З Сянока.
Народний наш театр розпочав ряд представлень в Сяноцї виставленєм дня 28 н. ст. марта штуки "Безталанна", народної драми зі співами в 5 актах, Карпенка-Карого. Ся україньска штука орігінальна виставлена у нас в Галичинї доперва третій раз. Штука ся — то психольоґічно і етноґрафічно вірно обдумані образки, з намаганєм на ефект. Язик гарний, темпо сценічне скоре. Назва штуки не доконче відповідна і навіть не знати, до якої дїєвої особи відносить ся та назва. Три є головні особи: Дарка, Софія і Гнат, і всї они безталанні за для борби внутрішної, що проникає их серця.Гнат і Дарка люблять ся сердечно. Задля малої причини, на перекір одно другому, Дарка виходить за нелюба, Гнат дружить ся з Софією. Приходить ся им каятись за те через цїле житє.
Дарка, котрої мужа взяли у москалї, опущена, перенята першою любовю, жаркого темпераменту, заздрістна, старає ся притягнути к собі Гната, не зважаючи на людей і закони Божі. Гнат, хоч любить Дарку, повязаний нїжностью, добротою, серцем своєї жінки Софії, довго не піддає ся Дарцї, а вкінци таки підлягає демонічній єї силї. То конець четвертого акту. Наступає акт пятий: Софія до тої пори щаслива, весела, безжурна, догадуєсь любови Гната і Дарки, повстають незгоди семейні, і Гнат розярений убиває в суперечцї Софію. От і все. Хто-ж безталанний? чи тільки Софія? Я гадаю, що всї троє, і тому змінив би я назву "Безталанна" на "Безталанні".
Крім тих трех головних осіб визначують ся ще дві особи, а то: мати Гната, баба-цокотуха, слизькоязика і отець Софії, сердешний дїдуган.
Цїла штука аж до кінця четвертого акту т. є. як довго демонічна стать Дарки виступає, надзвичайно интересна. Пятий акт розчаровує глядача. Розвязка чи там конець, т. є. убитє Софії, будить просто несмак і єсть неоправданий з огляду на личности Гната і Софії. Се за слабосильні люде до такого кінця. Глядачі розходять ся з несмаком і не знають, чи то конець. А що стало ся з Даркою, котра через цїлий час стояла на першім плянї? Менї здаєть ся, що пятий акт треба змінити і що в тім актї треба стать Дарки ще раз сильно замаркувати. В якій спосіб, то позіставляю перерібникови.
Тепер переходжу до гри артистів. Панї Биберовичева в ролї Дарки просто очарувала нас. Чолом перед єї талантом, перед єї совістною працею, перед єї гарною появою. Демонічну стать Дарки она так піднесла високо, що годї прочим артистам було підойти до тої висоти. П. Лопатиньскій яко Гнат грав взагалї добре, однак за-мало маркував борбу любови до Дарки і конечного привязаня до Софії, а в послїднім актї за слабо оказав розяренє і роздразненє, щоб убитє Софії дало ся оправдати.
П. Кирницка була дуже люба Софійка; не дурно при нїй Гнат позабував на Дарку. П. Гембицкій в роли вітця Софійки, а п. Гембицка в роли матери Гната — вивязали ся як найлїпше. П. Гембицкій з своєї малої ролї зробив справдїшну цяцю.
С. Ж.
