Приготовленя до вистави краєвої у Львові в 1894 р. поступають скорим ходом на перед: роботи в виставовім комітетї і поодиноких секціях стоять в повнім розгарi і єсть надїя, що вистава удасть ся як найкрасше. Край наш, коли не похвалить ся бодай перед найблизшими сусїдами, то певно не повстидає ся перед ними. Найвисша пора, щоби і Русини взяли ся до роботи та докинули і свою цеголку до будови, котра має принести честь і славу краєви. Не хочемо тим сказати або зробити Русинам докір, що нїхто з них не думає о виставі краєвій і не лагодить ся до неї, бо знаємо, що і з рускої сторони роблять ся заходи, щоби не остатись по заду. А всеж таки уважаємо за відповідне порушити нинї сю справу, хоч би лиш длятого, щоби колись пізнїйше не роблено закиду, що з рускої сторони не піднїс ся навіть анї оден голос прихильний так важному дїлу і що не важив ся нїхто промовити публично хоч би кілька слів заохоти, і противно підносила ся не то неприхильна а навіть ворожа аґітація против вистави краєвої.
З жалем, але таки мусимо отверто сказати, що наші люде ще не доросли до того, щоби оцїняти річ з правдивого єї значіня; замало ще в нас практичного змислу, щоби зрозуміти вартість економічного дїла, я за то верховодять в нас пристрасти політичні, котрі якоюсь полудою заступають нам очи і не дають добачити правдивої дороги, по котрій міг би наш нарід поступити далеко спокійнїйше і певнїйше до розвою свого добробиту. Лиш ті пристрасти подиктували декотрим голосам відозвати ся про виставу в такім дусї, з котрого пробиває ся що найменше змаганє викликати між Русинами якусь зависть і неохоту до тих, що заняли ся дїлом вистави. Добре ще, що здорово мисляча часть Русинів не дала ся тим збити з правдивої дороги і не послухала того неприхильного голосу.
Але злий дух не спить і сїє в темнотї кукіль між здорове зерно. Від чогож були би у нас москвофільскі аґітатори? Им не сподобалось, що дїлом краєвої вистави заняли ся Поляки і що они в нїм верховодять, тому то й виступив зараз москвофільскій орґан против неї і став доказувати, що то не буде краєва а польска вистава, а дальшими своїми виводами старав ся зараз кинути кість незгоди між Поляків і Русинів. Не будемо тут розбирати тих виводів, бо то не варто; але застановимось над иншими питанями, так насамперед: Якiй характер мoже мати вистава? — Своїм обємом такій, на які предмети і на якій простір она обмежає ся, а відтак такій як ті, що дають до неї почин. Колиб давали до неї почин Русини, то була би то вистава більше руска, взялись до неї Поляки, то буде она більше польска. Из здорово мислячих Русинів нїхто не заперечить того, що Русини числом своєї інтеліґенції, станом свого розвитку економічного ба навіть і національного за слабі, щоби взяти ся за таке дїло як вистава краєва. Не можна отже дивувати ся і не годить ся хоч би лиш з чисто практичних взглядів противити ся тому, що до неї взяли ся Поляки. Можна би що найбільше мати жаль до них за то, що не припускають до себе Русинів, скоро би то лиш була правда. Але як раз то не правда. Знаємо прецї на певно, що як в комітетї так і в декотрих секціях виставових засїдають Русини, а покликано до них, кого можна було покликати і кого знало ся. Чияж хиба вина, як не самих Русинів, що они відтягають ся від спільної роботи, а відтак ще й нарікають. Впрочім, хто хоче, щоби шукано єго помочи, той повинен дати ся пізнати, і коли нї, то зроблять без него.
Друге питанє було би: Чи можна брати полякам за зле, колиб они хотїли надати краєвій виставі більше характер польскій? — На то відповімо иншим питанєм: А як би зробили Русини, колиб они взяли ся до устроюваня вистави? Хибаж би то можна нам брати на зле, колиб ми маючи можність маніфестувати ся свобідко лиш в Галичинї стягали на виставу Русинів і продукти рускої працї з тих сторін, де нас хотять на силу згладити з світа? Не завидуймось другим того, чого ми самі би собі бажали.
Наконець найважнїйше питанє: Чи краєва вистава може спеціяльно Русинам принести якійсь хосен навіть в такім случаю, колиб oнa мала чисто польскій характер? — Ну, відповідь на се питанє чей так легка, що кождий може сам собі сїдати, скоро лиш трошки подумає. Яка би то й не була вистава, хто би єї і не уладжував, хоч би навіть жиди або цигани, то для виставця все таки може она хосен принести, коли вже не дїйстно матеріяльний, то бодай моральний: люде, ширшій cвiт довідають ся про него і пpо єго вироби, а коли пощастить ся, то й зробить що добрий интерес. В отсїм — коли вже не в чім иншім — лежить як раз важність вистави для Русинів. Дехто робить стараня, щоби Русини зарепрезентували ся навіть на світовій виставі в Чікаґо, хоч можна на певно сказати, що они там згублять ся, а коли нї, то все таки не конче великій хосен буде з того. Длячогож би не заманіфестувати ся Русинам туть в краю спільно з Поляками, тим більше що й Поляки тому би були раді. Вистава надає як раз найлїпшу нагоду до взаїмного зближеня ся і зь неї повинні Русини як раз найбільше для того користати, а не держати ся з далека. Се як раз був би факт найбільшої для нас ваги. Крім того могли би ми все таки де чим і похвалити ся на виставі. Томуж не відтягаймо ся від неї. Знаємо, що декотрі товариства рускі і поодинокі люде лагодять ся вже до вистави. Треба лиш, щоби змаганя і заходи в тій справі стали ширші, вели ся енерґічнїйше і рухливійше, а певно вийде з того хосен. На ті голоси, котрихь цїлею єсть ширити лиш роздор і як найбільше шкодити Русинам, не треба оглядати ся.
