(Комунїкат Надзираючої Ради).
В хвилї, коли мир з Україною поклав основи для лїпшої будучности українського народу на обох боках кордону, коли український нарід в Австрії може з вірою в лїпшу будучнісгь приступити до відбудови зруйнованого війною господарського житя, звертаємо ся до нашої суспільности, щоби звернути її увагу на наше одиноке Товариство взаїмних обезпечень на житє і ренти "Карпатїю" у Львові.
Про значінє сього Товариства для нашого господарського житя не потребуємо довго розводити ся. Наша суспільність сама знає, що значить в житю народа клич "свій до свого" взагалї і з окрема на господарськім поли. Наша суспільність знає, що кождий український гріш, відданий своїй національній інституції, означає скріпленє цїлого народу, — зате кождий гріш, відданий чужій інституції, ослабляє силу українського народу і скріпляє силу чужинцїв.
Се правило повинна примінити наша суспільність також в области житєвого обезпеченя і обезпечувати ся на житє і ренти тільки в "Карпатії".
З сим кличем можемо звернути ся до нашої суспільности нинї тим певнїйше, бо мажемо вказати її на се, що "Карпатія"' успішно перебула цїле воєнне лихолїтє, яке їй особлива загрожувало. Коли зважимо, що область дїяльности "Карпатїї", Східна Галичина й Буковина, була в части рік, а в части аж понад три роки під російським наїздом, наслїдком чого правильний розвиток Товариства був зовсїм спинений; коли зважимо далї, що майже всї члени "Карпатїї" є обезпечені на нормальну премію також на випадок воєнного ризика, а при тім майже всї вони знаходять ся в війсковім віцї, бо "Карпатія", розпочавши свою дїяльність всего перед 7 роками, одержувала головно обезпеченя в молодім віцї, — то стане ясно, що воєнне лихолїтє справдї поважно загрожувало її істнованю. Колиж "Карпатія" зуміла протягом цїлого воєнного часу власними силами виповнити всї свої зобовязаня, то се найлїпше свідчить про те, що Товариство опираєть ся на справдї певних основах і має запевнений розвиток.
Щоб розширити основи для як найбільшого розвитку "Карпатії", Надзираюча Paдa на засїданю 23. мaрта с. р. між иншим порішила:
Збільшити основний фонд "Карпатії" який доси виносив 200.000 К, до висоти одного мілїона корон.
Поробити заходи для розширеня дїяльности "Карпатії" на територію Української Народної Републики.
Завести народне обезпеченє без лїкарських оглядин, яке зробило би житєве обезпеченє доступним для найшизших народних мас.
Завести обезпеченє українських воєнних сиріт і обезпечити своїм коштом предложені "Краєвим Товариством опіки над воєнними сиротами" українські воєнні сироти на суму 10.000 корон.
Взяти як найдїяльнїйшу участь в обезпечуваню в VIII. воєнній позичцї, яка має бути розписана, щоби також при підписцї VIII. воєнної позички українські горожани могла обезпечувати ся в своїм товаристві.
Карпатія дає обезпеченим не тільки ті самі користи, що й инші товариства, але також як товариство, оперте на взаїмности, є спільним добром усїх обезпечених, які є членами Товариства і беруть участь в усїх його зисках. З сеї причини xoчби навіть деякі спеціяльні тарифи "Карпатії" видавали ся на перший погляд менше користними, нїж по инших товариствах, то в дїйсности так воно не є, бо треба мати на увазї, що зиск "Карпатії" є зиском усїх членів Товариства.
Перед "Карпатією" стояли дві дороги: або давати як найнизші тарифи з меншою певністю, або оперти розвиток Товариства на певних основах, маючи на увазї, що хоч в початках обезпечені члени заплатили би в деяких випадкак дещо висші вкладки, то опісля се їм вирівнаєть ся участю в зисках Товариства. "Карпатія" вибрала сю другу дорогу і сподіємо ся, що наша суспільність віднесеть ся тільки з признанєм до того, що ми не ганяємо за хвилевим ефектом, але дбаємо про певну будучність.
"Карпатія", як всї наші народні інституції, є добром цїлого нашого народу. Нашим обовязком є пильнувати сього добра і дбати про збільшенє його на користь і славу народу. Сповняючи сей обозязок звертаємо ся до нашої суспільности з зазивом:
Обезпечайте ся на житє тільки в одинокім українськім Товаристві на житє і ренти "Карпатії"!
Ширіть ідею обезпеченя на житє в сїм нашім товаристві між найширшими кругами нашого народу!
Львів, в цвітни 1918.
Надзираюча Рада: Президент: Д-р Кость Левицький. І. Заступник президента: Д-р Стефан Смаль Стоцький. II. Заступник президента: о. Тит Войнаровський. Члени: о. Юрий Калинюк, Іван Кивелюк, Д-р Олександер Кульчицький, Володимир Левицький, о. Теодозий Лежогубський, Антін Лукашевич, Ілия Семака, Д-р Стефан Федак.
