Малий фейлєтон
До кожного звання треба покликання. І до купецького також; зокрема треба нюху. Без купецького нюху шкода бралися до інтересу. Багато купців потратило свої підприємства тільки через те.
Скаже хтось — "Е-е, що ви крутите голову! Сьогодні взагалі непотрібно ані купецького хисту, сьогодні клієнт нюхає, де б то купити. А купцеві вистарчить повісити на виставі дві-три подерті шкарпетки з написом: Комісовий склеп — і готово".
Але й це правда і щоб зайво не списувати папеpу, наведу лиш один приклад.
Сьогодні підчас обідової перерви вийшов я на місто та став оглядати вистави. Оттак оглянув декілька вистав, чухаючи голову: "От якби гроші. А то сотика не маю при душі, шкода надармо заострювати апетит. Вже хотів відійти — ще зупинився перед одною виставою і то майже порожньою: тільки якісь старі підштанці т. зв. "калісони" розпростерті на ній.
Я задумався: — чого ж цей сердега сидить там у склепі, чим же він торгує?...
Заглядаю з цікавости крізь виставову шибу: І в середині пусто...
Бідний він! — зітхнув я та мимохіть поглянув щераз на виставу й бачу у кутику карточку: "Купую старі голови до ляльок"...
Бідний ти небоже. Хто ж тобі стару голову продасть? Стару голову і так кожний донесе до могили. Та коли б ти мав купецький хист і нюх, напевно написав би: "Купую дурні голови!" От і був би рух! Двері не запирались би... Бо скільки то сьогодні ляльок з дурними головами...
М. Дяченко.
