У зв’язку з зацікавленям виставою наших мистців у Львові, а внаслідок цього й сучасним нашим образотворчим мистецтвом — виголосив був Р. Купчинський, заходом Спілки Праці Українських Письменників і Журналістів у Кракові, дня 3 ц. м. реферат на цю тему. Черговий такий реферат виголосив в минулу суботу 10 ц. м. арт. маляр Д. Горняткевич, з'ясовуючи ціль і суть мистецтва, на яке не все правильно дивляться чи насвітлюють його наші рецензенти й тому дуже часто громадянство розгублюється в поняттях й не знає, як на мистецтво дивитися. Про те, як саме дивитись на мистецтво, говорив прелегент, спинюючись довше на природі, яка є тим найбагатшим джерелом творчих задумів, у всіх своїх виявах і формах. Реферат був ілюстрований численними репродукціями архитворів, що робило його не лиш цікавим, але й приступнішим для приявних, не надто обізнаних з такою ділянкою творчости, як образотворче мистецтво. Тому прелегент, починаючи від засадничих річей, переходив до композиції, техніки, кольориту і т. д. Як клясичний примір зразкової композиції задемонстрував між інш. відомий образ Тіціяна "Христос і фарисей", — такий простий у свому заложенні, а проте такий глибокий щодо змісту. Як черговий зразок творчости мистця, що допровадив малярську техніку до справжніх вершин, показав одну з картин Джованні Сеґантіні, з'ясовуючи всі її творчі й мистецькі вальори, та заначуючи при тому, що з українських мистців станув під тим оглядом найвище Петро Холодний, а саме у відомому образі в Успенській церкві у Львові "св. Володимир". З черги пояснював прелегент найважніші напрямки в образотворчому мистецтві, — імпресіонізм та різні відламки експресіонізму. Оспорюваний напрям експресіонізму представив прелегент як спроби виявів мистецьких зусиль, що могли мати лише лише тоді поважне значення, коли даний маляр мав уже насправді високі осяги техніки, за собою, якщо він був справді віртуозом і панував над матеріялом. Та коли бралися до цього люди без основної фахової освіти, мусіли розгубитись на тому бездорожжі пустої блуканини з почуттям глибокого розчарування. Бо хто йде назустріч природі — йде вперед, йде вперед, хто йде проти неї — деґенерується.
В річевій і дуже цікавій дискусії брали участь: ред. Л. Лепкий, проф. Ю. Буцманюк, ред. Р. Купчинський та д-р П. Кисяк. Дискутанти всі погоджувались у тому, що в образотворчому мистецтві мусить бути ця правда і щирість, що вона вимагає знання і невтомної праці, а тому різні шкіци з блуканиною у вічних проєктах і недотягненнях шкодять лише, бо ломлять часами і справжні таланти, зокрема ці молоді, недовчені.
Світлиця УЦК. і цим разом була заповнені, що є найкращим доказом, як дуже цікавиться тепер наше громадянство мистецьким життям — ділянкою, якою досі цікавилися не загал, лише вибранці чи аматори.
