Красний успіх місії духовної.

З над Стрипи
Подаю отсю допись Bп. Публицї яко емеритований учитель народний. Я служив для справи просвіти народу кількадесять лїт в таких околицях, де просвіта запустила глубоко своє корінє, а піяньство, завдяки отцям духовним і школам, належить між народом до рідкости, наслїдком чого шинкарі по містах і місточках пішли майже на жебри a моральність і добробит межи народом в повнім розцвітї.
Осївши тепер в малім сїльци, ледви кілька миль від мого давнїйшого місця побуту, але в иншім окрузї і пізнавши близше тутешні звичаї і обичаї нашого народу, аж за серце тисне на саму згадку, що тут просвіта в декотрих місцевостях осталась що о яких 50 лїт по заду, а піяньство, лїнивство, захланність розсїли ся до найвисшого степеня; словом просвіта і поступ в самім ще зародку.
Але єсть надїя, що й у нас за Божою помочею стане поволи инакше, бо не брак нам охотних учителїв і инших приятелїв народу, що як раз докаже отся допись.
Будучи в дорозї переїзджав я через село Доброполе, повіта бучацкого, гр. кат. парохія Зарваниця. Станув я на попас при коршмі і здивувало мене немало, що в коршмі було майже пусто, а що то був день святочний, то люде стояли купками коло церкви і своїх обійсть та гуторили а декотрі читали "Часопись" і інші народні часописи. Маючи годину часу, прилучив ся і я до их громадки та розпочав розмову то о сїм, то о тім, аж вкінци зійшла розмова на коршму. Питаю: чи у вас люде не пють горівки, що коршма стоїть пусткою? —а они ось що менї розповіли:
Заходами Вп. о. крилош. Борисикевича з Зарваницї, чоловіка дуже заслуженого, устроєно дня 5 марта с. р. в Доброполи місію духовну, до котрої запрошено Вп. о. крилош. Ив. Токара гр. кат. пароха в Вишнївчику і Вп. о. Петра Медведского р. кат. пароха в Вишнївчику та ще других отцїв духовних обох обрядів. Місія тревала через три днї т. є. до 8 марта с. р. включно. Проповідниками на тій місії були оо.: Токар і Медведскій і в протягу тих кількох днїв виголосили кільканацять проповідей. Они голосили слово Боже так пориваючо, так підносячо і ревно, що зібраний нарід порушали до сльоз а вкінци третого дня так сильно тронули серця, що около 700 людей обох обрядів заприсягло не пити горівку і взагалї не уживати всяких горячих на напитків.
Честь отцям духовним обох обрядів, котрі уміють удержати так примірну згоду без різницї обрядів, честь таким отцям духовним, що святе званє сповняють спасенними трудами около піднесеня нашого народну і розсївають згоду та любов межи обома братними народами, яко дїтьми одного Бога, одної віри хоть иншого обряду. Коби як найбільше було таких отцїв духовних, як руских так і польских! Вкінци мушу тут з приємностію додати, що в Вишнївчику за старанєм ревних отцїв духовних видає тверезість вже від давна як найкрасші успіхи.
С. Ф.

06.04.1893

До теми