшилася. Але й так усі дані про катинські події дуже докладно перевірюють.
Большевицька "Правда" про прохання Сікорського до М. Ч. Х.
СТОКГОЛЬМ. Яке становище зайняла Москва до внеску генерала Сікорського, зголошеного під адресою Міжнародного Червоного Хреста в Женеві?
Цією справою займається центральний oрган совітського уряду "Правда" в довшій передовій статті. Очевидно, що московська "Правда" не може признатися до того, що НКВД розстріляло 12.000 полонених старшин по наказу Кремля.
"Правда" пише з пересердям: "поляки не знайшли нічого кращого, як звернутися до Міжнародного Червоного Хреста з проханням прослідити цю подію, хоч річ іде тут про німецький злочин".
БЕРЛІН. У берлінських політичних кругах завважують у зв'язку з таким становищем московської "Правди", що Москва, поправді, повинна бути вдячна лондонським полякам, що вони домагаються від Міжнародного Червоного Хреста розслідити катинську знахідку і що Москва повинна б безумовно піддержувати поляків у тих зусиллях, бо — за московським твердженням — тільки таким чином Міжнародний Червоний Хрест міг би безсумнівно потвердити "німецький злочин", як про це говорить совітський уряд. Зрештою, якщо справді річ ішла б про "німецький злочин", то Сталін напевне вже два роки тому відповів би на питання Сікорського, що сталося з поляками, яких вивезли большевики, — що з цим питанням, треба б звернутися до німців.
[Краківські вісті]
22.04.1943