Голоc ґенерала о. Пилькевича.
Львів, 3 цвітня 1918.
Ґенерал О. Пилькевич, орґанїзатор української армії, який у поворотї з Відня на Україну задержав ся вчера у Львові, написав для нашого дневника отсю статю:
Українська Народна Република відродила ся й виросла на наших очах. Се справдї якийсь прекрасний сон, чудова феєрія з акомпаніяментом неземної музики, в яку на жаль все така вриває ся гуркіт гармат і татаканя кулеметів...
Те, про що цїлі поколїня мріяли тільки у снї, — сегодня сама дїйсність, саме житє.
Тяжку працю ми винесли на своїх плечах — се так, та ще тяжша стоїть перед нами. Але маю певність, що наш могутній нарід при допомозї старої й молодої інтелїґенціі, а также і вас братів Галичан закордонної України, cпpaвитьcя і з сею найтяжшою працею І не зробить вдруге так тажких хиб, якими так багата наша історична минувшість.
Всї нас витають: А якже наша армія, наше війско — ceй головний арґумент державного істнованя і найважнїйший чинник самих складних міжнародних ситуацій? Скажу вперто: Армія у нас буде, — і армія не на персидський взорець, в війско на підставі твердої, міцної, зелїзної дисциплїни й порядку, як се належить гідности нашого народу й його історичним завданям. Се вже так є, так буде, — і на сю точку погляду що до формованя вiйска рішуче стали всї війскові і не війскові круги нашого громадянства.
Окрім того щира й оперта допомога в сьому напрямку наших могутніх сусідів цїлком сприяє сьому і є найпевнїйшою запорукою, що осягненє нашої мети є факт найблизших днїв.
Ви, мабуть, нераз читали в часописах, що поруч з нїмецькими і австрійськими війсками проти большевиків бють ся також і наші віддїли. То й є ті самі орли, які винесуть нашу Неньку Україну в блакитну висоту і поведуть її до нового щасливого житя. І скількість їх що дня все більшає і більшає і росте в непобориму могутню силу, з якою прийдеть се рахувати всїм тим, хто забув і нашу і свою історію.
Львів, 2. IV. 1918.
О. Пилькевич.
