Благословен той дрібний дощ, який нині вранці випав на вулиці Львова, – він бодай на кілька годин врятував львів’ян від порохів і піску, а львівську комунальну владу – від ганьби і прокльонів. Проте ті десятки тисяч тонн «піскосуміші», які взимку героїчно висипали на хідники і дороги, ще нікуди не поділися, і щойно сонце висушить ранішню вологу, то все знову полетить в очі, роти і вуха перехожих…
Народна творчість з інтернету
Добре посипані сумішшю піску та солі дороги і тротуари дали можливість жителям Львова відносно спокійно та комфортно пересуватися взимку. Однак із приходом тепла більшість піску залишилася на поверхні і зараз перетворилася в одну з найдражливіших побутових проблем для міщан. З’явилася навіть петиція до ЛМР з вимогою знайти альтернативу пісково-соляній суміші, а мер повідомив, що його підлеглі над цим працюють. Однак поки в Ратуші шукали заміну, львів’яни просили дощу, ковтаючи пилюку.
Пісочне місто
«Піщані бурі» не дають спокою жителям Львова уже кілька тижнів, щойно до міста прийшла справжня весна. Сніг розтанув, а ранні дощі не змогли винести в каналізацію всі 23 тисячі кубометрів суміші солі та піску, що їх щедрою рукою сипали комунальники узимку.
Дійшло до того, що 12 квітня львів’янин Мирослав Голяк зареєстрував петицію до ЛМР з вимогою припинити використання піскосуміші, яка набрала необхідні для розгляду міською радою 500 голосів буквально за кілька днів. Нічого дивного в цьому немає, бо важко не помітити проблему, коли при кожному пориві вітру намагаєшся заплющити очі і міцно стулити рота, щоби потім не скрипіло на зубах. А якщо додати, що кілька тижнів у місті не було дощу, то враження таке, ніби живеш не в помірному кліматі, а десь ближче до аравійських пісків.
Мирослав Голяк у петиції зазначає, що пісок забиває дощову каналізацію, це створює додаткове і непотрібне навантаження на очисні споруди.
На його думку, двірники найчастіше утилізують піскосуміш в газони – і це погіршує стан ґрунту, бо сіль накопичується, а пісок не дає доступу воді й повітрю до коренів рослин, тому доводиться щороку замінювати саджанці молодих дерев.
Перехрестя вулиць Сахарова і Вітовського
Автор петиції запропонував замість піску та солі спробувати львівським комунальникам на дорогах використовувати чисту технічну сіль, а на тротуарах – механізоване прибирання або ж використати дрібний гравій, який вмерзає у сніг та дає зчеплення взуття і поверхні.
Також Мирослав Голяк пропонує як тимчасовий захід встановити пластикові контейнери, в яких можна було би зберігати пісково-соляну суміш.
Бічна вуличка від Гайдамацької
Натомість львівський митець Володимир Костирко вважає, що одним із елементів проблеми є те, що у місті перестали мити хідники, як це робили кілька десятків років тому. На його думку, свідченням цього є той факт, що крани від водогону на фасадах будинків, якими колись користувалися для миття тротуарів двірники, – позникали.
«Якось я спускався сходами і побачив, як двірничка виносить відро з водою від сусідки для того, щоб помити сходову клітку. Тоді я не надав цьому ніякого значення», – розповів у коментарі Z Володимир Костирко.
А коли цієї весни «зненацька» вулиці Львова покрилися брудним піском, а в повітрі з’явилися хмари пороху, то у розмові зі знайомими поставив собі просте запитання – чому не можна було той пісок змити, як це робили хай навіть за «совєтів»?
«Я вирішив перейтися по своїй дільниці, щоб подивитися, як виглядають крани від водогону на фасадах, та зі здивуванням помітив, що ця складова міської інфраструктури практично зникла. А це означає, що теперішня міська влада вирішила більше ніколи не мити хідників», – каже Володимир Костирко.
Зрештою, справа не лише у хідниках – зима закінчилася, пісок перетворився на брудну пилюку, але чому ж він лежить на місці і його не прибирають?
Чим посипатимуть вулиці Львова наступної зими?
Начальник управління інженерного господарства Олександр Одинець розповів Z, що зараз вся відповідна техніка залучена до прибирання міста від пилюки. За його словами, йдеться про дев’ять поливальних машин, три вакуумні пилосмоки та майже сто щіткових прибиральних автомобілів.
Знимка Zaxid.net
Одинець наголосив на тому, що повторно використати пісок неможливо, бо до нього доєдналася пилюка, бруд і сміття, адже прибирають все одразу. «Якщо ви натякаєте на повторне використання піску, то воно практично неможливе», – каже чиновник.
За його словами, минулої зими на вулиці Львова висипали у кілька разів більше суміші, аніж у попередні, і саме це, переконаний начальник управління, дозволило забезпечити нормальну для пересування ситуацію взимку.
Олександр Одинець запевняє, що зараз у міській раді вивчають, чим можна замінити теперішню суміш. Розглядали варіант використання дрібного гравію, однак він не годиться для Львова, тому що дороги в місті не пристосовані для цього, відтак чимало камінців втратиться після першого ж сезону.
«Щоби використовувати відсів, треба мати пристосовану вуличну мережу, зокрема, у нас хідники збудовані з зеленою зоною без відповідного відгородження бордюром, то тяжко потім буде зібрати цей гравій», – зауважив чиновник.
Поки що місто розглядає варіанти використання чистої технічної солі чи збільшення концентрації солі разом з реагентами.
Важливим фактором є вартість того чи іншого способу. Кубометр піскосуміші коштував минулого сезону в середньому 400 грн за тонну, а відсів, зазначив пан Одинець, приблизно утричі дорожчий. За його даними, тонна технічної солі коштує приблизно 2 тисячі гривень, а реагент АНС – 19 тисяч грн за тонну. Водночас, за обсягами використання його треба сипати в таких самих кількостях на квадратний метр, як і технічної солі – по 50 грамів.
Щоправда, сіль вельми агресивно діє на взуття, тому її не планують використовувати в інтенсивних пішохідних зонах, зазначив чиновник.
«Зараз ми формуємо остаточні пропозиції, будуть розрахунки – і ухвалимо рішення, що буде використано на наступний сезон», – сказав Олександр Одинець.
Також, за його словами, у міській раді думають над тим, яку техніку купити для прибирання міста влітку, яка убезпечила би від надлишків пилу і т. д.
Світова практика
У світі по-різному вирішують цю проблему. В Німеччині, Австрії та скандинавських країнах тротуари посипають дрібним гравієм – це так званий фрикційний метод.
Водночас з 2004 року в Швеції почали застосовувати інший спосіб – його винайшов учений Торгейр Ваа. Дрібний пісок змішують з гарячою водою, майже окропом, і розбризкують по вулицях. Суміш плавить сніг і поверхня робиться шорсткою. Це екологічний метод, але потребує досить дорогих спеціальних машин.
У США, Канаді та Новій Зеландії від ожеледді рятуються хлоридом магнію. Він добре чистить вулиці, але викликає дуже сильну корозію металів. Також у Новій Зеландії використовують кальцієво-магнієвий ацетат, однак його можна використовувати лише до - 7°C.
А ще в багатьох країнах вулиці взимку взагалі нічим не посипають. Наприклад, у Японії. Там просто розчищають дороги від снігу, а пішоходи взувають спеціально пристосоване до слизької поверхні взуття.