Право винагороди шкоди неповинно покараних.

Вдоволяючи бажаню нашої суспільности та доповнюючи попередні статї про винагороду шкоди невинно покараним подаю до відома теперішний стан ceгo питаня.
Треба відріжнити три законопроєкти:
1) Про винагороду шкоди неповинно засуджених;
2) про винагороду шкоди неповинно вязнених у слїдчій вязници;
3) про винагороду шкоди за безправні нарушеня цивільних осіб у теперішній війнї.
З тих трьох законопроєктів лише перший про винагороду шкоди неповинно засудженим став уже законом та є оповіщений у Вістнику державних законів з дня 21. марта 1918 ч. 109. Звук сего закона подано вже в одній з попередних статей про се питанє в місяци сїчни с. р.
Що до неповинно вязнених у слїдчій вязници, та що до неповинно інтернованих і конфінованих підчас війни, палата послів ухвалила вже закони, але вони ще не затверджені палатою панів, та цїсар не дав сим законам ще своєї санації. Тому анї інтерновані анї конфіновані покищо не можуть правувати винагороди шкоди за інтернованє або конфінованє, доки дотичний закон не одержить цїсарської санкції. Се слїдує мабуть невдовзї, коли збереть ся наново палата панів.
Для інформації подам коротко до відома правні постанови в їх трьох законів.
1) Хто був непoвиннo засуджений, цивільним чи військовим суд, повинен внести до суду о зновленє карного поступованя, та коли на сїй основі буде узнаний невинним, або випаде менша кара, ніж та, за яку його засуджено, може домагати ся винагороди шкоди від держави. Виїмки подано в одній з попередних статїй. Проти засудів війскових судів вноситься о зновленє карного поступованя або до війскових або й до цивільних судій, до сих останних тодї, коли засуд вийшов від полевого або наглого суду. (Виїмок є однак в тих випадках, коли хто був засуджений за т. зв. воєнну зраду на основі §327. військового карного закона, бо тодї треба вносити о зновленє карного поступованя до війскових судів). Близші подробицї подано в одній з попередних статїй.
Винагороду шкоди задля неповинного засуду може правувати або сам засуджений, або по тогож смерти його подруг, дїти і родичі, але вони лише о стільки, о скільки через несправедливий засуд стратили се удержанє, до якого засуджений був обовязаний.
Звертаю увагу на се, що за неповинні засуди звертає держава лише маєткову шкоду, яку засуджений, зглядно його подруг, дїти або родичі потерпіли. Держава не дає винагороди анї за моральну кривду, анї за тїлесні терпіня.
Кого суд по зновленю карного поступованя узнав невинним або засудив на меншу кару, мусить суд повідомити про се до власних рук і в повідомленю виразно поучити, що йому прислугує право жадати від держави винагороди.
Хто одержав таке повідомленє, мусить найпізнїйше до трьох місяцїв виступити з жаданєм винагороди шкоди, а саме мусить предложити всї дотичні акти і поданє о винагороду шкоди внести до мінїстра судівництва, або до мінїстра краєвої оборони в міру сего, чи цивільний чи війсковий суд видав неповинний засуд. Мінїстер має до трьох місяцїв дати відповідь. Як-би мінїстер до трьох місяцїв не дав відповіди, або як-би відповідь мінїстра не вдоволила засудженого, зглядно його подруга, дїтий або родичів, тодї покривджений має звернути ся зі своїм жаданєм на судову дорогу, а саме має внести найпізнїйше до трьох місяцїв позив до висшого краєвого суду, який має про сю справу остаточно рішити. Отсї три місяцї числять ся від хвилї, коли прийшла від мінїстра невдоволяюча відповідь, або коли по висилцї первісного поданя до мінїстра уплинуло три місяцї.
Всї повисші постанови мають уже — як сказано — обовязуючу силу. Тому хто вже вспів перевести перед судом зновленє карного поступованя за неповинний засуд і якщо узнано його невинним, то повинен як найскорше предложити свої акти з жаданєм винагороди до мінїстра (— звичайно мінїстра краєвої оборони). Наші бюра правної оборони повинні вже тепер розпочати в сїм напрямі дуже живу акцію, щоби всї покривджені дістали повну винагороду. Хто з неповинно засуджених не перевів ще на власну користь зновленя карного поступованя, нехай подбає о се як найскоріше, щоби опісля внести просьбу о винагороду шкоди. Щодо сего звертаю увагу наших бюр правної оборони на подрібні постанови, подані в одній з попередних статїй. Крім сего підчеркую, що реченець доходити прав о винагороду шкоди, дуже короткий — та хтоб не вспів по судовім повідомленю про знесенє первісного засуду внести до трьох місяцїв поданя до мінїстерства, або пізнїйше не одержавши від мінїстра до 3 місяцїв відповіди, зглядно по одержаню невдоволяючої відповіди, до З дальших місяцїв не внїс позиву до висшого краєвого суду о винагороду шкоди, той тратить взагалї право до винагороди. Треба, вивчить, дуже пильнувати 3-місячного реченця.
2) Другий законопроєкт про винагороду шкоди за неповинне придержуванє у слїдчій вязници не одержав ще санкції. Його постанови є зовсїм подібні до постанов висше під 1) наведеного закона. Хто через несправедливе придержуванє в слїдчій вязници потерпів матеріяльну шкоду, може доходити тої шкоди після тих самих правил, як неповинно засуджений.
Коли сей законопроєкт стане законом, постараю ся подати до відома потрібні постанови.
Так само й щодо 3) тpeтогo законопроєкта про винагороду шкоди за безправні нарушеня цивільних осіб у теперішній війнї, мушу обмежити ся на сїм місци до загальної характеристики, відкладаючи основну передачу правних приписів аж до хвилї, коли проєкт одержить правну санкцію.
Після законопроєкта мати-муть право до винагороди шкоди ті, яких підчас сеї війни війскова власть або жандармерія безправно забила або тяжко покалїчила, не числячи тих, яких засуджено на смерть через судові власти (бо сї останні підпадають під закон про неповинно засуджених під 1).
Крім ceго будуть могли жадати відповідної злагоди ("Vergutung") ті особи, яких несправедливо інтерновано, конфіновано, або вивезено під війсковим чи поліційним дозором; aлe законопроєкт заводить два основні обмеженя, про яких у попередних законах не було бесїди, а саме :
Держава звертати-ме лише шкоду за такі неоправдані інтернованя чи конфінованя, що тривали довше як три місяцї — а крім ceгo не буде можна жадати звороту повної шкоди, тільки "злагоди по слушности"; значить: власти будуть мати свобідну оцїнку, в якій висотї признати покривдженим винагороду.
Взагалї палата послів станула щодо інтернованих і конфінованих на тім становищи, що їм належить ся вправдї певне вирівнанє за їх кривду, але що сего вирівнаня не можна ставляти на рівнї з неповинними засудами абo з убійствами без суду.
Д-р С. Дністрянський.

09.04.1918

До теми