Львів, 2 цвітня 1918.
Польський виконуючий комітет "нa Руси" переслав Укр. Центральній Радї письмо з протестом проти берестейського мира. Читаємо там, що Поляки з України вже підчас миpових переговорів протестували проти "претенсій" України до Холмщини і тепер наново підіймуть голос в сїй cпpaвi. Поляки висловлюють надїю, що берестейський мир буде санкціонований аж на міжнароднім конґресї; хотять вірити, що оба братні народи порішать сю справу по справедливости, шануючи себе взаїмно, але все таки мусять застерегти ся хочби проти хвилевого забору землї, що належить до Польщі. "Нова Польща не стане державою справдї независимою і вільною, доки сама користуючи ся повними правами і державною окремішністю, сама без змішуваня і натиску чужих чинників не означить своїх границь, доти польський нарід не признає обовязуючим для себе подїлу його рідної землї, як нїколи не признавав подїлів річипосполитої". З тону енунціяції знати, що київські Поляки числять ся з тим, що треба буде відступити Холмщину Українї (в части тільки, як вони думають) і що на сю справу польське правительство мусить дати свою згоду.
Холмська Польща у власній характеристицї.
В Замостї відбув cя 11 лютого перший просвітний з’їзд холмської Польонії. Референти, як звичайно говорили про небезпеку від українства, про потребу "скріпити польський охоронний вал" і про се, що нїде не слїдно зорґанїзованої української роботи. Але потім говорили і про себе. П. судя Конерський (очевидно ц. к. урядник) заклював недостачі польських шкіл, що стоять нераз так низько, що можуть знеохотити населенє до себе. Шкільні ради або не істнують зовсїм, або функцїонують невдоволяючо. Число шкіл недостаточне і вони не тішать ся відповідною фреквенцією. П. Витровський з Грубешівщини говорив, що стан повіта є лихий. Інтелїґенція полишилa йoго зовсїм; міщанські елєменти, що лишили ся, зовсїм не перевисшають умом темного селянства. На Підляші освітна праця, яку ведено під австрійською окупацією, занепала через се, що там прийшли Нїмцї і підпирають Українцїв.
П. дир. В. Амброзович в статї у "Glos-ї Ziemi Сhelmskiej" нapікає на апатію польської суспільности. "Від місяця говорить ся богато, а дїла — тільки окрушини!" Треба будувати твердиню, треба робітників, матеріялу. "О сеgly wilаm! Do murаrzу sie zwracam!" — кличе автор з патосом. "Поворот до давної пасивности і мертвоти, отсе, чого мусимо бояти ся і проти чого мусимо протидїлати", відкликуєть ся редакція у вступній статї.
