На зборах тов. св. Ап. Павла, які відбули ся у Львові дня 27. марта с. р., зібране духовенство всїх трьох галицьких епархій в числї більше двох соток людий зложило отсю торжественну заяву:
"Греко-католицьке духовенство всїх трьох галицьких епархій, згуртоване в товаристві св. Aп. Павла, витає з правдивою радістю повстанє нєзависимої Народної Української Держави, яка по довголїтнім поневоленю станула до самостійного державно-полїтичного житя і злучила в собі більшу частину українських земель в одну державну цїлість.
Греко-католицьке духовенство особливо витає прилученє прастарих українських земель Холмщини і Підляша до матерньої Української Держави, як факт повної справедливости, який опираєть ся як на історичних традиціях так і на етноґрафічній перевазї корінного українського елєменту так греко- і римо-католицького і "православного" віроісповіданя.
З обуренєм пятнує греко-католицьке духовенство безоглядне форсованє на сих українських землях польонїзації і латинїзації і з болем серця констатує, що нинїшне польське духовенство веде дальше сю безоглядну боротьбу против св. Унїї і греко-католицьких священиків, як її вело воно колись за часів унїятських епископів Методія Терлецкого, Якова Суші, Макс. Рилла і других архипастирів унїятської церкви, які в своїх тяжких переслїдуваних мусїли часто удаватись зі скаргами перед св. Римський Престіл на латинську ієрархію і своїх польських собратів за зазнавані кривди і пониженя.
Греко-католицьке духовенство просить св. Апостольський Престіл о реституованє св. Унїї на тих давних землях, перепоєних мученичою кровю за Неї, а не за латинство. Сеж бо землї, на яких відбули ся найважнїйші подїї в історії св. Унїї. А саме: В Дорогичинї король Данило одержав королївський кінець з рук папського лєґата. У Холмі працював для скріпленя св. Унїї великий епископ Методій Терлецький (1630-1649) до котрого були сказані слова Урбана VIII. Папи: "О meі Rutheni, per vos Orientem converten dum spero". У Берестю наша Церква зєдинилась з Римом, який нам запоручив наш обряд, не бажаючи сего: "щоби ми стали латинниками, тільки католиками".
Тут лежить Замостє, де відбув ся наш найславнїйший синод, який влив нове житє в орґанїзм нашої уніятської церкви. Тут бо лежить Біла, яка переховала нам мощі св. Священомученика Йосафата, опікуна св. Унїї. Коли-б отже на ті землї не мала св. Унїя вернути, то сей факт став би живим документом браку опіки над св. Унїєю і убив би ідею поширеня св. зєдиненя на Сходї.
Українське католицьке духовенство висказyє свій жаль, що австрійські окупаційні власти ідуть цїлком на руку польонїзаторським змаганям імперіялїстичної Польщі, не допускають греко-католицьких священиків до душпастирської працї над опущеним народом, а за те попирають цїлу масу польських шовінїстів з Галичини, учительок, урядників і т. д., які тероризують українське корінне населенє Холмщини і в наслїдок того в злім світлї представляють окупантів перед цїлим культурним світом.
Українсько-католицьке духовенство жадає остаточної ратифікації українсько-австрійського мира і відданя сих земель властивому господареви сих областий, за якого уважає єдино українську народну републику, котра своїми унїверсалами проголосила свободу віри і тим запоручила приверненє св. Унїї і її гарний розвиток.
