Значення і вартість культурно-освітної праці
Деякі люди твердять, що в теперішній тяжкий воєнний час культурно-освітна праця є непотрібна. Шкода, мовляв, на неї часу, енергії та грошей. Адже теперішнє життя таке тяжке, а люди мають стільки обов'язків і праці, що нікому не в голові займатися виставами, концертами, відчитами, рефератами, вечірніми курсами, гутірками. От найвище вистане прочитати газету, щоб знати, що нового діється в світі. Ці люди уважають культурно-освітну працю за іграшку, забаву, якою можна займатися, лиш у мирну, спокійну пору, коли часу доволі й нема з ним що зробити. Але коли ближче застановимося над питанням культурно-освітної роботи, то переконаємося, що воно так не є. Культурно-освітна робота, це не звичайна собі розривка, як ось напр. гра в карти, чи танці, але вона має куди глибше й важніше значення у житті людини. Вправді воєнний час вимагає від нас передусім посиленої праці для воєнних потреб і для виборення остаточної перемоги й через те найбільшу увагу треба звернути нашим селянам на виконання тих обовязків, які сьогоднішня хвилина накладає на селянський стан, а саме на обсів поля, здачу континґенту, доставу робочих сил до праці в краю й до Німеччини. Це вимагає знову великих зусиль і заходів з боку селян, щоб мимо різних недостач, зумовлених воєнним часом, все таки, вивязатися з наложеного обовязку. Але з цього ніяк не виходить, щоб культурно-освітну працю зовсім занехати. Навпаки не зважаючи на всі труднощі, треба провалити її непослабленим темпом далі виконавши, очевидно, вперед ці свої обовязки, які накладає на нас воєнний час. У чім лежить вага й значення культурно-освітної праці?
Коли фізична праця, щоденне заняття людини відносяться передусім до здобування матеріальних дібр, напр. грошей, харчів, одягу і т. п. та до вдержання людини при життю та забезпечення її фізичного існування, то культурно-освітна праця відноситься до збагачення духових цінностей людини, без яких вона не представляє собою ніякої вартости, можна б навіть сказати не є людиною взагалі.
Людина мусить здобувати поживу не лиш для тіла, але й для духа, якщо хоче розвиватися всебічно й стати завершеною повновартісною людиною. А цю духову поживу дасть їй якраз культурно-освітна праця, яка збагатить її ум новим знанням, ушляхетнить її душу, скріпить її мораль, виробить її характер, дасть змогу іншими очима дивитися на світ і розуміти його явища. Одним словом культурно-освітна праця вчить, виховує і є шляхетною розривною, яка дає духовий відпочинок по клопотах щоденного життя, становить свого роду відпруження, робить людину більш відпорною й витривалою на зношення тих трудів, які несе зі собою кожний день та стає джерелом нових сил і охоти до нової праці й до нових осягів. З того погляду культурно-освітна праця у воєнний час має ще більше значення, ніж підчас миру й через те ми мусимо присвятити їй велику увагу.
Культурно-освітну працю на селі можемо проводити у дуже широких розмірах та в різнородному виді, а організаційними рамками, у яких ця праця може пляново розгортатися, є УОТ-ва.
У кожному селі повинні обовязково існувати драматичні гуртки, хори, повинні відбуватися курси для неграмотних, самоосвітні курси, відчити й реферати з усіх ділянок життя, повинні існувати бібліотеки, відбуватися читання газет і журналів, організування хліборобських курсів, курсів господинь і т. п. Очевидно, те все повинно бути не на папері, але розгортати живу діяльність.
Наше селянство, зокрема молодь, не повинні зражуватися ніякими труднощами. Перешкодою не може бути ані брак домівки, ані нафти, чи топлива, ані навіть відплив сільського активу. При добрій волі й охоті на все знайдеться рада, а в селі завжди є кількох людей, які зможуть повести відповідну працю.
Коли культурно-освітну працю поведемо якслід, щезне з наших сіл анальфабетизм, пиянство, картярство, бійки, дикі забави, зате піднесеться загальний культурний рівень села, а вслід за тим і добробут. На місце темних неграмотних людей будемо мати свідомий, вартісний, здоровий елемент, що змінить обличчя нашого села на краще.
Не зважаючи на тяжкий воєнний час, наші села на загал зрозуміли вагу та значення культурно-освітної праці й проводили її здебільша інтенсивно, чого доказом був Краєвий Конкурс Хорів, який змобілізував наш культурницьким актив і наглядно показав, що можна осягнути добре зорганізованою, пляново проведеною й систематичною працею, конкурс Драматичних Гуртків, який саме тепер проходить, є дальшим доказом, що культурно-освітна праця в терені йде жваво вперед.
Нашим обовязком є не лиш продовжувати її й підніматися на чимраз вищий рівень, тобто поглиблювати її, але й вести її вшир, тобто притягати в її ряди нових працівників, розбуджувати несвідомі села, заставляти до праці тих, що стоять осторонь і своїм бідьканням відбирають охоту до праці іншим. Їх треба переконати, що культурно-освітна праця є необхідна для життя одиниці і народу й вона не марна витрата часу й енергії, але велика користь.
Це треба робити тимбільше, що маємо можливості для розвитку культурно-освітного життя, для якого влада має повне зрозуміння. Тому, хоч іде весна, а з нею й багато праці в полі, то все таки, після виконання щоденних обовязків, треба вільні хвилини використати на культурно-освітну роботу, замість тратити марно час, або уживати його невідповідно.
В. Б.
