Ввечері у четвер, 12 квітня, стало відомо про падіння однієї зі стін комплексу Поморянського замку, що у Золочівському районі на Львівщині. Йдеться про так зване східне крило. Після падіння стіни замок, який вже десятки років у поганому стані, виглядає як ніколи гнітюче. І це попри те, що за минулі два роки він був одною з небагатьох пам’яток архітектури на Львівщині, якій вдалось отримати з обласного бюджету не мале фінансування – 1,5 млн грн.

Кілька років тривала промоція замку та заходи різних волонтерських ініціатив з привернення уваги до порятунку споруди.

2016 року почалися протиаварійні роботи. У 2016-му на потреби пам’ятки виділили 700 тис. грн, у 2017-му – 800 тис. грн. Згідно з інформацією видання "Наші гроші. Львів", на основі бази Prozorro, Департамент архітектури та розвитку містобудування ЛОДА сплатив ПП "Архітектурна майстерня «Лагуш і спілка»" майже 289,4 тис. грн за договором від жовтня 2016 року за виготовлення проектно-кошторисної документації на реставраційні роботи на виведення замку-палацу в Поморянах з аварійного стану. Пізніше за виконання першочергових аварійно-відновлювальних робіт КП "Центр Комплекс" ЛОАІ ВОІ СОІУ перерахували 344,1 тис. грн, а вже у 2017 році за реставраційні роботи – ще 757 тис. грн та 97,1 тис. грн.

Цього року на замок мають скерувати ще 700 тис. грн – 500 тис. з обласного бюджету та 200 тис. з бюджету Золочівщини.

Загалом виведення замку з аварійного стану фахівці оцінюють у понад 11 млн грн. Саме брак вчасного і належного фінансування став причиною нещодавного обвалу стіни, переконані в громадській ініціативі "Поморянський замок".

"Чи був це сюрприз? Ні, – написали активісти у себе на Facebook-сторінці. – Про те, що стіна відійшла від вертикальної осі, зафіксовано ще на обмірах 2016 року, вже тоді було зафіксовано відсутність перев’язки між зовнішньою та внутрішніми стінами і тріщину 30 см. Про факт відшарування фрагмента стіни в даному місці згадали 15 січня 2018 року. Департамент архітектури бив на сполох – на об'єкт виїжджало кілька експертних груп, та було прийнято рішення влаштування додаткових стабілізаційних конструкцій в даному місці з плановим демонтажем кладки стіни "до живого" та наступним поступовим відтворенням втраченої стіни. Обов'язковими в списку були роботи з водовідведення. Були оперативно розроблені відповідні корекції до проектної документації. Якраз 12 квітня підрядник планував відновити роботи, і дана ділянка була пріоритетною в списку. Не встигли. Добре, що без людських жертв.

 

Що факт? Факт, що всі як один архітектори казали, що в даному місці замок має жахливу кладку, і «дивно, що він ще стоїть», і рекомендували демонтаж.

 

Що шкода? Шкода втрачених білокам'яних ренесансних обрамлень вікон. Шкода, що не встигаємо рятувати.

 

 

Чи варто співати реквієм по замку? Ні. Рано. І не з таких руїн піднімався в різні часи Поморянський замок, і знову в ньому було життя. І знову буде.

 

Що варто робити? Поставити конкретно цю пам'ятку в пріоритет. І нарешті дати нормальне фінансування. І нарешті почати роботи повним ходом".

Водночас народний депутат України Тарас Батенко, який неодноразово підтримував ініціативу порятунку замку, має свою версію. За його словами, причиною обвалу стіни став не брак фінансування, а нефахові протиаварійні роботи.

"Починаючи з 2016 року, за моїми ж зверненнями, було скеровано понад 1,5 млн грн із коштів спеціального фонду обласного бюджету на виконання першочергових протиаварійних робіт з метою запобігання повної руйнації замку-палацу XVI ст. в смт Поморяни. Однак кошти з великим поспіхом були просто «освоєні», і про якість робіт, так виглядає, і не йшлося. Що зрештою видно із відеоматеріалу, який надіслали місцеві мешканці", – написав Тарас Батенко у себе на Facebook-сторінці.

Тепер з’ясовувати, що стало причиною обвалу – брак достатнього фінансування необхідних робіт чи неякісно виконані роботи – будуть фахівці та, ймовірно, правоохоронці.

"У зв'язку з тим, що замовником на виконання першочергових протиаварійних робіт із виведення з аварійного стану пам'ятки є департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської облдержадміністрації, вимагатиму якнайшвидше надати інформацію про стан виконання робіт та притягнення винних, за неякісно проведені роботи, до кримінальної відповідальності. Окрім того, вважаю, що обласній владі необхідно оперативно зреагувати на руйнацію пам'ятки національного значення, яку ми можемо втратити уже цього року", – написав Тарас Батенко.

За словами учасниці науково-методичної ради при відділі охорони культурної спадщини Львівської ОДА Оксани Бойко, рада ще взимку мала чимало запитань щодо робіт на пам’ятці.

"Замок справді має дуже багато проблем і є дуже складним об’єктом для реставрації. На жаль, первісний проект виведення його з аварійного стану не представляли на раді й не обговорювали в екпертному колі. Хоча мали би. Приймати настільки складні рішення одноосібно неправильно. З нами (з радою, – Ред.) радилися вже тоді, коли було зрозуміло, що встановлені опори можуть не витримати. Наше рішення було, аби проектант залучив фахівців-конструкторів", – розповіла Z Оксана Бойко.

Наразі відомо, що стіну, яка завалилася, планують відбудувати.

За словами директорки департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА Оксани Ткачук, незабаром обвали замку розберуть, дах укріплять, а стіну відтворять.

Аби порятунок замку став реальним, в обласній адміністрації сподіваються на фінансову допомогу Кабміну. Без державних грошей знайти більше 10 млн грн навряд чи вдасться.

Нагадаємо, свою історію пам’ятка веде ще з XV століття. Спершу це був замок, який вдало виконував оборонні функції, витримував затяжні облоги турків і татар. Свого часу він був одним з улюблених місць відпочинку короля Яна ІІІ Собєського.

Вже за часів власності Потоцьких замок перетворюється на палац і стає схожим на той, який відомий за світлинами, починаючи з початку ХХ ст.

За радянських часів, у 50-ті рр. XX ст., тут був райком КПУ та райвиконком (тоді містечко мало статус райцентру). Пізніше сюди перенесли ПТУ, яке тут було до 1970-х. Навчальний заклад виселили після пожежі, яка і стала руйнівною для замку.

Фото: Мирослава Іваник, Ігор Мартинів