Про польщення українських галицьких міст Львова, Перемишля, Тернополя та інших, про перетягнення службовиків та робітників на римо-католицький обряд нераз писала українська преса. Та не тільки в містах йшла полонізація. І українські села, а головно на галицькому Поділлі потерпіли чимало від польонізаційної системи колишньої Польщі. Йшло про те, щоб і тут виказати якнайбільше польського населення та якнайбільш перетягти на римо-католицький обряд. На селі, серед українського населення також вимушували зміну обряду і то різними способами. Варто, щоб наші окружні комітети, а передовсім УOK Тернополя, Чорткова, Золочева та Бережан постарались про точні дані в справі зміни метрик. Тоді на денне світло можна вивести наші втрати та їх причини.
Ось деякі дані зі села Б., віддаленого 9 кілометрів від Тернополя. В тому селі від 1920-1939 р. 100 осіб переписало метрики з греко-католицького обряду на римо-католицький обряд. Згідно з даними пароха та наших громадян в тому селі переписало метрику 20 осіб, щоб дістати на парцеляції землю; 54 при шлюбі з латинниками, в більшості жінки і то заможніші, 15 осіб перетягнув фільварок п. С., даючи їм працю, а 5 дістало службу при залізниці.
В рр. 1920—1930 найбільше перетягнув на римо-католицький обряд польський парох того села кс. Ш., пізніший парох Сокаля, який був і старостинським комісарем і мужем довір'я при парцеляції. Він уживав до цього різних способів, м. інш. при шлюбі українських дівчат з латинником вже по переписанні метрики відбирав таку присягу: "Пшисєнґам, же нєх мнє скаже Буґ, єжелі встомпєм в церкві на пруґ". І тепер ще люди тої присяги бояться і до церкви не йдуть. Навіть дитина одної такої "латиннички", хоч ходить на українську релігію, то на Службу Божу йде до костела... Багато зла в селі зробила також польська захоронка зі своїми сьострами, та польський учитель. Впливові польонізації підпали люди зі знаних українських родин і заможні. Для парцеляції переписав метрику заможний селянин села Б. п. X., якого свояк був жонатий у Празі з донькою видного нашого вченого, діяча й міністра Г.
В сусідньому селі О. переписали метрики дві доньки заможного господаря і дяка Л., виходячи за поляків, які мали більше поля ніж женихи українці. В тому самому селі переписав метрику та оженився з донькою польського залізничника і став писарем п. К., син відомого в Золочівщині діяча пос. о. К., посвояченого з родиною Барвінських, якому хрестним батьком був пок. президент Левицький.
Яким терором послуговувалася польська адміністрація при своїй польонізаційній системі супроти нашого населення по селах, може посвідчити хочби факт, що парохові села Б. о. В. більше як рік заборонювали вчити греко-католицької релігії в школі і то тому тільки, що відтягнув 4 дітей гр.-кат. обряду, щоб не ходили на римо-католицьку релігію.
Згадуючи тепер наші втрати по містах, не треба забувати сіл. Тут поворот тих, що відпали, буде легше перевести, як у містах. Треба тільки робити це розумно та доцільніше ніж досі.
А. Ч.
