Досі актуальною є думка про те, що «при многости мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль». Начитається, бувало, людина чогось розумного – і потім морочиться сама і непокоїть інших.
Релігійне тижня
Словосполучення «Українська православна церква Московського патріархату» ріже вухо, бо є дуже кострубатим оксимороном. Президентові Порошенку цей філологічний казус, очевидно, також не подобається, і, аби випхати УПЦ МП на маргінес, гарант знехтував принципом «Богу Боже, кесарю кесареве» та зайнявся релігією.
До серйозної справи Президент підійшов ґрунтовно – звернувся до Вселенського патріарха Варфоломія про надання томосу (указу предстоятеля помісної православної церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою) про автокефалію Православній Церкві в Україні, зібрав лідерів парламентських фракцій побесідувати на теологічні теми і успішно провів через Верховну Раду постанову про підтримку звернення до православного керівництва.
Особливо добре вдалася в цьому процесі Петрові Олексійовичу фраза «Пролилося на нашу благословенну землю світло християнської віри… І вже потім ми поділилися ним з тим Заліссям, де давні київські князі дуже необачно заснували Москву».
«Запорєбріком» Росія вже була, тепер її кликатимуть ще й «Заліссям». Про те, що РФ – «задуп’я», було відомо давно.
Універсал тижня
«Талановита людина – талановита в усьому». Таке життєве кредо народного депутата в екзилі Олександра Онищенка. На конях він катався майже, як Гойко Мітіч, з кожної світської вечірки показував знимки в компанії найімпозантніших пань, ВАТ «Укргазвидобування» за його сприяння поцупило з державного бюджету не 50 копійок, а 3 мільярди гривень, і з історичної батьківщини він зник у бік Європи в стилі Гаррі Гудіні.
Тепер Онищенко опанував перо і каже, що написав книжку. «Завжди думав, що моя перша книга буде про любов і про жінок, але ні. Отже, анонсую. «Петро П'ятий. Правдива історія про українського диктатора». В школі втікач вчився добре і прочитав товстенний роман Олексія Толстого «Петро Перший». Тепер трохи епігонства – і світ побачить нове pulp fiction.
Паралельно Онищенко хизується записами, зробленими за допомогою годинника, де традиційно фігурують звуки, схожі на голоси відомих людей. На тому аудіо багато говориться про мільйони доларів, які бігають в парламенті під час важливих голосувань, про подібні суми, що витрачають під час електоральних здвигів. Порошенкові мала б зіпсувати настрій інформація про його нібито контакти ще з одним втікачем – міністром екології часів Януковича і просто не дуже порядним громадянином Злочевським.
Поки що особливого резонансу сучасна діяльність Онищенка не набула, принаймні за келішком кави і в громадському транспорті про неї не говорять, але, коли цей світський лев і за сумісництвом письменник проконсультується у майора Мельниченка, то історія набере нових барв.
Лист тижня
Ще одна талановита людина згадала іншого класика російської прози. Віктор Янукович, щоправда, зараховував Антона Чехова до українських поетів, але тепер знайшов кавалок часу і ознайомився з творчим доробком Антоши Чехонте. Цьому втікачу запав в душу лист Вані Жукова «на дєрєвню дєдушкє», і Віктор Федорович в стилі Urbi et Orbi написав власну епістолу. Сучасній українській владі ростовська реінкарнація Вані Жукова повідомив, що «нинішній режим тримається на брехливих історіях та міфах про «мирний Майдан», про «кривавого диктатора» і «сепаратистів Донбасу».
«А правда в тому, що заради власної влади ці злочинці спочатку самі розстріляли Небесну сотню, потім позбулися непотрібного їм Криму, а далі пролили кров тисяч українців на Донбасі – регіоні, який не визнав їх. Те, що відбувається в країні, – агонія нинішнього режиму. Це їхній тваринний страх швидкого краху. Вони розуміють, що, втративши владу, вони постануть не перед судом, а перед гнівом українського народу», – написав Янукович у відкритому листі.
На відміну від Онищенка, який обіцяє видати свого «Петра П’ятого» українською, англійською, російською і німецькою мовами, Янукович обмежився у спілкуванні з довкіллям лише російською. Але і так було зрозуміло, що за полум’яними словами про «хунту» у Віктора Федоровича ховається наївне прохання чеховського Вані: «Христом богом тебя молю, возьми меня отседа. Пожалей ты меня сироту несчастную, а то меня все колотят и кушать страсть хочется, а скука такая, что и сказать нельзя, всё плачу. А намедни хозяин колодкой по голове ударил, так что упал и насилу очухался. Пропащая моя жизнь, хуже собаки всякой...»
Гроші тижня
Заклопотаність складанням букв в слова не дала змоги Януковичу-старшому ознайомитися з повідомленням про те, що Печерський районний суд зняв арешт з рахунків дев’яти компаній, пов’язаних з Януковичем-молодшим. Олександр Вікторович такому рішенню української Феміди втішився ще в лютому, але на загал інформація вигулькнула лише днями.
Суми, які фігурують у справі, важко осягнути простому смертному, а чому люди в мантіях виявилися філантропами стосовно тих, кого корупціонерами не називав тільки сліпоглухонімий, – майже неможливо. Але називати – то одне, а доводити справу до пуття – зовсім інше, і у вердикті суду вказано також, що підозр у справі досі не оголошено, а «слідчими не доведено, що кошти на вказаних рахунках є предметом злочинної діяльності».
Від таких поворотів сюжету всі Толсті разом з Чеховим аплодували б стоячи.