Відень, квітень 1943.
Академічний рік у високих школах Великонімеччини закінчився. Приходиться зробити підсумок досягнень українського студентства, що має честь і щастя користати з цих студій.
В першу чергу слід зазначити, що в минулому академічному році українське студентство на чужині може виказатися поважними осягами в праці. Численні — кінцеві дипломи, іспити, коллоквія, свідчать пpo поважне наставлення до студій і на те, що це студентство розуміє вагу хвилини й в цій ділянці вив'язується з завдань кладених на неї Батьківщиною. В цій ділянці варто підкреслити своєрідне суперництво і в висліді гордість з досягнених успіхів. Явище незвичайно позитивне й для молоді та народу першорядного значіння. Проломання лінивства, доривочної науки, душевного неспокою — помічається наглядно. Поминувши деякі прикрі явища в житті частини студентства, про що писалося недавно, молодь не тратить часу, не байдикує, але совісно вчиться.
Другим, незвичайно позитивним, явищем в житті сучасної студіюючої молоді, є факт повного занику партійницької гризні, сварок, непорозумінь. Русло студентського життя прибрало спокійний але рішучий напрямок і заповнилося всеціло радісним сприйманням життя та творчою працею. Це слід підкреслити окремо. Причин цього стану слід добачатися в зовнішніх, але й не менше внутрішніх передумовах. Сьогоднішнє українське студентство головно краще навчилося розрізняти суттєве від побічного, важне від менше важного. Випливом цього є теж співпраця й однозгідність студентських централь і опіка КоДУС-у. Стипендійна акція має теж великий вплив на цю одноцілу поставу студентства. Воно знає, що ним опікуються, про нього дбають та почуває в собі відповідальність за довір'я покладене на нього. Це є завдатком і тісної співпраці з іншими організаціями, гол. УHO, яке має в студентстві своїх найактивніших членів, дальше постійна й поважна участь в національних збірках на полонених та робітників, що відбувається інколи коштом власного відпочинку, а то й недіспаних ночей.
Третім позитивним явищем — це зрозуміння ваги поширення українського доброго імени серед чужинців, і не лише в рямцях репрезентаційних вечорів чи концертів, але й особистими зв'язками, дружбою, товаришуванням, значить безпосереднім, і не менше успішним способом. Бо приватна розмова, культурна поведінка, доказ товариськости — дають часами більшу (й тривалішу) користь, ніж всілякі офіційні збори, покази танків чи продукції хорів і т. д.
У зв’язку з кінцем академічного року, ще кілька слів про стипендистів і не стипендистів. Загально вкорінилася серед студенства думка, що тільки стипендисти зобов'язані здавати точно іспити і працювати суспільно. Стипендистів вважається за сіль студентства, на плечах якого має спочивати ввесь тягар суспільної діяльности. Такий погляд неслушний. Стипендія — це в першу чергу відзначення і допомога здібним, хоч і часто матеріяльний чинник грає тут немалу ролю, та це не значить, що цей, що має щастя діставати успішну допомогу від батьків звільнений від обов'язку совісно працювати і звільнений від відповідальности перед власним народом. Погляд, мовляв, можу чинити, як мені бажається, бо я не стипендист, маю власні гроші — фальшивий і невірний. Ці гроші, що їх нестипендисти дістають від власних батьків є таким же національним грошем, як і стипендії КоДУС-а. І вони пливуть з праці в Батьківщині, з заробітку в українських установах, від українських людей. Це також національний гріш, якого не вільно вживати на надто гуляще життя. Це деморалізація інших і стипендисти, що інколи з трудом в'яжуть кінці разом, не можуть не дивитися на таких без огірчення.
Закінчуючи ці рядки хочеться ствердити, що в сучасному житті студенства позитивні явища щораз чіткіше набирають загального характеру та що ця частина, якій на серці добро загальне в боротьбі з негативними явищами вийде переможно. І було б зле, якщо було би лише зло, так, як ніколи не буде лиш добра. Позитивне й негативне завсіди в парі — річчю студентства котре з них переможе. Ми віримо, що позитивне. Бо так мусить бути. Бо цього вимагає наша неспокійна доба.
М. Дольницький.
